Термінологічний словник

Абсцес — гнійник.

Алергія — стан підвищеної чутливості організму до різних речовин.

Ампутація — хірургічна операція з повного або часткового відтинання органа.

Анамнез хвороби — розпитування про дане захворювання, його початок і перебіг до дня дослідження хворого.

Анемія — недокрів'я, нестача крові.

Анестезія — загальна назва методів знеболювання.

Аномалія — відхилення структури або функції від норми, що виникло внаслідок порушення розвитку організму.

Антагонізм (мікроорганізмів) — пригнічення життєдіяльності одних мікроорганізмів іншими; (функціональний) — протилежність функцій органів та систем, що беруть участь у одночасній спільній діяльності.

Анурія — припинення утворення сечі в нирках.

Аритмія — порушення правильного серцевого ритму.

Астенія — слабкість.

Астма — ядуха, різка задишка.

Асфіксія — задуха, неможливість дихання.

Брадикардія — сповільнені серцеві скорочення.

Варикозне розширення вен — захворювання вен, що виражається у збільшенні їх розмірів, зміні форми і зменшенні еластичності.

Вправлення — хірургічна маніпуляція відновлення нормального положення кістки, суглоба.

Гастрит — запалення слизової оболонки шлунка.

Гельмінти — група червів, збудників гельмінтозів у людини.

Гельмінтоз — хвороба, що спричинюється паразитичними червами.

Гематома — великий крововилив у тканину.

Гемоліз — руйнування еритроцитів з виходом гемоглобіну у плазму крові.

Гепатит — запалення печінки.

Гепатоз — загальна назва захворювань печінки.

Гіпертонія — підвищений тонус (напруга) м'язів стінки порожнистого органа.

Гіпертрофія — збільшення маси органів чи м'язів.

Гіпоксія — кисневе голодування, брак кисню у тканинах.

Гіпофункція — зниження функції органа.

Гниття — процес розщеплення органічних нітрогеновмісних речовин (в основному білків).

Деонтологія — наука про догляд за хворою людиною, впровадження медичних процедур під час лікування, а також про належні взаємовідносини медичного персоналу з хворими і між собою.

 Диспансер — медичний заклад для лікування і профілактики захворювань.

Диспансеризація — система заходів з виявлення хворих та оздоровлення населення.

Дистонія судин — порушення місцевого кровотоку або загального кровообігу.

Діагноз — процес розпізнавання хвороби, також означає назву хвороби.

Діагностика — процес постановки діагнозу, вчення про методи розпізнавання хвороб.

Діастола — розслаблення серця.

Діурез — добове сечовиділення.

Дренаж — пристрій, призначений для видалення гною з рани.

Езофагіт — запалення стравоходу.

Ентерит — запалення тонкого кишечнику.

Епідеміологія — вивчення хвороб груп людей або населення в цілому.

Етіологія — причина даної хвороби.

Живіт гострий — поняття, що об'єднує ряд гострих захворювань органів черевної порожнини, які підлягають терміновому хірургічному втручанню.

Жовчовиділення — надходження жовчі у дванадцятипалу кишку з жовчного міхура або з жовчних протоків.

Защемлення — здавлювання органів чи тканини з порушенням кровотоку в них.

Іммобілізація — створення певної нерухомості пошкодженій частині тіла.

Імунодефіцит — нестача або відсутність захисних властивостей організму.

Інактивація — часткова або повна втрата біологічно активною речовиною або агентом своєї активності.

Інфільтрат — ділянка тканини, якій притаманне скупчення не властивих їй клітинних елементів, що веде до збільшення об'єму та щільності тканини.

Канцероген — будь-який агент, який сприяє утворенню злоякісних пухлин.

Кардит — загальна назва запальних уражень якихось структур серця.

Колапс — гостра судинна недостатність.

Коліт — запалення товстого кишечнику.

Кома — стан повної втрати свідомості, больової чутливості, рефлексів.

Конвульсія — судома, що охоплює велику групу м'язів.

Контузія — патологічний стан, що виник внаслідок значного механічного впливу на голову або всю поверхню тіла.

Криза — різке порушення стану організму, яке загрожує життю.

Лейкоз (лейкемія) — злоякісне захворювання системи крові.

Лихоманка (гарячка) — дуже висока температура тіла, що супроводжується маренням.

Метеоризм — здуття живота.

Мікробіологія — наука про мікроорганізми (віруси, фаги, бактерії, гриби).

Міокард — м'язова оболонка серця.

Нагноєння — утворення гною в місці запалення.

Наркоз — штучно викликаний стан, що характеризується оборотною непритомністю, больовою нечутливістю, пригніченням рефлексів.

Нефрит — запалення нирок.

Патогени — мікроорганізми, які у разі потрапляння в організм людини спричинюють захворювання.

Перитоніт — запалення очеревини.

Реактивація — відновлення життєдіяльності клітин організму, що була втрачена у результаті впливу певних факторів.

Резистентність — властивість хвороботворних мікроорганізмів або інших шкідників протистояти дії ліків.

Секреція — виділення секрету слизовою оболонкою чи залозою.

Синдром — сукупність ознак, що характеризують ту чи іншу хворобу з єдиним патогенетичним походженням.

Спазм — мимовільне скорочення м'язів, яке не супроводжується їх негайним розслабленням.

Тахікардія — прискорені серцеві скорочення.

Терапія — піклування про хворого, нагляд за перебігом хвороби, її лікування.

Токсини — отруйні продукти, які природним шляхом виділяються деякими істотами.

Токсичні речовини — речовини, шкідливі для живих організмів.

Трансплантат — ділянка тканини або орган, що застосовується для трансплантації.

Трансплантація — пересадка органа чи тканини.

Холецистит — запалення жовчного міхура.