1.3. Предмет міжнародного приватного права

1. З попереднього викладу випливає, що МПрП має справу з фак­тичними відносинами, яким притаманні такі дві особливості:

• вони є приватними, тобто - невладними відносинами, які, одночасно

• мають міжнародний характер.

У радянській доктрині МПрП, у зв'язку з цим, для позначення

^ Див.: Феіїшіяк Г. С.. ФеіїІІІІЯкЛ. С Цит. праця.- С. 13-15,

² Див.: Відомості Верховної Ради (ВІЇР). 2005. - № 32,- Ст. 422.

даних особливостей предмета правового регулювання, як зазначив ще Р. А. Мюллерсон. застосовувався термін «цивільно-правові відносини з іноземним елементом»¹. До речі, ця традиція значною мірою зберіглась і у пострадянській, зокрема вітчизняній, доктрині МГІрП. Проте зазначений автор даний термін вважав не зовсім ко­ректним і запропонував позначити предмет МПрП як «міжнародні відносини невладного характеру»².

Обґрунтовуючи свою пропозицію, Р. А. Мюллерсон слушно за­уважив, по-перше, що слід враховувати той факт, за яким філосо­фи, історики, економісти, теоретики міжнародних відносин вва­жають, що ця категорія суспільних відносин належить до міжна­родних. «Звичайно кожна наука вивчає особливі грані, прояви одного й того ж об'єкта, підходить до нього з різних точок зору, проте сам об'єкт від цього не змінюється. ! для юриста, який ви­вчає предмет МПрП, мова має йти про міжнародні відносини». По-друге, сторони міжнародних відносин невладного характеру підкоряються юрисдикції різник держав, їх право- і дієздатність, правосуб'ектнІсть визначаються нормами національного права не однієї й тієї самої держави. Взаємовідносини цих сторін, що отри­мали свою правосуб'єктність на підставі норм національного пра­ва різних держав, не можуть підпадати під виключну юрисдикцію якоїсь однієї держави".

Погоджуючись з даними аргументами, вважаю, що предмет МПрП у загальному вигляді можна визначити як приватні (невлад­ні) міжнародні відносини.

2. Доречно буде зауважити, що подібне окреслення предмета МПрП усуває одну специфічну складність, яка виникла в державах колишнього СРСР та деяких інших постсоціалістичних країнах.

Справа в тому, що за запропонованим раніше (див. гл. 1.1.2) тлумаченням терміна «private law» у відповідну сферу регулю­вання включаються будь-які відносини, що не потрапили до сфе­ри ({public law», тобто не мають відношення до конституційного, кримінального, адміністративного права тощо. Проте, за радян­ських часів, як відомо, неухильно виконувалась вказівка В. І. Леніна, за якою комуністи нічого «приватного» не визнавали та розглядали у сфері господарювання всі відносини як публічно-

правові, внаслідок чого було поставлено навіть завдання просу­нутись якомога далі у справі «посилення втручання держави у приватно-правові відносини, у цивільні справи»¹. Саме звідси випливає притаманний праву колишнього СРСР (значною мірою відтворений і у сучасному вітчизняному праві) розподіл відносин на власне цивільні, а потім на похідні від них земельні, господар­ські, трудові, сімейні, спадкові та ін. Тому, аби узгодити сферу правового регулювання національного права з міжнародним при­ватним, деякі дослідники вимушені вводити у науковий обіг по­няття: цивільно-правові відносини, що розуміються у «широко­му» сенсі . Саме до останніх вони включають ті відносини, які не є власне цивільно-правовими у розумінні колишнього радянсько­го права, хоча й належать до цієї сфери регулювання за міжна­родним приватним правом.

З- Головною особливістю приватних міжнародних відносин, тобто відносин, що виникають у межах одного правопорядку, але так чи інакше пов'язані з іншим, є те, що вони не набувають стату­су правовідносин, оскільки залишається невідомим, яке саме пра­во треба застосовувати для їх остаточного врегулювання.

Щоб стало зрозумілим, про що йдеться, звернімося до наведе­ного Г. Ю. Федосєєвою прикладу. Громадянин Сполучених Шта­тів Америки не вийшов на роботу на російське підприємство ЗАТ «Мострансгаз» 4 липня 1997р., пославшись на те, що дата 4 липня є національним святом його держави - Днем незалежності Америки. Зважаючи на той факт, що російські громадяни відпочи­вають 12 червня - у День незалежності Російської Федерації - він наголосив, що має право бути звільненим від роботи 4 липня. З точки зору роботодавця, яка базувалася на праві РФ, у даному випадку мав місце прогул. Водночас, якщо застосувати до цього випадку право США, то для невиходу громадянина США на пра­цю була вкрай поважна причина^

Отже, зазначені відносини стануть правовідносинами тільки піс­ля того, коли буде визначено, яке саме право - Російської Федерації

Див.: Мюаяерсоп Р. А. Цит. праця.- С. 68. • Див.: Там само ' Див.: Мю:І:Іерсои Р. А. Цит. праия. - С. 68.

