7.3. Тимчасово прибулі іноземці

1. Щодо тимчасово прибулих на територію відповідної держави іноземців зазвичай у національному законодавстві встановлюють­ся ті чи інші їх класифікації, відповідно до яких І визначається їх правоздатність та дієздатність за спеціальними законами держави перебування. Більш-менш поширеною класифікацією тимчасово прибулих іноземців є:

" особи, що прибули з метою зайняття підприємницькою Діяльністю (торгова діяльність, надання послуг тощо);

• ті, хто прибув у державу з метою отримання освіти;

• трудові мігранти;

• туристи.

_г Див.: Международное частное право: Иностранное законодательство - С. 231. Див.: Кох X., Магнус У., Винклер фон Маренфельс П. Международное част­ное право и сравнительное правоведение / Пер. с немец.- М.. Междунэр. отно­шения, 2001.- С. 32.

Див.: Международное частное право: Учебник / Пол ред. Г. К. Дмитрие-«*- С. 203-204.

167

2. Зрозуміло, що правовий статус зазначених категорій осіб не може бути однаковим. Аби переконатись у цьому, звернімося до нашого національного законодавства. У ньому, власне, передбача­ється регламентація тільки щодо двох із зазначених категорій тим­часово прибулих іноземців. Першою з них є підприємці- Відповід­но до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 5) всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Причому, фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно Із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце про­живання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із Законом «Про підприємни­цтво». Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. А в наступній статті міститься велика кількість норм, в яких йдеться про договори за участю іноземців та право, що застосову­ється у відповідних випадках'.

Хоча в цю статтю Закон від 23.06.2005 р. змін не вніс, ним, гим не менш, введена в дію (ст. 19) чітка лаконічна формула наступно­го змісту: право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності визначається правом держави, у якій фізична особа за­реєстрована як підприємець. За відсутності в державі вимог щодо обов'язкової реєстрації застосовується право держави основного місця здійснення підприємницької діяльності.

3. Відома чинному законодавству і така категорія тимчасово прибулих, як особи, що прибули в Україну з метою працевлашту­вання. Однак у ньому ніяких вказівок, окрім зобов'язання зареєст­руватись у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не міститься. Щоправда, у ст. & Закону України «Про правовий статус іноземців» вказується, то іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержуваного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Проте, ця вказівка, з точки зору міжнародного приватного права, мало що дає.

Див.: Закони України. Том І.-С. 339-343.

!6S

Регулювання статусу Інших категорій тимчасово прибулих в Україну іноземців має місце на підставі рішень Кабінету Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 136 реіулюсться статус іноземних громадян, що навчають­ся в Україні¹. Однак, з точки зору міжнародного приватного права, подібне регулювання особливого інтересу не викликає, оскільки в ньому відсутні як матеріальні, так і, особливо, колізійні норми стосо­вно правового становища відповідних осіб в Україні.

4. На особливу увагу заслуговує остання із зазначених вище ка­тегорій тимчасово прибулих Іноземців - туристи.

Актуальність ситуації з міжнародним туризмом полягає в тому, що, як зазначає О. Ю. Серьогін, саме міжнародний туризм може за­безпечити потужний ривок в економічному розвитку для будь-якої держави. З цих міркувань стимулювання іноземного туризму в Україні, надання йому пріоритетного статусу має стати першочерго­вим завданням. Адже загальний незадовільний стан економіки нашої держави не є непереборною перепоною у розгортанні туризму².

Проте, з іншого боку, турист у туристичному контракті, особ­ливо - ч іноземною туристичною фірмою, є слабкішою стороною, внаслідок чого виникає необхідність в його спеціальному захисті. У російській доктрині, у зв'язку з цим. зазначається, що питання іахисту туриста передбачається вирішити шляхом введення у за­конодавство правила про застосування імперативних норм права держави проживання отримувача туристичних послуг. Однак по­дібне рішення нездатне захистити туриста у випадках, коли дого­вір було укладено з використанням технічних можливостей мережі Інтернст, зокрема - коли замовлення було зроблено на підставі вміщеної в ній реклами чи пропозицій особою, що проживала не на території держави контраї ента замовника'.

Зазначене свідчить, що, у Російській Федерації вже розробля­ються пропозиції стосовно можливого регулювання правового статусу іноземного туриста і навіть аналізуються питання, які мо­жуть виникнути внаслідок практичного застосування майбутніх

Див.: Международное частное право: Учебное пособие / (Сост. Д. В. ЗсІдьІ-vait:u>)- X.: Консум, 1998.- С. 141-143.

Див.: Міжнародне приватне правою. Актуальні проблеми / За ред. проф. А. Довгерта.- К.: Укр. центр правничих студій, 2001.-- С. 168.

Див.: Международное частное прано: современная практика. Сб-к статей иод ред. М М. Богусяавского и А. Г. Светланову- М.: ТОН-Остожье, 2000.-С.

169

законодавчих новел. Тим часом, у нашому національному законо­давстві відповідні питання поки що не порушуються.