Тема 8. Природна, екологічна, біологічна та соціальна безпека.

Навколишнє природне середовище. Небезпечні та шкідливі фактори навколишнього середовища та їх вплив на здоров’я людини. Фізичне забруднення біосфери. Хімічне забруднення біосфери. Біологічне забруднення біосфери ї його вплив на здоров’я людини. Соціальні небезпеки. Класифікація соціальних небезпек. Види соціальних небезпек. Захист від соціальних небезпек.

ПОНЯТТЯ ПРО ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Валеологія - наука про здоров’я людини, як про об’єктивний стан і суб’єктивне почуття духовного, фізичного, психічного і соціального комфорту на різноманітних рівнях екосистеми, вікових стадій і умов, що багато в чому збігається з визначення здоров’я Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Таке трактування важливе тим, що воно показує тісні зв’язки здоров’я людини від якісного стану навколишнього середовища.

До головних чинників здоров’я слід віднести: 1. Рівень освіченості - виховання, навчання, розвиток людини; 2. Рівень свідомості - вікового, групового, фахового, національного; 3. Рівень культури - почуттів, поводження, культури особистості, соціальної і санітарної; 4. Життєва позиція і спосіб життя особи - творча активність і розумний спосіб життя (нормальний, безпечний і здоровий), включаючи харчування - раціональне, збалансоване, безпечне та творчу діяльність - фізичну, розумову, комплексну; 5. Комплексна безпека - екологічна, соціально-економічна, військово-політична; 6. Адаптаційні можливості людини до інформаційних, психічних, фізичних, хімічних і комплексних впливів.

Ще наприкінці 19 століття засновник вітчизняної фізіології і психології І.М. Сєченов у наукове визначення організму включав і середовище, яке впливає на нього. Надалі це уявлення розроблялося І.П. Павловим, П.К. Анохіним. Завдяки нервово-гуморальній системі регуляції здійснюється зв’язок між різноманітними системами організму, а також між організмом і навколишнім середовищем. За П.К. Анохіним важливим є аферентний синтез - ухвалення рішення, формування майбутньої моделі дії, реальна дія, зіставлення результатів цієї дії по каналах зворотного зв’язку, виникнення реакції узгодження або неузгодженості з наявністю позитивних або негативних емоцій. У свою чергу аферентний синтез включає дію пускового подразника, обстановочні подразники життєвого середовища, елементів минулого досвіду - пам’яті і мотивації.

Спостерігається зв’язок в індивідуальному розвитку людини з навколишнім середовищем. Фізична інертність, малорухомий спосіб життя призводить до слабкості м’язової системи. Заняття фізкультурою і спортом сприяє зміцненню організму і підвищенню його працездатності. Щоб забезпечити здоровий образ життя потрібно додержувати основних принципів валеології - вчення про здоров’я здорової людини.

Важливими є знання нормативних показників і чинників здоров’я зовнішнього середовища та уміння їх оцінювати, а також практично вирішувати ситуаційні завдання по збереженню і відновленню здоров’я та активного довголіття. Активне довголіття включає такі головні положення: 1. Моніторинг, оптимізація і запобігання виникненню небезпечних чинників здоров’я, навколишнього середовища - руйнуючих, що забруднюють і заражають; 2. Діагностика, зберігання і відновлення здоров’я при різноманітних захворюваннях - спадкових, придбаних і старіння; 3. Профілактика захворювань, сан. гігієна і продовження життя - за допомогою адаптаційних можливостей; 4. Дії людини у надзвичайних обставинах з порятунку і наданню долікарняної допомоги постраждалим у небезпечних антропогенних, стихійних, аварійних і військових ситуаціях.

Валеологічні принципи підкреслюють зв’язки організму з навколишнім середовищем, як у житті здорової людини, так і при її хворобі. Отже, безпека людини залежить від природжених властивостей, які характеризують її валеологічні характеристики та стану оточуючого середовища - екологічного. Отже, можна казати про ековалеологічні взаємовідносини організму і середовища - як біологічного, так і соціального. Середовище може бути нормальним (“здоровим”) або ж забрудненим, а соціальні умови - сприятливими або несприятливими для збереження здоров’я людини, тобто комфортним або дискомфортним.