Дет. про цс див.; Алексиев С. С. Частное право.- С. 91-92.

"Див., наприклад: Нешатаева Т. М. Международное частное Іграво и между­народный гражданский процесс: Учебный курс в трех частях - М.: Издательский дом «Городец», 2004.- С. 11.

' Див.. Федосеева Г. Ю. Международное частное право: Учебник.- М.: Осто-жье. 1999 .-С. 14.

22

чи США треба застосовувати для регулювання тієї конкретної ситу­ації, що склалася між російським роботодавцем та його американ­ським робітником, та й то лише за умови, шо ці відносини регулю­ються нормами відповідного права. На останній вимозі наголошу­ємо у зв'язку з тим, що у доктрині МПрІІ, зокрема вітчизняній, «загальним місцем» стало твердження, за яким об'єктом МПрП є правовідносини, ускладнені іноземним елементом. Подібне твер­дження не можна, на мій погляд, визнати коректним.

Справа в тому, що стосовно певних фактичних відносин, які у тому чи іншому вітчизняному правопорядку врегульовано норма­ми права, внаслідок чого вони і стають правовідносинами, залиша­ється невідомим, чи знайшли відповідні суспільні відносини своє правове врегулювання у зацікавленому іноземному правопорядку. Якщо ж ні (а це, до речі, трапляється), то ми вимушені, будучи по­слідовними, констатувати, що відповідні правовідносини є не-врсгульованими у даному конкретному випадку нормами пра­ва, що складає враження певною мірою безглуздого твердження.

4. У МПрП, як уже зазначалось, вирішення питання про право, яке у кожному окремому випадку підлягає застосуванню (так зва­ного компетентного права), є головною проблемою. Складність цього питання обумовлюється тим, що воно завжди виникає в ме­жах відповідного національного правопорядку (у наведеному при­кладі - правопорядку РФ), внаслідок чого національному правоза-стосовному органу у вітчизняному праві мають бути зроблені вка­зівки щодо того, в яких випадках він має поставити перед собою це питання і як саме повинен його вирішити.

У доктрині МПрП щодо характеристики ситуацій, подібних до тих, яка описана у наведеному прикладі, використовуються два підходи: зазначається, що до фактичного складу відповідних від­носин входить «іноземний елемент», або що такі відносини усклад­нені «іноземним елементом», і саме завдяки даній обставині вони стають об'єктом регулювання МПрП.

Загальновизнаним є положення, за яким іноземний елемент у відповідних відносинах може мати вигляд:

• іноземного суб'єкта;

• іноземного об'єкта або

• іноземного юридичного факту.

Іноземним суб'єктом відносин, як у наведеному прикладі, мо­же виступати Іноземна фізична або іноземна юридична особа; іно­земним об'єктом - певне благо, яке знаходиться за кордоном (це

24

може бути річ, право, обов'язок і І. ін.}; шо стосується юридич­ного факту, то це, у загальному вигляді, та чи інша дія або подія, що мали місце в межах іноземного правопорядку, на підставі яких чи з приводу яких в межах іншого правопорядку відповідні відно­сини виникають, змінюються або припиняються.

Окремо слід наголосити, що у реальному житті можуть мати місце ситуації, коли «іноземний елемент» присутній не окремо у якомусь із зазначених видів, а у тому чи іншому поєднанні вказа­них елементів. У вітчизняній літературі наводиться приклад заги­белі напередодні 1996 р. судна «СІмба - 1». Власником його була турецька фірма, яка зареєструвала судно на Мальті. Ця фірма пе­редала оперативне управління судном іншій турецькій компанії. Експлуатувала судно компанія «Євромарін сервіс», яка була зареє­стрована в Одесі, і вона найняла екіпаж, до складу якого входило 12 моряків - громадян України, що загинули внаслідок аварії. Трудові контракти з ними було укладено за законодавством Вели­кобританії. Судно перевозило вантаж (1800 тонн металу) з росій­ського порту Таганрог до турецького порту Деліскєлесі¹. Таким чином, зазначені раніше елементи можуть бути присутніми у будь-якому сполученні. Однак для того, щоб такі відносини отримали якість міжнародних, цілком досить наявності всього одного з та­ких елементів.

