Тестові завдання для поточного контролю знань з курсу «господарське процесуальне право».

1.Завданнями господарського суду є:

1. представництво інтересів громадянина або держави в суді;

2. захист прав та законних інтересів учасників господарських правовідносин;

3. захист від неправомірних посягань політичної та економічної систем;

4. подання юридичної допомоги підприємствам і організаціям;

5. сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин.

2. Яким із названих нижче нормативних актів встановлюється система господарських судів України?

1) Господарським процесуальним кодексом України;

2) Законом України «Про судоустрій»;

3) Конституцією України;

4) Законом України «Про прокуратуру»;

5) Законом України «Про статус суддів».

3. Правосуддя з господарських відносин в Україні здійснюється:

Конституційним Судом України;

загальними судами;

третейськими судами;

господарськими судами;

адміністративними судами.

4. Господарський суд здійснює правосуддя на принципах:

   1. змагальності;

   2. єдності;

   3. централізації;

   4. рівності перед законом і судом;

   5. конфіденційності.

5. До якого із зазначених нижче видів органів належить господарський суд:

1) правоохоронних;

2. законодавчої влади;

3. виконавчої влади;

4. судових;

5) громадських.

6. Господарські суди в Україні виконують функції:

1) здійснення правосуддя у господарських відносинах;

2) попередження порушень законодавства у сфері господарських відносин;

3) організації експертного забезпечення правосуддя;

4) забезпечення реалізації державної політики щодо державної таємниці;

5) посвідчення прав та фактів, що мають юридичне значення.

7. До системи господарських судів України входять:

1. Верховний Суд України;

2. Вищий господарський суд України;

3. місцеві господарські суди;

4. районні суди;

5. окружні адміністративні суди.

8. До системи господарських судів України входять:

1. апеляційні господарські суди;

2. військові суди гарнізонів;

3. Конституційний Суд України;

4. міжнародний комерційний арбітраж;

5. постійно діючий третейський суд Укоопспілки.

9. Місцевий господарський суд очолює:

1. голова обласного суду;

2. Голова Верховного Суду України;

3. голова місцевого господарського суду;

4. голова Вищого господарського суду України;

5. президія місцевого господарського суду.

10. Яке з наведених визначень характеризує Вищий господарський суд України?

    1. центральний орган виконавчої влади;

    2. орган конституційної юрисдикції;

    3. вищий судовий орган спеціалізованого суду;

    4. вищий орган суддівського самоврядування;

    5. орган місцевого самоврядування.

11. Функції суду якої інстанції виконує Вищий господарський суд України?

    1. розглядає справи по суті (по першій інстанції);

    2. здійснює апеляційний перегляд рішень місцевих господарських судів, які не набрали законної сили;

    3. здійснює касаційний перегляд судових рішень місцевих господарський судів, які набрали законної сили, та постанов апеляційних господарських судів;

    4. здійснює перегляд у порядку нагляду виключно постанов апеляційних господарських судів;

    5. розглядає справи по суті (по першій інстанції) у передбачених законом випадках а також касаційний їх перегляд.

12. Пленум Вищого господарського суду України:

    1. дає роз’яснення з питань застосування законодавства господарськими судами при вирішенні справ;

    2. переглядає у порядку повторної касації постанови Вищого господарського суду України;

    3. визначає кількісний склад суддів – членів президії Вищого господарського суду України;

    4. переглядає у касаційному порядку постанови апеляційних господарських судів;

    5. вносить в установленому порядку пропозиції щодо необхідності змін чинного законодавства.

13.До структури Вищого господарського суду входять:

1. пленум Вищого господарського суду;

2. судова колегія по розгляду цивільних справ;

3. судова колегія по розгляду адміністративних справ;

4. Президія Верховного Суду;

5. президія Вищого господарського суду.

14.Право на заняття посади судді господарського суду має громадянин України, який на день призначення досяг______років.

15.Суддя місцевого господарського суду:

1. призначається Президентом України безстроково;

2. призначається Президентом України вперше на п’ять років;

3. обирається Верховною Радою України довічно;

4. обирається Верховною Радою України безстроково;

5. призначається Вищою Радою юстиції.

16. Суддя Вищого господарського суду України:

1. призначається Президентом України безстроково;

2. призначається Головою Вищого господарського суду строком на п’ять років;

3. обирається Верховною Радою України безстроково;

4. призначається Міністром юстиції України;

5. обирається з’їздом суддів України.

17. Господарський суд порушує справи за:

    1. позовними заявами підприємств і організацій;

    2. власною ініціативою господарського суду;

    3. позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

    4. протестами прокурорів та їх заступників;

    5. фактами розкрадання державного або громадського майна.

18. Право на звернення до господарського суду мають:

    1. громадяни України, іноземці, особи без громадянства – за захистом честі, гідності та ділової репутації;

    2. підприємства, установи, організації, інші юридичні особи – з позовами про відшкодування збитків, завданих працівниками цих організацій;

    3. громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності – за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та інтересів, що охороняються законом;

    4. підприємства, установи, організації, інші юридичні особи – за захистом своїх порушених або оспорюваних прав;

    5. підприємства, установи, організації, інші юридичні особи – із позовами до своїх боржників – громадян України.

19. Справи у місцевих господарських судах розглядаються:

    1. колегією суддів у складі двох суддів і трьох народних засідателів;

    2. суддею одноособово;

    3. суддею та представниками сторін;

    4. колегіально у складі трьох суддів;

    5. колегіально у складі п’яти суддів.

20. Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється:

    1. колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів;

    2. суддею апеляційного господарського суду одноособово;

    3. колегією у складі трьох суддів;

    4. колегією у складі судді і двох народних засідателів;

    5. судом присяжних.

21. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється:

    1. колегією суддів Вищого господарського суду України у складі двох суддів;

    2. суддею Вищого господарського суду України одноособово;

    3. колегією суддів Вищого господарського суду України у складі трьох або більшої непарної кількості суддів;

    4. колегією суддів Вищого господарського суду України у складі двох суддів і трьох народних засідателів;

    5. колегією суддів Вищого господарського суду України за участю двох представників Міністерства юстиції України.

22. Досудове врегулювання господарських спорів застосовується:

    1. за домовленістю між сторонами;

    2. у спорах про визнання договорів недійсними;

    3. у спорах, що виникають з договору перевезення;

    4. у справах за заявою прокурора чи його заступника;

    5. у спорах про визнання недійсними актів.

23. Досудове врегулювання господарських спорів не застосовується:

    1. у спорах про стягнення заборгованості за опротестованими векселями;

    2. у спорах про стягнення заборгованості за продані товари;

    3. у спорах про стягнення пені за несвоєчасну оплату рахунку;

    4. у спорах, що виникають з договору перевезення вантажів;

    5. у спорах про звернення стягнення на заставлене майно.

24. Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору:

    1. у випадках, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України;

    2. у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;

    3. за домовленістю між собою;

    4. у справах зі спорів про звернення стягнення на заставлене майно;

    5. у справах зі спорів, що виникають з договору про надання послуг зв’язку.

25. В порядку досудового врегулювання спору сторона повинна:

    1. подати позов до господарського суду;

    2. звернутися з письмовою претензією до другої сторони;

    3. звернутися із відповідною заявою до органів місцевого самоврядування;

    4. подати заяву до нотаріального органу;

    5. звернутися із відповідною заявою до Державної виконавчої служби.

26. Порядок досудового врегулювання господарських спорів передбачений:

    1. Цивільним процесуальним кодексом України;

    2. Законом України «Про Державну виконавчу службу»;

    3. Господарським процесуальним кодексом України;

    4. Цивільним кодексом України;

    5. Законом України «Про виконавче провадження».

27. Досудове врегулювання господарських спорів передбачене:

    1. Статутом залізниць;

    2. Господарським процесуальним кодексом України;

    3. Кодексом адміністративного судочинства України;

    4. Земельним кодексом України;

    5. Правилами розгляду господарських спорів.

28. На які із вказаних нижче спорів не поширюється порядок досудового врегулювання господарських спорів:

    1. спори про відшкодування моральної шкоди;

    2. про стягнення заборгованості за опротестованими векселями;

    3. про звернення стягнення на заставлене майно;

    4. про стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг зв’язку;

    5. спори, пов’язані з невиконанням кредитних договорів.

29. Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані:

    1. заявити позов до господарського суду;

    2. заявити претензію до господарського суду;

    3. подати заяву до прокуратури;

    4. поновити майнові права і законні інтереси другої сторони, не чекаючи пред’явлення претензії;

    5. відшкодувати завдану другій стороні шкоду тільки на підставі заявленої претензії.

30. Організація, права та законні інтереси якої порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів, звертаються:

    1. до суду із позовом;

    2. до суду із письмовою претензією;

    3. до порушника цих прав із письмовою претензією;

    4. до вищої за статусом (щодо порушника цих прав та інтересів) організації з письмовою претензією;

    5. до установи банку, в якому знаходиться рахунок порушника, з письмовою претензією.

31. У претензії зазначаються:

    1. реквізити відповідного господарського суду;

    2. дата пред’явлення і номер претензії;

    3. вимоги заявника;

    4. вимоги законодавства щодо порядку створення організації – заявника;

    5. обов’язковий до виконання строк задоволення претензійних вимог.

32. У претензії має бути вказано:

    1. сума претензії та її розрахунок;

    2. перелік документів, на підставі яких засновано організацію-заявника;

    3. обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;

    4. обставини, за яких справу буде передано до суду;

    5. обставини, за яких заявник відмовиться від заявлених вимог.

33. За загальним правилом претензія розглядається у строк:

    1. місячний, який обчислюється з дня одержання претензії;

    2. місячний, який обчислюється відправлення претензії;

    3. двомісячний, який обчислюється з дня відправлення претензії;

    4. тримісячний, який обчислюється з дня одержання претензії;

    5. шестимісячний, який обчислюється з дня відправлення претензії.

34. Претензія може розглядатися протягом двох місяців, якщо:

    1. претензія пов’язана із недостачею товарів;

    2. претензія пов’язана з якістю чи комплектністю товарів;

    3. обов’язковими для сторін правилами передбачено право повторної перевірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем;

    4. договором між сторонами передбачений розгляд претензій протягом двох місяців;

    5. договором між сторонами передбачено право повторної перевірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем.

35. Претензія розглядається:

    1. господарським судом;

    2. адміністративним судом;

    3. підприємством чи організацією, до яких звернена вимога;

    4. місцевим загальним судом;

    5. органом Державної виконавчої служби.