Основою оточуючого середовища є природне, яке містить у собі всі позитивні та негативні результати діяльності кожної окремої людини, всього суспільства. Але частіше всього в оточуючому середовищі переважають негативні фактори – речовинні, параметричні забруднення. Саме вони (викиди промислових об’єктів, автомототранспорту, біологічні забруднення, різноманітні випромінення) негативно впливають на здоров’я людини, на всю природу. Тому, коли кажуть про необхідність охорони оточуючого середовища, треба розуміти під цим охорону тільки природи та людини, як одного з її компонентів. Часто термін “Охорона оточуючого середовища” вживають навіть у юридичній літературі. Це невірно, бо тоді треба охороняти, крім природи, всі шкідливі чинники, які входять до цього середовища. Колись в Україні діяв закон з назвою “Охорона оточуючого середовища”, але пізніше її було скориговано – “Охорона оточуючого природного середовища”, розуміючи охорону природи, як цілісної системи та здоров’я людини.

З біологічної точки зору людина відноситься до виду Людина розумна (Homo sapiens), роду Людина (Homo), сімейство Гомінід (Hominidae) - людиноподібні тварини, отряд Приматів (Primates), клас Ссавців (Mammalia), тип Хордові (Chordata). Отже, людина еволюційно поєднана з тваринним світом, але з-за швидко прогресуючого розвитку мозку вона різко відрізняється від них.

Людина, як біологічний об’єкт - це саморегулююча, самовідновлювана біокібернетична система - найвища ступінь розвитку живих організмів на Землі. Характерною рисою людини є необхідність в інтелектуальному спілкуванні з собі подібними, у суспільних відношеннях, коли окрема людина дає щось всім іншим і навпаки. Таким чином виникло суспільство - сукупність історично склавшихся форм діяльності людей. Суспільство - вища форма розвитку живих систем на основі вищої нервової діяльності. Будь яке суспільство характеризується специфічними відносинами з природою. З-за тривалих взаємодій з нею склалося нове, штучне середовище мешкання - антропосфера з усіма сучасними її вадами - соціальними та екологічними проблемами, які є результатом усе зростаючих потреб людини, суспільства.

Потреби людини

Виділяють п’ять основних рівнів потреб людини: фізіологічні - потреби безпеки та самовираження при реалізації здібностей, спілкування, прихильності, любові та поваги. Всі потреби людини можна розділити на 3 основні групи: біологічні, соціальні, ідеальні. Біологічні потреби необхідні для забезпечення індивідуального та видового існування людини, які вимагають економії сил, спонукають людину шукати простий, легкий шлях реалізації у досягненні своєї мети, з-за чого і відбувається поступова руйнація природи. Це часто і призводить до різного роду конфліктів - між людьми, суспільством і природою. З цього випливають соціальні потреби - бажання належати до певної соціальної групи і посідати в ній певне місце, користуватися прихильністю оточуючих, бути об’єктом їх уваги та любові. Ця потреба спонукає відстоювати свої права, виконувати свої обов’язки по відношенню до інших членів суспільства, що часто теж призводить до конфліктів. Тут виникають потреби ідеальні та матеріальні. Ідеальні потреби - необхідність пізнання навколишнього світу, його окремих частин та свого місця і призначення в ньому, свого існування на Землі. Кожна група потреб зумовлює відповідні різновиди діяльності - виробничу (матеріальну), духовну, соціально-політичну. Потреби людини повинні залежати від її здібностей.

Шкідливі фактори і організм людини.

