27 Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).

Коперник – засновник Геліоцентричної картини світу. Увів у космологію та філософію ідею про принцип саморозвитку, критично переосмислив ідею Аристотеля про Бога, як першопричину Всесвіту, відкрив шлях до пізнання космосу без теології, на основі науки.Бруно вважав, що головним предметом філософії є не осягнення надреального Бога, а необхідність пізнання його в предметах фізичного світу. У майбутньому релігію, у тому вигляді, що буда присутня тоді, мала замінити «релігія розуму».Отже, представники натурфілософського напрямку на основі критичного переосмислення догматів християнської церкви про Бога і Космос створили нову картину світу, побудовану на наукових знаннях про світ.

28. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження.

В соціально-економічному житті Західної Європи починаючи з XIV ст., в Італії, і з XV ст. в інших країнах стався цілий ряд змін, що знаменували початок історичної епохи, названої Відродженням. Розклад феодалізму, поява і розвиток капіталістичних виробничих відносин обумовили вихід на нові рубежі політичної думки. Замістьодностороннього, однозначного релігійногопоясненнядержави, політики і права тодівисуваютьсяконцепції, в основіякихположення про природний характер людини, їїземніінтереси та потреби. Поворот до людини і їїкультури, щовивільняласявід диктату релігії, політики і в сферіполітичнихтеорій.. В соціально-політичнихтеоріяхепохиВідродженняцентральнемісцезаймаєідеологіяцентралізованоїдержави. І не випадково. Тому щотодінаставперіодпробудженняєвропейськихнацій. Передовиммислителям ставало ясно, щотільки сильна централізована держава можеподолативнутрішнюроздрібненість, а такожвідстоятинаціональнийсуверенітет в боротьбіпротикатолицькогоуніверсалізму. Феодально-кріпосницьківідносиниперетворюються в пута для дальшогорозвиткупродуктивних сил, щорозбиваютьсябуржуазнимиреволюціями.Синтезом спадщинидвохджерел - античності і Середньовіччя стала оригінальнакультура, філософіяепохиВідродження (Ренессанса). Вкультурісоціально-політичноїдумкиантичноїцивілізаціїмислителіепохиВідродженняіРеформаціїчерпалиідеїіконцепції, щозабезпечувалидальшийрозвитоксуспільства, прогрес. Тоді до суспільнополітичних систем Платона, Арістотеля, Ціцеронапроявлявсяособливийінтерес. Цепояснюєтьсяпрагненняммислителіввикористатиїхконцепціїдержави і права, політичні і естетичні погляди з метою впровадження в практику для задоволенняполітичних і ідейнихзапитівВідродження. На змінутеократичномумисленню приходить система світогляду в центріякоїстоїтьлюдина з її потребами і прагненнями. Гуманістичне, ренесанснерозуміннясвітупередбачало ан-тимістичне, вільнейогосприйняття, визнавалогармоніюфізичного і духовного в людині, вимагалоповнотичуттєвого і раціональногожиття, висувало на передній край особу, їїгідність і честь.Якщорелігіярозглядалалюдину як істоту, насамперед, духовну, причому в духовностіосновнимвважаласьвіра, то гуманістичнийнапрямнаголошує на чуттєвих потребах людини і вимагаєїхздійснення в існуючомусвіті, віддаючиперевагивизнаннюзверхностірозуму над вірою.Людські потреби вважалисьприродними. Всі люди народжуютьсяоднаковими і потребуютьрівності і справедливості в реальному житті. Визнанняособистоїгідностікожноїлюдини, незалежновідпоходження і суспільного становища, спрямованопроти феодально-становоїнерівності. ЕпохаВідродження створила грунт для вихованняосвічених, високоморальних, культурнихособистостей, піднесення на новийкультурнийрівеньсуспільнихвідносин, трансформаціїїх в новегуманне і розумнесуспільство. Генератором ідейВідродженнявиступаютьпрогресивнімислителі, діяльністьякихзабезпечувалазадоволеннязамовлення на новісоціальні і політичніідеї. Величезні соціально-економічні зміни, що відбувалися в епоху Відродження знайшли своє відображення в багатьох соціально-політичних концепціях. Для концепцій характерне розуміння суспільства як суми ізольованих індивідів, що відображало індивідуалізм буржуазії. У нових тлумаченнях державної влади, як зовсім незалежної від релігійної санкції і церковного авторитету, відображався факт становлення і зміцнення національних держав. В епохуВідродженняпоявляються і утопічнівчення, в яких на основі «священного Письма» висуваласьвимогаусуспільненнявласності, роблятьсяпершіспробинамалювати картину комуністичногосуспільного ладу, що мала утопічний характер. Однією з заслуг мислителівепохиВідродження є розчисткасуспільно-політичної думки відтеократичнихтеорійдержави і права, схоластики та ін., підготовкаґрунтуполітико-правового світогляду..