36. Якщо до претензії не додані всі документи, необхідні для її розгляду:

    1. вони надсилаються заявником претензії до суду;

    2. вони витребуються у заявника судом;

    3. вони витребуються у заявника одержувачем претензії із зазначенням строку їх подання;

    4. претензія розглядається за наявними документами;

    5. претензія залишається без розгляду.

37. Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, і вони витребувані у заявника із зазначенням строку їх подання, цей строк повинен бути:

    1. не менше трьох днів, не враховуючи часу поштового обігу;

    2. не менше п’яти днів, не враховуючи часу поштового обігу;

    3. не менше п’яти днів від моменту відправлення вимоги про висилання необхідних документів;

    4. не менше десяти днів, не враховуючи часу поштового обігу;

    5. не менше одного місяця.

38. Якщо до претензії не додані всі документи, необхідні для її розгляду, одержувач претензії повинен:

    1. залишити претензію без розгляду;

    2. відмовити у задоволенні претензії;

    3. витребувати у заявника претензії документи, необхідні для її розгляду із зазначенням строку їх подання;

    4. розглянути претензію за наявними документами;

    5. повернути претензію без розгляду заявникові запропонувати йому оформити претензію належним чином.

39. Якщо до претензії не додані всі документи, необхідні для її розгляду, і одержувач претензії витребував їх у заявника із зазначенням строку їх подання, перебіг строку розгляду претензії:

    1. припиняється;

    2. продовжується до двох місяців;

    3. зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання;

    4. продовжується до трьох місяців;

    5. продовжується до одержання витребуваних документів.

40. Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявник претензії повинен:

    1. звернутися із позовом до господарського суду про стягнення визнаної суми у примусовому порядку;

    2. звернутися вдруге до боржника з вимогою про перерахування визнаної суми;

    3. звернутися із відповідною заявою до прокуратури;

    4. звернутися із заявою до державної виконавчої служби для примусового стягнення заборгованості;

    5. звернутися до господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове стягнення визнаної суми.

41. У який строк заявник претензії може звернутися до державної виконавчої служби для примусового стягнення визнаної суми?

    1. через 10 днів після одержання відповіді на претензію;

    2. через 20 днів після одержання відповіді на претензію;

    3. наступного дня після одержання відповіді на претензію;

    4. через 5 днів після одержання відповіді на претензію;

    5. через тиждень після одержання відповіді на претензію.

42. У відповіді на претензію зазначається:

    1. коли претензію визнано повністю – мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

    2. коли претензію відхилено повністю – визнана сума, дата і номер платіжного доручення на перерахування претензійної суми;

    3. коли претензію визнано частково – строк та засіб задоволення претензії;

    4. коли претензію відхилено частково – мотиви відхилення, з посиланням на відповідні нормативні акти і докази у справі;

    5. мотиви залишення претензії без розгляду.

43. Заявникові претензії повертаються оригінали документів, одержаних із претензією, у випадках:

    1. задоволення претензії;

    2. відхилення претензії повністю;

    3. залишення претензії без розгляду;

    4. повернення претензії без розгляду;

    5. відхилення претензії частково.

44. Відповідь на претензію підписується:

    1. юрисконсультом підприємства чи організації;

    2. головним (старшим) бухгалтером організації;

    3. керівником відповідного органу державної виконавчої служби;

    4. керівником організації або уповноваженою ним особою;

    5. суддею відповідного місцевого господарського суду.

45. Підприємство чи організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання господарського договору, відповідають на неї у строк:

    1. не пізніше 10 днів після одержання пропозиції;

    2. не пізніше 20 днів після одержання пропозиції;

    3. не пізніше місяця після одержання пропозиції;

    4. не пізніше 20 днів з дня надсилання пропозиції заявником;

    5. не пізніше місяця з дня надсилання пропозиції заявником.

46. Господарським судам підвідомчі справи:

    1. про стягнення з громадян заборгованості за комунальні послуги;

    2. про стягнення з громадян-підприємців фінансових санкцій за порушення податкового законодавства;

    3. про банкрутство;

    4. у спорах, що виникають при укладанні господарських договорів;

    5. у спорах, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов.

47. Господарським судам не підвідомчі справи:

    1. у спорах, що виникають при укладанні, зміні або розірванні господарських договорів;

    2. про банкрутство;

    3. у спорах про встановлення тарифів на послуги, якщо ці тарифи, відповідно до законодавства, не можуть бути встановлені за угодою сторін;

    4. у спорах, що виникають при погодженні стандартів;

    5. у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів.

48. Які з названих нижче категорій спорів підвідомчі господарським судам?

    1. спори, що виникають при погодженні технічних умов;

    2. спори, що виникають при укладанні та виконанні господарських договорів;

    3. спори про встановлення цін на товари, якщо ці ціни, відповідно до законодавства, не можуть бути встановлені за угодою сторін;

    4. трудові спори;

    5. спори, що виникають із сімейних правовідносин.

49. Господарським судам підвідомчі:

    1. справи у спорах, що виникають при розірванні господарських договорів;

    2. спори щодо правовідносин, пов’язаних із виборчим процесом;

    3. справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів;

    4. спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень;

    5. справи про банкрутство.

50. Господарським судам підвідомчі:

    1. справи у спорах, що виникають між господарюючими суб’єктами при виконанні господарських договорів;

    2. справи у спорах між організаціями-юридичними особами і громадянами-підприємцями, що виникають при укладанні господарських договорів;

    3. справи у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу;

    4. справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин;

    5. справи у спорах, що виникають із сімейних правовідносин.

51. Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції:

    1. справи, у яких ціна позову не перевищує 100 тис.грн.;

    2. справи, у яких ціна позову не перевищує 10 тис.грн.;

    3. усі справи, підвідомчі господарським судам, крім тих, у яких однією із сторін є вищий або центральний орган виконавчої влади;

    4. усі справи, підвідомчі господарським судам;

    5. усі справи, підвідомчі господарським судам, крім тих, у яких відповідачем є Національний банк України.

52. Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

    1. позивача;

    2. відповідача;

    3. сторони, на користь якої друга сторона зобов’язана вчинити певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо);

    4. органу місцевого самоврядування, на території якого зареєстрований позивач;

    5. сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо).

53. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

    1. позивача;

    2. відповідача;

    3. одного з кількох відповідачів за вибором позивача;

    4. одного з кількох позивачів за вибором відповідача;

    5. позивача чи відповідача за вибором позивача.

54. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

    1. позивача або відповідача за вибором відповідача;

    2. позивача або відповідача за вибором позивача;

    3. позивача або відповідача за домовленістю між сторонами;

    4. позивача;

    5. відповідача.

55. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

    1. одного з відповідачів за вибором суду;

    2. одного з відповідачів за вибором позивача;

    3. одного з відповідачів за домовленістю сторін;

    4. позивача;

    5. банківської установи, через яку проводилися розрахунки позивачем.

56. Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

    1. одного з кредиторів за вибором боржника;

    2. кредитора або боржника за домовленістю сторін;

    3. кредитора або боржника за вибором суду;

    4. боржника;

    5. одного з кредиторів за вибором суду.

57. Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією із сторін є апеляційний або місцевий господарський суд, визначається:

    1. господарським судом, який є стороною у спорі;

    2. Вищим господарським судом України;

    3. за вибором сторін у спорі;

    4. за вибором позивача;

    5. за вибором відповідача.

58. Справи у спорах про право власності на майно розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

    1. позивача;

    2. відповідача;

    3. позивача або відповідача за вибором позивача;

    4. позивача або відповідача за домовленістю сторін;

    5. майна.

59. Справи у спорах про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

    1. відповідача;

    2. однієї із сторін за вибором відповідача;

    3. майна;

    4. однієї із сторін за домовленістю між ними;

    5. позивача.

60. Справи у спорах, що виникають із договору перевезення, у яких одним із відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням:

    1. одного з відповідачів за вибором позивача;

    2. позивача;

    3. позивача або одного з відповідачів за вибором позивача;

    4. органу транспорту;

    5. позивача або одного з відповідачів за домовленістю сторін.

61. Виключно місцевим господарським судом міста Києва розглядаються справи у спорах:

    1. про витребування майна з чужого незаконного володіння;

    2. у яких відповідачем є Національний банк України;

    3. справи про банкрутство державних підприємств;

    4. матеріали яких містять державну таємницю;

    5. матеріали яких містять комерційну таємницю.

62. Виключно господарським судом міста Києва розглядаються справи у спорах:

    1. про розірвання договору, заснованого на державному замовленні;

    2. про відчуження державного майна;

    3. матеріали яких містять комерційну таємницю;

    4. у яких відповідачем є Рахункова палата України;

    5. у яких відповідачем є Київська міська державна адміністрація.

63. Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи:

    1. повертаються без розгляду позивачеві;

    2. повертаються без розгляду відповідачеві;

    3. надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю;

    4. приймаються судом, який порушує провадження у справі;

    5. залишаються у суді, який відмовляє у прийнятті позовної заяви.

64. Якщо у процесі розгляду справи вона стала підсудна іншому господарському суду, господарський суд повинен:

    1. передати справу за підсудністю, що виникла у процесі розгляду справи;

    2. розглянути справу по суті;

    3. припинити провадження у справі;

    4. залишити позов без розгляду і повернути матеріали справи позивачеві;

    5. зупинити провадження у справі.

65. До складу учасників судового господарського процесу входять:

    1. секретар судового засідання;

    2. судді;

    3. сторони;

    4. свідки;

    5. позивач і відповідач.

66. Учасниками судового господарського процесу є:

    1. треті особи;

    2. секретар судового засідання;

    3. секретар суду;

    4. прокурор;

    5. свідки.

67. До складу учасників судового господарського процесу входять:

    1. судовий експерт;

    2. свідок;

    3. позивач;

    4. помічник судді;

    5. судовий консультант.

68. Питання про відвід судді господарського суду вирішується:

    1. головою господарського суду;

    2. президією Вищого господарського суду;

    3. пленумом Вищого господарського суду;

    4. заступником голови господарського суду;

    5. президією відповідного місцевого господарського суду.

69. Відвід судді господарського суду можуть заявити:

    1. судовий експерт;

    2. прокурор, який бере участь у судовому процесі;

    3. сторони;

    4. будь-хто з учасників судового процесу;

    5. посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, які викликаються судом для дачі пояснень.

70. Сторонами у судовому процесі є:

    1. прокурор, який заявляє позов на захист державних інтересів;

    2. позивач;

    3. прокурор, який підтримує державне обвинувачення;

    4. третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору;

    5. відповідач.