Основним обмежуючим нормативом є допустима остатня кількість (ДОК) шкідливої речовини у їжі або в урожаї під час його збору. Труднощі нормування вмісту ксенобіотиків у продуктах рослинного походження у тому, що різні види рослин по різному стійкі до одних і тих же речовин. Стійкість залежить від місця збору, від багатьох екологічних факторів, які можуть бути лімітуючими або песимальними. Одна і та ж рослина, тварина по різному стійкі до тих або інших речовин - отрутохімікатів, добрив. Крім цього, різні фізіологічні процеси у рослинах неоднаково чутливі до забруднюючих речовин.

Для багатьох речовин характерний синергічний ефект, коли токсичність однієї речовини, різко підсилюється у присутності іншої. Це явище називають ефектом сумації шкідливої дії - синергізм і його необхідно враховувати при нормуванні вмісту і надходженні забруднюючих речовин у довкіллі. Ефект сумації проявляють фенол, ацетон, валеріанова, капронова та масляна кислоти, озон, діоксид азоту, формальдегід і багато інших.

Важливою умовою нормування є необхідність враховувати вміст забруднюючих речовин у природному середовищі. Головні загальнодержавні екологічні нормативи - це ГДК (гранично допустима концентрація), ГДВ (гранично допустимий викид) речовин, ГДР (гранично допустимий рівень) параметричних забруднювачів. Але крім загальнодержавних параметрів забруднень необхідно встановити і зональні (регіональні). При неможливості додержати їх значень з технологічних або інших причин виробництва необхідно приймати додаткові заходи по забезпеченню екологічної безпеки та збереженню здоров’я людини, всього населення. Це так би мовити зовнішні небезпечні фактори, але є і внутрішні, фізіологічні фактори ризику.

Про природу людини, її походження та еволюцію писали філософи, вчені різних епох. Людина - це жива система, у якій проявляється єдність фізичного та духовного, природного та суспільного. Людина не може існувати поза суспільством, бо це буде тварина, феномен “Мауглі”. Кожна людина - неповторна індивідуальність, яка несе на собі відбитки того суспільства в якому вона живе. З цього і випливають її потреби: фізіологічні - самозбереження (комплекс природжених рефлексів), самовідтворення (статевий інстинкт), матеріальні - природні об’єкти (їжа, речі без яких неможливе підтримання фізіологічних потреб), духовні - потреба у спілкуванні, створенні предметів, не існуючих у природі - мистецтво, наукове пізнання світу, що дає змогу людині розуміти природу, Всесвіт. Але часто людина, суспільство, без врахування їх законів, пристосовують їх до своїх потреб. Таке пристосування не іде на користь ні людині, ні природі, з-за чого виникли протиріччя між Природою, окремою людиною і суспільством. Надіючись на свій розум, знання людина перетворює природу, створюючи у біосфері штучні сфери - антропосферу, соціосферу, які взаємодіючи утворюють ноосферу, що є одночасно природним, виробничим, побутовим, соціально-політичним середовищем. З-за постійно зростаючих матеріальних потреб, при постійному рівні фізіологічних (дихання, необхідність у їжі, травленні), відбувається швидке руйнування природи - біосфери, з-за чого виникли соціальні, екологічні проблеми.

Людина - соціальна істота, потреби якої найоптимальніше реалізуються у суспільстві, яке найтіснішим чином зв`язане з природним середовищем. Отже, природа є основним джерелом забезпечення життєдіяльності людини, суспільства. Людині потрібні повітря (кисень), їжа, предмети вжитку, а також можливість спілкування з природою та іншими людьми, без чого вона втрачає притаманні людські якості.

Для задоволення своїх потреб людина, суспільство активно перетворюють природу, створюючи надприродні, штучні утворення, які часто негативно впливають на людей. Такими утвореннями є сучасні міста, промислові об’єкти, де одночасно діють багато шкідливих факторів.