Слід відзначити, що багато з тих положень, які вище аналізува­лись, знайшли чітке відтворення в Законі від 23.06.2005 р. Ним установлено порядок «урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кіль­кома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок», і роз'яснено, що приватноправові відносини -- це відносини, які грунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевияв­ленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юри­дичні особи.

Згідно з цим Законом іноземним елементом є ознака, яка харак­теризує приватноправові відносини і вона виявляється в одній або кількох з таких форм: учасник правовідносин, їх об'єкт або юри­дичний факт.

5. У вітчизняній літературі підкреслювалось, що до питання ви­значення предмета науки МПрП існує три основних підходи. Від-

Див.: ФеАиняк Г. С. Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право: Підруч­ник.- 3-тє вид. (доп. і псрсриб.). • К.: Атіка, 2003.-- С. б- 7.

25

повідно до першого, предмет даної галузі становлять правові нор­ми, які є основним об'єктом вивчення. Другий підхід бере початок з учень Вехтера і Савіньї, які вказували на необхідність дослі­дження не правових норм, а правовідносин. Нарешті, третя група теорій - цс прагматичні концепції, згідно з якими стверджується, що МЛрП має справу з умовами життя, які є нейтральними з пра­вової точки зору І вирішуються за допомогою абстрактних, крите­ріїв «інтересу», «вибору результату» чи «найтіснішого зв'язку»¹.

У доктрині колишнього СРСР беззаперечним вважалося поло­ження, за яким право розглядалось як інструмент регулювання су­спільних відносин, у зв'язку з чим більшість сучасних авторів під предметом МПрП розуміють саме відносини, які виникають між відповідними суб'єктами, проте повинні бути міжнародними (тобто, виходити за межі однієї держави) та мати приватний характер². Та­ким чином, зокрема наша віїчизняна доктрина, в цілому у даному питанні схиляється до реалізації другого з зазначених підходів.

У зв'язку з різними підходами до визначення предмета МПрП, а також беручи до уваги і дискусійність щодо самої назви даної га­лузі права"⁵, вкрай важко запропонувати її визначення, яке стало би загальновизнаним , Наведемо лише два визначення, які можна розглядати певною мірою як полюси, між якими розташовуються всі інші існуючі та можливі визначення.

За першим з них, МПрП, як галузь права, - це система юридич­них норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з «іноземним елементом». До цього визначення автори додають вказівку шодо завдань даної галузі права: регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та Інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору для здійс­нення ними своїх прав та обов'язків, зміцнення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, куль­турних систем^.

¹ Див.: Кисіль В. І. Цит. праця.- С. 221.

" Див., наприклад: Ермолаев В. Г., Спваков О. В. Цит. праця.- С. 8-9; Федч-пяк Г. С., Фединяк Л. С. Цит. праця.- С. 7 та ін.

За свідченням М. М. Богуславського тільки у 'західній літературі було за­пропоновано більше 20 інших назв ціп' сфери правового регулювання (Див. Богуславский М. М. Цит. праця.-С. 24).

Див.: Международное частное право: Учебник / Под ред. Г. К. Дмит­риевой— М.: Проспект, 2000.- С. 8.

" Див.: Фединяк Г. С.. ФеаинякЛ. С.-- Цит. праця.- С. 7.

26

За другим визначенням, міжнародне приватне право:

• рег\'лк)€ приватно-правові відносини (відносини цивільного характеру у широкому розумінні слова), що виникають в умовах міжнародного життя:

• має свій предмет і свій метод регулювання;

• є галуззю приватного права, галуззю внутрішньодержавного

• тісно пов'язане з цивільним правом (точніше було б сказати: багато інститутів міжнародного приватного права є, так би мови­ти, продовженням національних інститутів цивільного (сімейного, трудового) права і певною мірою похідні від цих інститутів, проте завдяки своєму міжнародному «походженню», «внутрішньої» та «зовнішньої» своєрідності, не зливаються з ними і не розчиню­ються в них);

• тісно пов'язане з міжнародним правом, хоча не е його части­ною (принципово важливим є визнання єдності вихідних засад між­народного публічного права і міжнародного приватного права, все більш зростаюче значення міжнародно-правового начала у станов­ленні і удосконаленні інститутів міжнародного приватного права)¹ .

Тому, не претендуючи на загальновизнану дефініцію, а лише окреслюючи предмет подальшого викладення, пропоную таке формулювання: міжнародне приватне право - цс галузь права, що складається з сукупності норм, які регулюють приватні (невладні) відносини, пов'язані з присутністю в цих відносинах «іноземного елементу».