71. Позивачами у судовому господарському процесі є:

    1. підприємства і організації, яким пред’явлено позовну вимогу;

    2. підприємства та організації, що подали позов;

    3. підприємства та організації, в інтересах яких подано позов;

    4. прокурор, який подає позов на захист державних інтересів;

    5. третя особа, яка заявляє самостійну вимогу на предмет спору.

72. Відповідачами у судовому господарському процесі є:

    1. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору;

    2. судовий експерт;

    3. прокурор, який бере участь у судовому процесі;

    4. підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу;

    5. громадянин-підприємець, якому пред’явлено позовну вимогу.

73. Виключними правами позивача у судовому господарському процесі є:

    1. право визнати позов повністю;

    2. право визнати позов частково;

    3. право збільшити або зменшити розмір позовних вимог;

    4. право заперечувати проти позову;

    5. право відмовитися від позову.

74. Виключними правами відповідача у судовому господарському процесі є:

1) визнати позов повністю або частково;

2. змінити підставу позову;

3. змінити предмет позову;

4. подавати докази у справі;

5. давати усні та письмові пояснення господарському суду.

75. Сторони у судовому господарському процесі мають право:

    1. призначати судову експертизу;

    2. залучати до участі у справі третіх осіб;

    3. знайомитися із матеріалами справи;

    4. приймати рішення у справі;

    5. брати участь у дослідженні доказів у справі.

76. Сторони у справі зобов’язані:

    1. давати мотивований висновок щодо поставлених їм питань;

    2. заявляти відвід судді;

    3. заявляти відвід судовому експерту;

    4. добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами;

    5. вживати заходів до всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

77. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають право:

    1. вступити у справу, подавши позов до іншої третьої особи;

    2. вступити у справу, подавши позов до однієї із сторін у справі;

    3. вступити у справу, подавши позов до двох сторін у справі;

    4. вступити у справу після прийняття рішення у справі;

    5. вступити у справу, подавши позов на захист інтересів держави.

78. Про вступ у справу третьої особи господарський суд:

    1. приймає рішення;

    2. повідомляє сторони відповідним листом;

    3. видає наказ;

    4. за згодою сторін виносить ухвалу;

    5. виносить ухвалу.

79. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити у справу:

    1. як самостійний учасник судового господарського процесу;

    2. на стороні позивача;

    3. на стороні прокурора, який бере участь у судовому процесі;

    4. на стороні відповідача;

    5. на стороні суду.

80. Повноваження представника у судовому господарському процесі може бути підтверджено:

    1. довіреністю від імені підприємства, організації;

    2. документом, що засвідчує посадове становище керівника підприємства;

    3. документом, що засвідчує посадове становище юрисконсульта підприємства;

    4. довідкою про місце проживання представника;

    5. документом про судову реєстрацію.

81. Прокурор бере участь у розгляді справи у господарському суді у випадках:

    1. подання позову на захист інтересів держави;

    2. для представництва інтересів держави;

    3. для представництва інтересів приватного підприємства;

    4. підтримання державного обвинувачення;

    5. розслідування обставин, що привели до звернення із позовом громадянина-підприємця.

82. Про свою участь у справі прокурор повідомляє господарський суд:

    1. усно у судовому засіданні;

    2. шляхом внесення протесту до господарського суду;

    3. письмово шляхом надсилання відповідного листа до господарського суду;

    4. усно через представника позивача;

    5. усно через представника відповідача.

83. Які наслідки має відмова прокурора від поданого ним позову?

    1. суд зупиняє провадження у справі;

    2. суд залишає позовну заяву без розгляду;

    3. позивач зобов’язаний також відмовитися від позову;

    4. позивач має право вимагати вирішення справи по суті;

    5. суд повертає позовну заяву без розгляду.

84. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави:

    1. позбавляє прокурора права підтримувати позов;

    2. не позбавляє прокурора права вимагати вирішення справи по суті;

    3. не позбавляє прокурора права підтримувати позов;

    4. позбавляє прокурора права вимагати вирішення справи по суті;

    5. зобов’язує прокурора до проведення слідства у справі.

85. Які права має прокурор, який бере участь у справі у господарському суді?

    1. має право укладати мирову угоду;

    2. має право заявити відвід представникові позивача;

    3. має право заявити відвід судді;

    4. має право знайомитися з усіма матеріалами справи;

    5. має право брати участь у прийнятті рішення зі справи.

86. Судовий експерт у судовому господарському процесі має право:

    1. знайомитися із матеріалами справи;

    2. змінити предмет або підставу позову;

    3. заявити відвід судді;

    4. підтримувати позовні вимоги або заперечення проти позову;

    5. відмовитися від дачі висновку з мотивів некомпетентності.

87. Відвід судовому експерту можуть заявити:

    1. позивач;

    2. прокурор, який бере участь у справі;

    3. секретар суду;

    4. керівник обласного управління юстиції;

    5. відповідач.

88. До складу судовий витрат входять:

    1. витрати бюджету на утримання органів юстиції;

    2. витрати суду із ведення діловодства у судовій справі;

    3. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

    4. державне мито;

    5. витрати, пов’язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження.

89. Яким із названих нижче нормативних актів передбачені розміри ставок державного мита, яким оплачуються позовні заяви, що подаються до господарських судів?