Сучасна урбоекологічна ситуація в Україні достатньо тривожна, дуже складна. На території країни п’ять міст-мільйонерів: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса; шість значних або зверхвеликих: Запоріжжя, Львів, Кривої Ріг, Маріуполь, Луганськ, Миколаїв; великих міст - 61, середніх - 91 і 370 малих, біля 1000 селищ міського типу. У кожному з них є виробництва - промислові або сільськогосподарські, що є джерелами забруднення середовища мешкання. Найбільш хімічно забруднені Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне, в яких ГДК багатьох шкідливих речовин перевищені у 10-15 разів. Найбільш забрудненими містами, за станом на 1997 рік у тис. тон, є: Кривий Ріг - біля 1000, Маріуполь - 600, Запоріжжя - 300, Дебальцево - 300, Керч - 290, Макіївка - 290, Київ - 280, Донецьк - 250 тис. тонн, де основний забруднювач - металургійні комплекси.

Це зумовило зростання загального рівня смертності (на 1000 населення): у 1960 році - 7, 1987 - біля 10, 1996 - 17 чоловік, у 1998 - біля 30. Дитяча смертність складає більше 30, у той час як у Японії - 5,2, у Фінляндії - 7, США -10. У 1998 році в Україні померли на 200 тис. людей більше, ніж народилося, а це населення великого міста. У 1994 році смертність перевищувала народжуваність на 30%, у 1998 на 200-250%. Все це результат екологічної кризи в нашій країні з-за забруднення сфер життя людини, наслідок низької технологічної, екологічної, правової культури людей.

Отже, на людину діють зовнішні та внутрішні чинники, які виводять організм з стану рівноваги - здоров’я, сприяючи проявам хвороб, старінню. Проти цього протистоять внутрішні процеси, які підтримують його рівновагу - гомеостаз ( від гр. гомео - однаковий, гр. стазіс - стан) - постійність внутрішніх фізіологічних характеристик. Але коли гомеостаз порушений, наприклад з-за надмірного забруднення середовища, то виникають хвороби - частіше як результат від’ємної дії біологічних чинників - факторів оточуючого середовища. З-за хімічного забруднення довкілля розвиваються хвороби дихальних шляхів, злоякісні пухлини легенів, бронхів, крові, астма, алергії .

Не менш небезпечні мікроорганізми, які викликають найпоширенішу хворобу - туберкульоз легенів, відносно якої кажуть як про епідемію. Лікується вона тепер дуже важко, бо до більшості антибіотиків її збудники пристосувалися і не реагують на їх дію. Дуже небезпечно, якщо хворі на туберкульоз, особливо у відкритій формі - коли виділяються мокроти - вільно знаходяться серед людей, розповсюджуючи інфекцію. Майже всім відомі так звані “звичайні” хвороби - грип, ангіна, коклюш, скарлатина та інші (див. Додаток ), перебіг яких тепер теж досить складний, лікуються важко і дають післяхворобні ускладнення. Дуже небезпечна, невиліковна хвороба СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яка передається статевим шляхом, або при будь якому обміні кров’ю. Зараз і про цю хворобу кажуть як про чуму 20, а тепер вже і 21 століття, як про світову епідемію. Але, на щастя, не всі люди хворіють цими небезпечними хворобами, бо на сторожі здоров’я стоїть імунітет. Але він може протистояти тільки давно відомим хворобам. Проти СНІДу, різновидам вірусу грипу (їх більше 200) імунітету немає, відсутні і ефективні вакцини.

Певну небезпеку складають крім мікробіологічних факторів макромеханічні, тобто фізичний напад на людину. Особливо, коли нападник значно сильніший. Метою нападу може бути пограбування, зґвалтування, розбій. Тому треба володіти знаннями про засоби протидії нападнику.

Не менш небезпечними є і транспортні засоби пересування, які важко віднести до однієї певної групи чинників небезпеки. Вони є комплексним джерелом небезпеки, тому дуже важливі.

Небезпека фізичного насильства над особою

Часто людина піддається негативним діям з боку іншої особи. Це може бути фізичне насильство з різною метою – пограбування, нанесення ушкоджень, зґвалтування. Тому треба знати основні прийоми захисту від нападника, зрозуміти його психологію. Варіантів розташування нападника і “жертви” може бути багато, але слід знати основні пози і уміти повернути їх на свою користь. Від цього може залежати навіть життя.

