67. Посткейнстаство, як справа розв'язання протиріч економічної системи.

Посткейнсианство - Экономические теории, содержащие попытку возврата к предложенным Дж. М. Кейнсом методам экономической политики на обновленной теоретической основе. Например, бывшие кейнсианцы часто полагают, что теоретическая база кейнсианства устарела. Однако они продолжают верить, что вмешательство государства для смягчения вынужденной безработицы является оправданным. Примерами новых теоретических подходов, используемых посткейнсианцами, могут служить теория эффективной заработной платы и теория подразумевающегося (скрытого) контракта . Некоторые посткейнсианцы для защиты предлагаемого их теорией государственного вмешательства в экономику опираются и на более радикальные подходы, в том числе и на марксизм. В целом посткейнсианство представляет собой направление, последователи которого предприняли много исследований, но достигли ограниченного успеха.У другій половині 60-х років серед прихильників економічної теорії Кейнса намітився новий поворот. Провідні неокейнсіанці Р. Клау-ер, А. Лейонхувуд, Р. Берроу, Г. Гроссман, П. Девідсон, С. Вайн-трауб (США), Дж. Робінсон, Р. Кан, Г. Шекл, Н. Калдор (Великобри-танія) та інші виступили з критикою кейнсіансько-неокласичного синтезу і альтернативними витлумаченнями теорії Кейнса. Відправ-ним пунктом їх критики стало положення про те, що "стандартна кейнсіанська модель" - це лише одна з ряду можливих інтерпре-тацій теорії Кейнса. Звідси - витоки чіткого розрізнення еконо-мічної теорії самого Кейнса та його послідовників як таких, що різняться між собою. На противагу кейнсіансько-неокласичному син-тезу, або "класичному кейнсіанству", виникли різні варіанти пост-кейнсіанства, насамперед "монетарного" і "нового".Виступаючи з позицій невідповідності кейнсіансько-неокласич-ного синтезу літері і духу справжньої економічної теорії Кейнса, посткейнсіанці обрали об'єктом критики всі суттєві елементи син-тезу. Вони дійшли висновку: "Не варто сприймати всерйоз як методи досягнення повної зайнятості, так і рецепти боротьби проти інфляції, пропоновані кейнсіанцями неокласичного напряму, які витлумачили на свій лад і спотворили запропоновану Кейнсом модель, в результаті чого вона втратила внутрішню стрункість і перестала відбивати реальний стан справ" (П. Девідсон). Таким чином, критики підривали статус пануючої ортодоксії і класичної ситуації. В 70-х роках вони додали звинувачення на адресу "уяв-них" ("самозваних") кейнсіанців в тому, що своїми "безвідпові-дальними витлумаченнями" теорії Кейнса вони "завдали величез-ної шкоди економічному розвитку, політичній системі, прогресу і стабільності" (С. Вайнтрауб). Ситуацію, що склалася всередині кей-нсіанства, М. Блауг охарактеризував як контрреволюцію і "від-криття багатообіцяючої нової лінії розвитку макроекономічної теорії". Проте в той час як провідні критики кейнсіансько-неокла-сичного синтезу (Р. Клауер, А. Лейонхувуд, С. Вайнтрауб, X. Мін-скі та ін.) претендували на роль найпослідовніших інтерпретато-рів економічної теорії Кейнса, інші відомі вчені (Л. Йєгер, Р. Джек-ман, Л. Харріс, М. Блауг) підкреслювали подібність власних фор-мулювань Кейнса з положенням представників синтезу.Розкол і хитання в стані прибічників економічної теорії Кейнса підривали класичну ситуацію, що існувала. Однак вирішальну роль в її порушенні все ж відіграли інші чинники. По-перше, - це кри-зові процеси в розвитку ринкового господарства. Особливу роль відіграла світова економічна криза 1974-1975 рр. - найбільш значна після "великої депресії" 30-х років. В економічній літературі не відчувається нестачі в постановці представниками всіх напрямів в прямий зв'язок кризових процесів в ринковій економіці із кризою кейнсіанства заснованої на ньому економічної політики. Проте спіль-ний висновок - віднині з "кейнсіанською революцією" покінче-но - отримує різне трактування залежно від напряму, основні поло-ження якого сповідує той чи інший вчений. Для посткейнсіанців він означає занепад "хибного" кейнсіансько-неокласичного синте-зу і надії на швидке відродження "справжньої" економічної теорії Кейнса.По-друге, значна роль належала політичному чиннику - боротьбі двох тенденцій в суспільній свідомості, ідейно-політичному житті західного суспільства - ліберально-реформістській і консерватив-ній. На зміну реформізмові прийшов консерватизм.По-третє, велике значення мали процеси в розвитку економіч-ної теорії поза межами кейнсіанства. В умовах свободи творчості і можливостей критики пануючої ортодоксії її противники, насам-перед монетарне™, вели атаки на "класичне кейнсіанство". Пред-ставники неокейнсіанства стверджують, що насправді монетаризм піддав критиці не економічну теорію Кейнса, а її хибні інтерпретації. Однак це не похитнуло факту значного реального впливу монетаризму на остаточний підрив третього класичного стану і на тісно пов'язані з цим інтенсивні пошуки нового консенсусу в су-часній економічній теорії.