    1. Законом України «Про судоустрій»;

    2. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

    3. Господарським процесуальним кодексом України;

    4. Цивільним процесуальним кодексом України;

    5. Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

90. Із позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується у розмірі:

    1. 1 відсоток ціни позову, але не менше 100 і не більше 1000 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    2. 5 відсотків ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    3. 6 відсотків ціни позову;

    4. 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    5. 10 відсотків ціни позову.

91. Державним митом у судовому господарському процесі оплачуються:

    1. заяви про вжиття заходів до забезпечення позову;

    2. заяви про вжиття запобіжних заходів;

    3. заяви про видачу дублікату наказу;

    4. позовні заяви;

    5. заява про виправлення помилки у рішенні суду.

92. Із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі:

    1. 1 відсотка ціни позову;

    2. 5 неоподатковуваних розмірів доходів громадян;

    3. 5 розмірів мінімальної заробітної плати;

    4. 1 розміру мінімальної заробітної плати;

    5. 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

93. Із апеляційних скарг, що подаються на рішення господарських судів, державне мито сплачується у розмірі:

    1. 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

    2. 1 відсотка ціни позову;

    3. 5 відсотків ціни позову;

    4. 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції;

    5. 20 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.

94. Із касаційних скарг, що подаються на рішення господарських судів, державне мито сплачується у розмірі:

    1. 10 відсотків ціни позову;

    2. 5 відсотків ціни позову, але не менше 100 і не більше 1500 неоподатковуваних розмірів доходів громадян;

    3. мито не сплачується;

    4. 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції;

    5. 5 відсотків від оскаржуваної суми.

95. У разі збільшення розміру позовних вимог державне мито:

    1. не доплачується;

    2. доплачується у розмірі 5 відсотків суми, на яку збільшується ціна позову;

    3. доплачується у встановленому розмірі згідно з новою ціною позову;

    4. оплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову;

    5. оплачується у розмірі 10 відсотків ціни позову.

96. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається:

    1. Вищим господарським судом України;

    2. Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України;

    3. Верховним Судом України;

    4. відповідним місцевим господарським судом;

    5. Міністерством юстиції України за поданням Вищого господарського суду України.

97. Державне мито із позовних заяв, що подаються на розгляд господарського суду, сплачується:

    1. у доход місцевого бюджету;

    2. у доход державного бюджету України;

    3. відповідному місцевому господарському суду;

    4. Вищому господарському суду України;

    5. Міністерству юстиції України.

98. Розмір сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, визначається:

    1. судовим експертом;

    2. за домовленістю сторін;

    3. господарським судом;

    4. законодавством України;

    5. наказом Міністерства юстиції України.

99. У спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, за результатами розгляду судової справи, державне мито покладається:

    1. на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони;

    2. на обидві сторони – якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

    3. на відповідача;

    4. на позивача;

    5. на сторони порівну.

100. Судові витрати у судовому господарському процесі, за загальним правилом, покладаються на:

1. позивача;

2. відповідача;

3. на обидві сторони порівну;

4. одна третина – на позивача, дві третини – на відповідача.

5. на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

101.Витрати, пов’язані з розглядом справи у господарському суді, покладаються:

1. при задоволенні позову – на позивача;

2. при задоволенні позову – на відповідача;

3. при відмові у позові – на позивача;

4. при відмові у позові – на відповідача;

5. при частковому задоволенні позову – на позивача.

102.Позовна заява повинна містити:

1. виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

2. зміст позовних вимог;

3. обвинувачення відповідача;

4. обвинувальний висновок прокурора;

5. перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

103. До кожної позовної заяви, незалежно від її змісту, додаються6

1) акти приймання товарів чи продукції;

1. документ про сплату державного мита у встановленому порядку і розмірах;

2. договір між сторонами;

3. транспортні накладні;

4. документ, що підтверджує відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

104. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1. вжиття заходів досудового порядку врегулювання спору – у всіх випадках;

2. сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;

3. обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

4. витяг із банківського рахунку позивача;

5. довідка про сплату податків позивачем.

105.Відзив на позовну заяву повинен містити:

1. мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача;

2. документ, що підтверджує сплату державного мита;

3. докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог;

4. докази застосування досудового порядку врегулювання спору;

5. перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву.

106. Відзив на позов надсилається:

1. апеляційному господарському суду;

2. відповідному управлінню юстиції;

3. прокурору;

4. відповідному місцевому господарському суду;

5. позивачеві.

107. Питання про прийняття позовної заяви вирішується:

1. прокурором;

2. позивачем;

3. відповідачем;

4. суддею;

5. президією місцевого господарського суду.

108. Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1. у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

2. заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

3. не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

4. позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано;

5. до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

109. У яких випадках суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви?

1. у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога;

2. не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі;

3. у провадженні господарського суду є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4. не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

5. позов подано до організації, яку ліквідовано.

110. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1. позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати;

2. позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано;

3. до позовної заяви не додано доказів досудового врегулювання спору;

4. є рішення суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

5. заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

111. У яких випадках суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду?

1. у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини;

2. до позовної заяви не додано доказів, на які вказано у позовній заяві;

3. заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

4. до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

5. позов подано до кількох відповідачів.

112. У разі відмови у прийнятті позовної заяви позивач може:

1. оскаржити ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви в апеляційному порядку;

2. повторно звернутися із цією ж позовною заявою до господарського суду;

3. звернутися із скаргою на дії судді до відповідного управління юстиції;

4. звернутися із скаргою на дії судді до органів державної виконавчої служби;

5. подати цю ж позовну заяву на розгляд апеляційного господарського суду.

