93. Концепціїї футурології.

З багатьох проблем сучасності однією із центральних є проблема майбутнього. Досліджуючи цю проблему, слід згадати марксистсько-ленінську концепцію суспільного розвитку, в основі якої лежить зміна суспільно-економічних формацій і побудова комунізму як майбутнього людства. Цій концепції протистоять концепції футурології (науки про майбутнє) західних економістів. Назву новій науці дав німецький політолог О. Флехтхейм. У праці «Історія і футурологія» (1966) він визначає футурологію як засіб переборення «старих ідеологій».

У 60—70-х pp. XX ст. виник справжній «футурологічний бум». Відбувається швидкий розвиток футурології як науки. Радянські дослідники-марксисти заперечували право на існування футурології: 1) вона не відповідала марксистсько-ленінським уявленням про перспективи суспільного розвитку; 2) вона не є результатом розвитку наукової думки, а є результатом соціального замовлення; 3) вона не має предмета свого дослідження.

У футурологічних концепціях немає єдиної методологічної основи. Футурологи обмежуються фрагментарною характеристикою сусп-ва, занадто абсолютизують якусь одну його сторону. Можна виділити два основні напрями футурології — індустріальний і конвергентний. Прихильники теорії конвергенції намагалися спрогнозувати процеси суспільного розвитку, виходячи з існування двох протилежних систем. У межах індустріального напряму футурологічний характер мають різноманітні теорії так званого постсуспільства.Основним методологічним принципом усіх цих теорій є технологічний детермінізм – розвиток техніки визначає розвиток суспільства незалежно від його соціально-економічної структури. Роль науки, техніки, технології в розвитку суспільства гіперболізується. В основу характеристики суспільства майбутнього беруться різні ознаки. Проте майже всі наголошують на розширенні сфери послуг, зростанні ролі науково-технічної інтелігенції, зростанні загального добробуту, можливості задоволення різноманітних інтересів тощо.

У концепції «постцивілізації» Г. Кана однією з ознак майбутнього суспільства є рівень доходів на душу населення. Ця ознака стала і основним критерієм класифікації стадій суспільного розвитку (передіндустр, перхідної, індустр, масового спож-ня, постіндустр). В економіці суспільства майбутнього (за Каном і Вінером) переважатимуть соціальні мотиви виробництва, ринок відіграватиме меншу роль, високого рівня досягне комп’ютеризація суспільства тощо. Постіндустріальний світ буде світом зростаючого достатку, зменшення конкуренції, він буде світом великих подорожей і контактів і, можливо, світом, що забезпечить зменшення відмінностей між його народами.

Бжезинський концепція «технотронної ери»: переважання сфери послуг, розвиток індивідуальних здібностей людини, доступність освіти, заміну мотиву нагромадження особистого багатства «моральним імперативом використання науки в інтересах людини», ліквідацію «персоналізації» економічної влади, тобто втрату власниками капіталу позицій в управлінні виробництвом. Цю роль відіграє «еліта технотронного суспільства» тобто організатори виробництва та вчені, що утворюють «верхівку панівного класу».

Американський соціолог Д. Тоффлер праця «Майбутній шок» (1970) як представник футурології констатує, що індустріальний світ вступає в нову стадію технологічної цивілізації. Цей перехід буде періодом переворотів, він буде супроводжуватися падіннями, економічними катастрофами, воєнними конфліктами. Просування до «нового суспільства» відбувається в процесі розвитку «суперіндустріальної революції». Прогнозуючи майбутнє, Тоффлер розробив кілька його моделей. Так, у праці «Третя хвиля. Від індустріального суспільства до гуманнішої цивілізації» (1980) крах індустріалізму він пов'язує з послідовною зміною «хвиль перемін»: аграрна хвиля цивілізації, індустріальна цивілізація, хвиля комп'ютерів, комунікацій і утвердження суперіндустріалізму. Риси сусп-ва: розвиток техніки і технології є вирішальним, переоцінка цінностей, зміна свідомості, менше споживацьких настроїв, поліпшення сист-ми освіти й виховання В книжці «Передбачання і передумови» (1983) він звертає увагу на формування різних структур «інформаційного суспільства». «Інформаційне суспільство» є гетерогенним, неоднорідним. Ця гетерогенність «передбачає обмін інформацією на якісно новому рівні.

У праці «Зрушення влади. Знання, багатство і насильство на порозі XXI століття» (1990) Тоффлер майбутнє пов'язує з побудовою «цілісної гуманної цивілізації», перехід до якої відбудеться через «революцію влади».Основним фактором «революції влади» є знання.

Жан Фурастьє: НТР знімає проблему класової боротьби і забезпечує автоматичне вирішення всіх соціальних проблем завдяки утворенню «суспільства споживання», так званої третинної цивілізації, де переважатиме сфера послуг. Технічний прогрес створить «цивілізацію дозвілля», далі станеться перехід до «четвертинної цивілізації», де основною метою стане отримання знань.

Багато хто з економістів і соціологів пов'язував майбутнє людства з різними формами соціалізму. Амер. соціолог К. Келлі вважав, що змінюється характер власності, мета виробництва заради прибутку, тобто настає доба «гуманістичного соціалізму»; шведський дослідник І. Гальтунг писав, що розвиток відбувається в напрямі «післяреволюційного комуністичного суспільства»; Дж. Гелбрейт розробив концепцію «нового соціалізму»; американський економіст П. Дракер проголосив «пенсійно-фондовий соціалізм», посилаючись на К. Маркса, який пов'язував соціалізм із власністю робітників на засоби виробництва.

З'явились альтернативні ідеї суспільного розвитку. Це концепції «якості життя», «етики розвитку», <екорозвитку», «Соціального розвитку» тощо. Вони включають не лише економічні, а й соціальні, політичні, психологічні та інші аспекти.