Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донбаська державна машинобудівна академія

Економіко-гуманітарний факультет

Кафедра українознавства

та гуманітарної освіти

Терміни та їх місце в професійному мовленні інженерів-електромеханіків

Виконав

студент групи ЕСА-10-1

факультету Автоматизації машинобудування та інформаційних технологій

Коваленко Максим Володимирович

Перевірив

канд. пед. наук, доцент кафедри

українознавства та гуманітарної

освіти

Медведєва Інна Миколаївна

Краматорськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕРМІН ТА ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ 5

1.1 Поняття терміна та його визначення 5

1.2 Ознаки термінів 7

1.3 Способи творення термінів та їх структура 8

Висновки до розділу 1 10

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 11

2.1 Терміни у системі професійного мовлення 11

2.2 Чужомовні запозичення. Походження електротехнічних термінів 13

2.3 Користь і проблеми від запозичень термінів 17

Висновки до розділу 2 18

ВИСНОВКИ 19

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 20

ДОДАТКИ 21

Додаток А 21

ВСТУП

Сучасна термінологія не стоїть на місці, виникають нові терміни та поняття, розвивається наука. Електротехніка займає вагоме значення серед сфер діяльності людини. Як і будь-яка наука, електротехніка має свою характерну термінологію. Сучасна вітчизняна наукова термінологія є невід’ємною частиною лексичної системи мови. Вона складається з галузевих терміносистем, що становлять певну сукупність взаємозв’язаних терміноелементів для вираження наукових понять. Проблема терміна і терміносистеми викликає постійний інтерес дослідників. За останнє десятиліття з’явилося чимало праць, присвячених вивченню окремих термінологій. Такі дослідження є характерними для сучасної лінгвістики в галузі термінознавства. Вони ніби підтверджують думку В.В.Виноградова про те, що “в теоретичних дослідженнях термінології найбільший інтерес становлять ті, які відбивають практичний досвід мовознавця в роботі над спеціальною термінологією”.

Основні терміни. Термін — це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термінологія — це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися й функціонують у кожній галузі стихійно. Електроте́хніка– галузь науки і техніки, пов'язана із застосуванням електричних і магнітних явищ для перетворення енергії, добування і зміни складу хімічних речовин, виробництва та обробки матеріалів; галузь, що охоплює питання одержання (виробництва), розподілу, перетворення і застосування електроенергії. Запозичення — елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з однієї мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів однієї мови до іншої.

Ступінь вивчення теми. В останні роки проблема електротехнічної термінологія почала вивчатися досить активно. На цю тему можна знайти деякі наукові праці. Було створено електротехнічні словники, наприклад: «Словник технічної термінології. Електротехніка» І. Шелудька. Тому вважаємо, що тема курсової роботи досить популярна та висвітлена в інших працях.

Предмет дослідження – терміни та їх місце у професійному спілкуванні інженерів-електромеханіків.

Об’єкт дослідження – українська електротехнічна термінологія, електротехнічні словники, терміносистеми таких наук як: електротехніка, електричні машини, теоретичні основи електротехніки та інші.

Мета роботи – охарактеризувати особливості термінів, що використовуються в електротехніці.

Завдання: розкрити поняття терміна; визначити риси електротехнічних термінів; проаналізувати функції термінів в мовленні інженерів; схарактеризувати особливості виникнення термінів певної направленості.

При розв’язанні проблеми використовувалися такі наукові методи дослідження: аналіз, узагальнення, пояснення, систематизація, спостереження й опис.

Теоретичне значення роботи: здійснено спробу аналізу особливостей термінів у мовленні інженерів, виокремлено різні форми виникнення термінів в українській електротехніці; сформульовано завдання для подальшого дослідження.

Практичне значення роботи: матеріал курсової роботи може бути використаний при вивченні наукового стилю на заняттях із української мови в загальноосвітніх школах, вишах та інших навчальних закладах.

Робота складається зі вступу, основної частини з двох розділів, висновків, списку використаної літератури і науково-дослідницької роботи. Загальний обсяг роботи – 23 сторінки.

Розділ 1 термін та його властивості

1.1 Поняття терміна та його визначення

Термін, як і всі інші мовні універсалії, важко піддається демінуванню. Через складність та дискусійність такого завдання в лінгвістиці існує чимало найрізноманітніших спроб визначення термінів. Наведемо тут лише дві дефініції терміна, що відображають та синтезують, на нашу думку, різні міркування щодо цього, які взаємно доповнюють одне одне.

Б. М. Головін пише, що термін — це окреме слово чи утворене на базі іменника підрядне словосполучення, що означає професійне поняття та призначене для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії (наукової, технічної, виробничої, управлінської) [Головин 1980, с. 276]. Дане визначення є досить вдалим та містким, хоча деякі моменти можуть викликати заперечення. Сумнівним є, зокрема, той факт, що всі терміни утворюються на базі іменника. І. С. Квитко, спираючись на різні визначення, пропонує цікаву «сумарну» дефініцію: «Термін – це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступають у системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю, та експресивною нейтральністю» [Квитко 1976, с. 21].

Досить коротко і точно сформульовано визначення терміна Комітетом науково-технічної термінології АН СРСР (КНТТ): «Термін – це слово чи словосполучення, яке є єдністю звукового знаку та співвіднесеного (зв’язаного) з ним відповідного поняття в системі понять даної галузі науки й техніки» [Климовицкий 1967, с. 34].

Звідси можна також зробити припущення, що «термінологія – це сукупність термінів, котрі висловлюють поняття певної галузі науки й техніки, що сформувалися історично, взагалі – спеціальної сфери людських знань чи діяльності» [Квитко, Лейчик, Кабанцев 1986, с. 17].

Під терміном ми розуміємо слово або словосполучення, одне або декілька значень яких є спеціальними. Таке розуміння терміну ґрунтується на полісемії та передбачає, що слово в одному зі своїх значень належить літературній нормі, а в іншому одній або декільком терміносистемам.

Так як єдиного визначення терміна в лінгвістичній літературі ще немає, то завдання дати таке визначення залишається актуальним. Крім того навіть не дуже глибоке вивчення термінології певної області знань показує, що не завжди термін точно виражає спеціальне поняття і не завжди входить лише в одну терміносистему. Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні границі і виражає точно окреслене поняття.

1.2 Ознаки термінів

При відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання й властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, наприклад: камера «приміщення, призначене для установки апаратів і шин» та значення загальновживаного слова камера (фотоапарат).

2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: поверхневий іригаційний тік, струм короткого замикання. Неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.

3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів – однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Деякі термінознавчі називають й такі ознаки терміна:

• нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

• відсутність синонімів;

• інтернаціональний характер;

• стислість;

• здатність утворювати похідні, наприклад: зношення – зношування – зношеність – зношуваний.

Проте все це – вимоги до ідеального терміна, на практиці ж далеко не завжди вдається утворити термін, який би відповідав усім вищеназваним вимогам.