113. У разі повернення позовної заяви без розгляду позивач може:

1. звернутися із цією ж позовною заявою до іншого господарського суду;

2. звернутися з цією ж позовною заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення;

3. оскаржити ухвалу про повернення позовної заяви в апеляційному порядку;

4. оскаржити ухвалу про повернення позовної заяви до органів юстиції;

5. оскаржити ухвалу про повернення позовної заяви до органів державної виконавчої служби.

114. Суддя, прийнявши позовну заяву, виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі не пізніше________ з дня надходження позовної заяви до господарського суду.

115. Які дії вчиняє суддя господарського суду по підготовці справи до розгляду?

1) вирішує спір по суті;

2. вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача;

3. зупиняє провадження у справі;

4. припиняє провадження у справі;

5. вирішує питання про призначення судової експертизи.

116. В ухвалі про порушення провадження у справі вказується:

1. яке рішення буде прийнято судом;

2. про час і місце проведення засідання господарського суду;

3. про вжиття заходів до забезпечення позову;

4. про зупинення провадження у справі;

5. про залишення позову без розгляду.

117. Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше________.

118. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше________.

119. З яких підстав господарський суд вживає заходів до забезпечення позову?

1. з ініціативи господарського суду;

2. за заявою органів слідства;

3. за заявою прокурора, який подав позов;

4. за заявою позивача;

5. за заявою органів юстиції.

120. Якими заходами може забезпечуватися позов?

1. забороною звернення із позовом до суду;

2. наказом господарського суду;

3. забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

4. забороною позивачеві вчиняти певні дії;

5. накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

121. Порядок ведення засідання господарського суду визначається:

1. законом;

2. сторонами у спорі;

3. суддею разом із сторонами;

4. суддею;

5. прокурором.

122. Які з вказаних нижче обставин можуть бути підставою для відкладення розгляду справи?

1. спір не підлягає вирішенню у господарських судох України;

2. надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3. необхідність витребування нових доказів;

4. необхідність заміни відведеного судді;

5. підприємства чи організації, які є сторонами, ліквідовані.

123. Суд може відкласти розгляд справи у разі:

1. нез’явлення в засідання представника позивача;

2. заміни однієї із сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства;

3. відсутності предмету спору;

4. неподання витребуваних доказів;

5. необхідність заміни відведеного судового експерта.

124. У разі відмови позивача від позову і прийняття цієї відмови судом господарський суд:

1. виносить ухвалу, якою зупиняє провадження у справі;

2. виносить ухвалу, якою припиняє провадження у справі;

3. виносить ухвалу, якою закриває провадження у справі;

4. виносить рішення, яким відмовляє у позові;

5. виносить ухвалу, якою відкладає розгляд справи.

125. Мирова угода укладається між:

1. суддею і сторонами;

2. суддею і позивачем;

3. позивачем і відповідачем;

4. позивачем і прокурором, який подав позов;

5. відповідачем і прокурором, який подав позов.

126. У разі визнання відповідачем позову господарський суд:

1. виносить рішення про відмову у задоволенні позову;

2. виносить ухвалу про припинення провадження у справі;

3. виносить ухвалу про залишення позову без розгляду;

4. виносить рішення про задоволення позову;

5. виносить ухвалу про зупинення провадження у справі.

127. Господарський суд зупиняє провадження у справі у разі:

1. укладення сторонами мирової угоди;

2. неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом;

3. відмови позивача від позову;

4. визнання позову відповідачем;

5. відсутності предмету спору.

128. Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1. не подано витребувані судом докази;

2. відсутній предмет спору;

3. позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору;

4. сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом;

5. матеріали справи надіслані господарським судом слідчим органам.

129. Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1. у провадженні господарського суду є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

2. позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору;

3. позивач відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом;

4. необхідно призначити судову експертизу;

5. позовну заяву підписано особою, посадове становище якої не вказано.

130. При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова у позові повністю або частково) господарський суд приймає:

1. ухвалу;

2. рішення;

3. постанову;

4. повідомлення;

5. подання.

131. Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1. залишити позов без розгляду;

2. припинити провадження у справі;

3. зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання;

4. зупинити провадження у справі;

5. визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний із предметом спору договір.

132. Із яких частин складається рішення господарського суду?

1. загальної;

2. вступної;

3. прикінцевої;

4. описової;

5. мотивувальної.

133. Резолютивна частина рішення має містити:

1. найменування господарського суду, номер судової справи, дата прийняття рішення, найменування сторін;

2. стислий виклад вимог позивача, заперечення відповідача проти позову;

3. висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково;

4. обставини справи, встановлені господарським судом;

5. доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін.

134. Що із нижчевикладеного вказується у мотивувальній частині рішення?

1. зміст письмової угоди сторін (якщо її досягнуто);

2. висновок про задоволення позову;

3. найменування сторін;

4. законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення;

5. стислий виклад пояснень і клопотань сторін.

135. Описова частина рішення має містити:

1. прізвища судді (суддів);

2. стислий виклад вимог позивача;

3. висновок про відмову в позові повністю або частково;

4. опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів у місці їх знаходження тощо);

5. обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

136. У якій частині рішення вказується про розподіл судових витрат?