Частіше всього напад відбувається ззаду, коли нападаючий хватає за шию. Це дуже небезпечно, бо якщо нападаючий буде діяти швидко, різко, то можна втратити свідомість дуже швидко. Тому слід реагувати відразу, схопивши однією або обома руками його кисть, присісти і під вагою власного тіла відтягніть руку від горла. Якщо нападник намагається душити, то треба схопити його мізинці і різко виверніть їх уверх. Виникає дуже різкий біль і вони навіть можуть бути поламані. Швидко повернувшись нанесіть сильний удар в область статевих органів. Якщо захват відбувся ззаду з блокуванням обох рук, то зігніть тулуб, зіжміть пальці у кулак, різко підніміть вгору руку і ліктем різко вдарте у сонячне сплетіння, у живіт. Якщо цього виявилося недостатньо, щоб нападник послабив захват, то зігнувши ногу сильно вдарте каблуком по гомілкоступневому суглобу, по ступні.

Коли напад відбувся спереду, то можна розведеними середнім та вказівним пальцями вдарити в очі, або одним пальцем вдарте у глаз. Після цієї дії треба сильно напрягти пальці і тикнути їми у горло нападаючого, або різко вдарити ребром долоні під адамове яблуко.

Дуже ефективним є удар коліном між ногами нападника-чоловіка, але для цього необхідно стати до нього впритул. Цей прийом ефективний, якщо на нападнику коротка одежа. Інший прийом у цій ситуації - схопити його за статеві органи, якщо можливо, і сильно здавивши їх, смикнути униз. Це може призвести нападаючого до втрати свідомості від сильного болю.

Іноді атака відбувається спереду із захватом шиї руками, що дуже небезпечно. Діяти треба миттєво, застосувавши такі основні прийоми – розпрямленими разом зімкнутими пальцями нанесіть швидкий, сильний, прямий удар у горло нападника. Інший варіант - дуже сильно вдарити ребром напруженої долоні по горлу, нижче адамового яблука. Можна, напруживши середній та вказівний пальці, тикнути їми в очі. Якщо це неможливо, з-за дуже близької відстані, то треба сильно і швидко укусити у шию, обличчя. Ефективним є удар коліном проміж ніг нападника. Але треба бути впевненим, що відстань для цього достатня, Якщо на ньому довгополе пальто, куртка, або відстань недостатня це не подіє.

Дуже небезпечним є захват ззаду з блокуванням обох рук. Діяти треба негайно і перш за все треба звільнитися від його рук. Для цього міцно схопіть його мізинці обох рук і виверніть їх уверх. Робити це слід дуже різко, з великою силою, ламаючи їх. Від цього може залежати ваше життя. Інше – ніби втрачаючи свідомість присісти, тягнучи його за собою униз, а потім дуже міцно вчепитися за шкіру внутрішньої частини стегон і різко піднятися, тягнучи її за собою вгору. Після цього можна провести атаку очей – штрикнути у них розчепіреними пальцями.

Ефективним є сильний удар каблуком по голеностопному суглобу, з одночасним сильним ударом ліктем у живіт. Часто цього буває достатньо щоб нападник зменшив натиск, або навіть сам опинився у безпомічному стані. Всі свої дії спрямуйте на те, щоб нападник опинився у безпомічному стані, та не слід перевищити міру необхідної оборони.

Якщо під час нападу у вас у руках парасолька, використайте її, держачи її перед собою як штик, вдарте нею нападника у живіт або обличчя без попередження. І все ж, користуючись методами самозахисту не слід перевищувати межу достатнього захисту, необхідного для збереження власного життя.

Tpeбa завжди бути на сторожі і дотримувати певних заходів перестороги. Не треба ходити неосвітленими вулицями, не користуватися послугами невідомих осіб, якби привабливо не виглядали і не були чемними. Корисним буває звичайний свисток, яким можна подати сигнал. Часто він відлякує нападника. Якщо напад відбувається біля вікон, то скористуйтеся цим – вдарте по шибкам. Це теж сигнал тривоги.