3.Неортодоксальні філософські системи Стародавньої Індії

Офіційно не визнавали авторитету Вед.Буддизм у ньому відокремлюють три площини, релігійне вчення, психотехнічну практику та оригінальний філософський дискурс.Релігійно-філософська концепція основа в буддизмі, складалася з 4 істин:

1. Життя є страждання;

2. Людське страждання – результат незнання істини;

3. Страждання можна позбутися;

4. Є спосіб звільнення, який дає змогу подолати страждання в матеріальному світіф.

Буддизм став основою розвитку всієї духовної культари Індії.Джайнізм загалом його релігійно-філософські засади ґрунтуються на визнанні існування двох вічних ніким не створенних субстанцій: дживи, та аджики.Джейни не вірили в існування Бога.Школа чарвака-локаята загалом ця школа заперечувала всю систему релігійно-філософських уявлень про існування надприродного світу ( єдності душі та Бога) , а отже й переселення душі, учення про карму.

4. Філософія конфуціанства у Стародавньому Китаї

Конфуціанство — філософське вчення давньокитайського мислителя VI ст-до н. є. Кун Цю (Кун Фу - цзи — «вельмишановний вчитель Кун», Конфуцій) Центральною ідеєю конфуціанського вчення, став пошук адек­ватних взаємовідносин, між Богом Неба й правителем-імператором на землі — Ваном. Вважалося, що Бог Неба був невичерпним джерелом благодаті — магічної сили «де», завдяки якій правитель Ван (як син Бога Неба) міг управляти суспільством, гарантувати жителям Піднебесся захист від хаосу та щасливе життя. Конфуцій розвивав думку про те, що «де» (божа благодать) може бути реалізована в житті не тільки правителем Китаю, а й більшістю активного населення. Кожна людина несе індивідуальну відповідальність за стан справ у Піднебессі. Якість «де», згідно з Конфуцієм, набуває релігійно-етичних принципів й означає гідність і доброчинність, які дарує людям Бог Неба.

5. Філософія даосизму у Стародавньому Китаї

Засновником даосизму вважають давньокитайського мислителя Лао-цзи (VI—V ст. до н. е.).В основу своїх філософських роздумів Лао-цзи поклав три го­ловних поняття: «дао», «де» та «у-вей».«Дао» - це шлях і першопричина всіх речей, предметів навколишнього світу. Дао­ські мудреці, акцентуючи увагу на значенні «дао», говорили, що людина залежить від землі, земля — від неба (космосу), небо — від «дао», а «дао» — від самого себе. Другим поняттям даосизму є «де», що віддзеркалює творчі потенції «дао», можливість формувати предмети матеріального світу..Третім поняттям даосизму є «у-вей» (принцип надіяння). Він означає відмову від будь-якої діяльності, що може завдати шко­ди природі та об'єктивним причинно-наслідковим зв’язкам у нійНаприкінці І тис. до н.е. поняття «дао», «де» та «у-вей» отри­мали релігійно-містичну інтерпретацію, тобто стали сприйматися як релігійні догми.Отже, релігійно-філософська система даосизму стала спробою віддзеркалення людського буття в його об'єктивній єдності зі світом, намаганням знайти шлях конструктивного існування людини, гарантом якого повинна стати єдність духовності й природи