Питання №1. Моральні і психологічні аспекти формування необхідного морального духу військ (сил)

Бойова обстановка є постійно діючим фактором психотравмування, який можна розглядати як сукупність великої кількості стрес-факторів різної інтенсивності.

На перший план життя висуває наявність такого постійно діючого фактора, як страх. Це емоція, яка виникає в ситуаціях появи загрози біологічному і соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної або уявної загрози. Страх має часові обмеження дії на психіку і поведінку в залежності від інтенсивності стрес-факторів і особливості кожного індивіда.

Нав'язливу дію страху називають фобією. Як страх, так і фобія можуть стати джерелом втрати військовослужбовцем здатності надійно виконувати бойові завдання, привести до паніки. Стрес-факторами можуть також бути різні нес­подіванки, коли люди налаштовані на одну подію або явище, | а в дійсності з'являється щось інше.

Поширеними у бойовій обстановці є такі стрес-фактори, які ведуть до фрустрації — стану, що викликаний невизначеними перешкодами.

Сильними психотравмуючими можливостями володіють психологічні операції противника. Ведення психологічних операцій у багатьох країнах з давніх часів вважаються складовою частиною воєнного мистецтва. Для досягнення перемоги воюючі сторони поширювали чутки про чисельну перевагу своїх військ, про начебто заплановані маневри сил і засобів, про зраду і втечу командування, про лояльне обходження з полоненими, про наявність нового виду зброї, про непереможність своїх армій. Таким чином, супротивні сторони намагаються впливати на свідомість, почуття і волю особового складу, деморалізувати його. Майже у всіх арміях світу є спеціальні військові формування, які розраховані на підготовку і ведення психологічних операцій.

Важливими складовими психологічних операцій є пропагандистська діяльність і психологічний вплив.

Пропаганда (в контексті проведення інформаційних та психологічних операцій) — це системне, цілеспрямоване розповсюдження спеціально розроблених ідей з метою вплинути на інтелект, психічний стан, відношення, поведінку об'єктів впливу, щоб досягти прямих або опосередкованих вигод.

Система психологічних операцій, які за своїм рівнем поділяються на стратегічні, оперативні і тактичні, складає психологічну війну. Під час планування психологічних операцій противник, як правило, ставить перед собою такі завдання:

• формування суспільної думки про даремність чинити опір;

• підтримка політичної опозиції, дисидентських структур, етнічних, релігійних та інших протиріч;

• формування недовіри керівництву держави і збройних сил, звинувачення їх у антинародній політиці і нездатності вирішити національні проблеми;

• руйнування морально-психологічної стійкості особового складу, яке стимулює дезертирство, схиляє до здачі у полон, уникнення від виконання наказу, до зради;

• формування у протидіючої сторони сумнівів у бойової ефективності свого озброєння та перебільшення бойових можливостей зброї противника;

• зображення викривленої картини бойових дій, введення в оману, схильність до помилкових рішень;

• дезорганізація управління військами і озброєнням;

• прицільна дезінформація та інші.

Під час проведення США психологічних операцій проти іракських військ широко використовувалися листівки з тематикою, яка активно спонукала до здачі у полон. На голови іракців був звалений "снігопад" листівок, в яких не було загроз. Яскравий показ дружнього відношення до полонених був спрямований на переконання в природності і безпечності здачі в полон. Ця інформація подавалася паралельно з навіюванням стовідсоткової ефективності високоточного озброєння США.

Масований вогневий вплив на іракські позиції, відсутність належного зв'язку і управління, нестача продовольства і води, постійний психологічний вплив звели можливість вибору тисяч іракських військовослужбовців до єдиного варіанту, який пропонували американці — полону.

Для створення довіри до джерел інформації в інформа­ційній боротьбі або в психологічних операціях супротивних сторін, як правило, використовують класичні дезінформаційні прийоми:

створення іміджу особливої поінформованості про най­важливіші події, які можуть замовчуватися офіційними джерелами інформації. До категорій "переконуючої інформації" відносяться дані про приватне життя, "достоїнства та недоліки" вищого керівництва держави і збройних сил, цифри, які характеризують втрати, назви вулиць, номери будинків, велика кількість деталей, нюансів, точних даних, в які вкладаються інформаційні повідомлення, "психологічні бомби". Добре підібрана і чітко доведена інформація такого виду знімає у об'єкта впливу упередженість до даного джерела. Настороженість може бути зруйнована даними з природними або штучними ознаками достовірності;

створення іміджу "об'єктивності і незалежності інформації", її альтернативності офіційним джерелам. Досяга­ється цитуванням документів, оцінок експертів, свідчення, звітів, інших документів і матеріалів з обов'язковим включенням елементів самокритики. Сприйняття такої інформації може викликати "кумулятивний" характер, створюючи враження впевненості і бути не менш резуль­тативним, ніж ретельна аргументація;

оперативність інформації про поточні події, зміну обстановки з перевагою інформації, якої немає в інших джерелах, які породжують довіру;

генерація сенсаційності, створення у об'єкта впливу відчуття надзвичайної важливості предмета інформації;

створення "ефекту присутності", сенс якого в ілюзії повсюдної наявності своїх джерел інформації;

створення ефекту "голос пророка" - повідомлення про поточні події, які нібито були вже відомі джерелу інформації раніше і яке наче проінформоване, що буде надалі;

створення настрою, адекватного змісту інформації. Конкретний настрій може викликатися за допомогою різних способів — зовнішнього оточення, вибору часу доби, освітлення, часу виконання конкретних службових завдань, музика, пісні, тонізуючих та збуджуючих засобів. Витоки цього прийому сягають у давнину, до часів культових обрядів і ритуальних процедур. До впливу цього прийому схильні як молодь, так і зрілі люди, але, як правило, з недостатньою критичністю і самостійністю мислення. Інтерес до інформації, що передається, великою мірою залежить від потреб в ній. Цю потребу супротивні сторони, як правило, інтенсивно генерують. Інтерес до інформації може стимулюватися прицільними інтонаціями, акцентами, системою аргументів, використанням протиріч, діалектів.