Основні правила побудови графіків.

До побудови лінійних діаграм ставлять такі вимоги:

1) діаграма повинна читатися по горизонталі зліва направо, по вертикалі – знизу вгору;

2) на осі ординат обов'язково позначається нульова величина. У випадках, коли дотримання цього правила пов'язане зі значним зменшенням масштабу та погіршенням наочності, слід зробити розрив по всіх ординатах (при цьому нульова лінія зберігається);

3. відрізки на осі абсцис повинні відповідати інтервалам (для рядів динаміки – періоду часу);

4. нульова лінія повинна різко відрізнятися від інших парале­льних ліній;

5. при побудові діаграми із застосуванням відсоткової шкали треба чітко виділити лінію, яка означає 100%;

6. крива лінія діаграми повинна чітко відрізнятися від ліній сіт­ки

7. цифрові показники розміщують на графіку таким чином, щоб їх можна було легко прочитати;

8) площа графіка повинна бути квадратною або прямокутною.

Основні правила побудови стовпчикових діаграм:

1. ширина стовпчиків та відстань між ними повинні бути однаковими;

2. стовпчики розташовують від меншого до більшого або навпаки (просторова модель);

3. в основі стовпчиків проводиться та виділяється базова лі­нія;

4) вказують назву і цифрові дані стовпчиків;

5) на шкалі повинні бути поділки, основні з яких позначаються цифрами;

6) вказують одиницю виміру.

2. Види графіків і способи їх побудови

Статистичні графіки за напрямом використання дуже різнома­нітні, їх наукова класифікація передбачає такі ознаки, як загальне призначення, види, форми і типи основних елементів. Традиційно теорія статистики розглядає класифікацію графіків за видами їх по­ля. За цим принципом графічні зображення поділяють на діаграми, картограми та картодіаграми.

Діаграми – це умовні зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків.

Картограми – зображення числових величин та їх співвідно­шень за допомогою нанесення умовної штриховки або забарвлення на картосхему.

Картодіаграми – це поєднання діаграми з картосхемою. При побудові діаграми встановлюється певний масштаб, тобто співвід­ношення між розмірами величин на графіку і дійсною величиною зображуваного явища в натурі.

Найбільш поширеним видом статистичних графіків є діаграми. Залежно від способу зображення статистичних даних вони можуть бути в одному вимірі, коли ці дані зображують у вигляді прямих ліній або смуг однакової ширини, і в двох вимірах (площині), на яких дані зображують за допомогою площ геометричних фігур (прямокутників, квадратів, кіл).

До першого виду діаграм належать лінійні, стовпчикові, стріч­кові та ін.; до другого – прямокутні (квадратні, «Знак Варзара»), колові, секторні, радіальні, фігурні.

Лінійна діаграма відображує розмір показника у формі ліній різної довжини, які утворюються внаслідок з'єднання крапок у ко­ординатному полі. Одним з видів лінійних діаграм є лінійний гра­фік виконання плану та обліково-плановий графік (рис. 1,2 роздаткового матеріалу).

Лінійні діаграми застосовують в основному для вивчення роз­витку явищ у часі.

До побудови лінійних діаграм ставлять такі вимоги:

1) діаграма повинна читатися по горизонталі зліва направо, по вертикалі – знизу вгору;

2) на осі ординат обов'язково позначається нульова величина. У випадках, коли дотримання цього правила пов'язане зі значним зменшенням масштабу та погіршенням наочності, слід зробити розрив по всіх ординатах (при цьому нульова лінія зберігається); відрізки на осі абсцис повинні відповідати інтервалам (для рядів динаміки – періоду часу);

3) нульова лінія повинна різко відрізнятися від інших парале­льних ліній;

4) при побудові діаграми із застосуванням відсоткової шкали треба чітко виділити лінію, яка означає 100%;

5)крива лінія діаграми повинна чітко відрізнятися від ліній сіт­ки

6) цифрові показники розміщують на графіку таким чином, щоб їх можна було легко прочитати;

7) площа графіка повинна бути квадратною або прямокутною. Стовпчикові діаграми. На цьому виді діаграми статистичні дані зображують у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини. Розташовують їх вертикально чи горизонтально. Величину явищ характеризує висота стовпчика (рис. 3).

Стовпчикові діаграми застосовують:

1) при порівнянні між со­бою різних явищ;

2) для зображення .явищ у часі;

3) для відобра­ження структури явищ.

Основні правила побудови стовпчикових діаграм:

1) ширина стовпчиків та відстань між ними повинні бути однаковими;

2) стовпчики розташовують від меншого до більшого або навпаки (просторова модель);

3) в основі стовпчиків проводиться та виділяється базова лі­нія;

4) вказують назву і цифрові дані стовпчиків;

5) на шкалі повинні бути поділки, основні з яких позначаються цифрами;

6) вказують одиницю виміру.

Різновидом стовпчикової діаграми є гістограма, за допомогою якої зображуються варіаційні ряди розподілу.

Стрічкові діаграми. На відміну від стовпчикових, при побудо­ві стрічкових діаграм прямокутники, якими зображують розмір явищ, розташовують не по вертикалі, а по горизонталі (рис. 4). Вимоги, що ставляться до побудови цього виду діаграм, аналогічні вимогам до стовпчикових діаграм.

Секторні діаграми являють собою коло, поділене на сектори, величини яких відповідають (у пропорціях) зображуваним розмірам явищ. Секторні діаграми будують для відображення структури явищ (рис. 5).

Прямокутні діагра­ми. Цей вид діаграм величину досліджу­ваних явищ зображує у вигляді площ. Пря­мокутні діаграми за­стосовують для зо­браження явищ, які змінюються в часі, а також для порівняння різних величин у просторі.

До прямокутних діаграм належать квадратні діаграми та «Знак Варзара».

Картограми і картодіаграми. Картограми являють собою ко­нтурну географічну карту або схему, на якій штрихи різної густоти, крапками або фарбами різного ступеня насиченості зображе­на порівняльна інтенсивність будь-якого показника в межах кожної одиниці нанесеного на карту територіального поділу. На картогра­мах, як правило зображують явища, що характеризуються відносними або середніми величинами (наприклад, кількість пра­цюючих пенсіонерів у загальній кількості працюючих за регіонами, меліорованість земель у відсотках до загальної площі, середня за­робітна плата на підприємствах за районами області і т.д.). (рис. 6)

За способом зображення діаграмованих явищ розрізняють кар­тограми крапкові і фонові.

У перших рівень явища показують за допомогою крапок, роз­ташованих на контурній карті територіальної одиниці. Для наочно­сті зображення щільності або частоти появи певної ознаки крапкою позначають одну або кілька одиниць сукупності.

На фонових картограмах штриховкою різної густоти або фар­бою різного ступеня насиченості зображують інтенсивність будь-якого показника в межах територіальної одиниці. Одна з картограм зображена на рис. 7.

(згадати контурні карти).

Якщо на контурну карту наносяться статистичні дані у вигляді діаграм, одержують картодіаграму. Яскравим її прикладом є географічна карта, на якій чисельність населення великих міст зо­бражена у вигляді кіл різної величини.

Крім розглянутих способів графічного зображення досліджува­них явищ, існують і інші. Практичне їх використання при відобра­женні динаміки явищ, їх структури та взаємозв'язків розглянуто в попередніх розділах.