1. в описовій частині;

2. у мотивувальній частині;

3. у резолютивній частині;

4. у вступній частині;

5. в окремій частині.

137. У резолютивній частині рішення вказується:

1. причини виникнення спору;

2. стислий виклад вимог позивача;

3. висновок про задоволення позовних вимог або про відмову в позові повністю або частково;

4. стислий виклад пояснень і клопотань сторін;

5. прізвище прокурора, який брав участь у справі.

138. Прийняте рішення оголошується суддею господарського суду:

1. протягом трьох днів після закінчення розгляду справи;

2. у судовому засіданні після закінчення розгляду справи;

3. протягом доби після закінчення розгляду справи;

4. протягом п’яти днів після закінчення розгляду справи;

5. протягом десяти днів після закінчення розгляду справи.

139. Суддя господарського суду, за згодою сторін, має право після закінчення розгляду справи оголосити:

1. тільки описову частину рішення;

2. тільки мотивувальну частину рішення;

3. тільки резолютивну частину рішення;

4. вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини рішення;

5. тільки вступну та резолютивну частини рішення.

140. Якщо господарський спір не вирішується по суті, господарський суд виносить:

1. рішення;

2. ухвалу;

3. постанову;

4. протест;

5. повідомлення.

141. Рішення та ухвали господарського суду розсилаються:

1. прокурору, який брав участь у судовому процесі;

2. судовому експерту, який брав участь у судовому процесі;

3. третім особам;

4. посадовій особі державного органу, яку викликав господарський суд для давання пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи;

5. представникам сторін.

142. Рішення та ухвали господарського суду розсилаються визначеним у законі учасникам судового процесу:

1. не пізніше трьох днів після їх прийняття;

2. не пізніше п’яти днів після їх прийняття;

3. не раніше десяти днів після їх прийняття;

4. не пізніше місяця після їх прийняття;

5. не пізніше двадцяти днів після їх прийняття.

143. Господарський суд має право прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1. необхідно виправити допущені в рішенні помилки;

2. з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто у засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

3. з якоїсь позовної вимоги, заявленої позивачем і не розглянутої в засіданні господарського суду, не було прийнято рішення;

4. не вирішено питання про розподіл судових витрат;

5. не вирішено питання про повернення державного мита з бюджету.

144. Рішення господарського суду набирає законної сили:

1. відразу після його прийняття та оголошення;

2. після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття;

3. після закінчення місячного строку з дня його прийняття;

4. після закінчення двадцятиденного строку з дня його прийняття;

5. після закінчення двомісячного строку з дня його прийняття.

145. Господарський суд має право прийняти додаткове рішення, ухвалу за ініціативою:

1. судового експерта, який брав участь у процесі;

2. третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору;

3. позивача;

4. самого господарського суду, який розглядав справу;

5. прокурора, який брав участь у судовому процесі.

146. Господарський суд виносить окрему ухвалу у випадку:

1. виявлення при вирішенні спору порушень законності в діяльності державного органу;

2. виявлення при вирішенні спору факту відсутності предмету спору;

3. виявлення при розгляді справи, що сторони дійшли згоди щодо вирішення спору між ними;

4. виявлення при вирішенні господарського спору недоліків у діяльності організації;

5. виявлення при вирішенні господарського спору в діяльності працівників організації порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

147. Право апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду мають:

1. всі учасники судового господарського процесу;

2. сторони у справі;

3. прокурор;

4. судовий експерт, який брав участь у судовому процесі;

5. голова відповідного місцевого суду.

148. Апеляційна скарга подається:

1. безпосередньо до відповідного апеляційного суду;

2. до Вищого господарського суду;

3. до Верховного Суду України;

4. через місцевий господарський суд, який розглянув справу;

5. через відповідне управління юстиції.

149. Перегляд за апеляційною скаргою рішення місцевого господарського суду здійснює:

1. будь-який апеляційний господарський суд за вибором особи, яка подає апеляційну скаргу;

2. будь-який апеляційний господарський суд за вибором місцевого господарського суду, який розглянув справу по суті;

3. апеляційним господарським судом, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду;

4. Вищим господарським судом України;

5. Апеляційним господарським судом за місцезнаходженням позивача.

150. Апеляційна скарга подається протягом:

1. п’яти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом;

2. одного місяця з дня прийняття рішення місцевим господарським судом;

3. двадцяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом;

4. десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом;

5. двох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

151. Строк подання апеляційної скарги складає:

1) десять днів з моменту оголошення вступної і резолютивної частини рішення;

2) місяць з дня прийняття рішення місцевим господарським судом;

3) десять днів з дня прийняття місцевим господарським судом рішення, оформленого у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України;

4) два місяці з дня прийняття місцевим господарським судом позовної заяви до розгляду;

5) десять днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

152. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

1. скаргу подано відповідачем без узгодження із позивачем;

2. на момент подання апеляційної скарги рішення місцевого господарського суду ще не було надіслано стороні, яка звернулася із скаргою;

3. до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірах;

4. до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні;

5. скаргу подано не позивачем чи відповідачем, а третьою особою, яка заявляла самостійну вимогу на предмет спору.

153. Апеляційний господарський суд повертає апеляційну скаргу без розгляду у випадках:

1) якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита;

2) якщо скаргу подано після закінчення строку на її подання, без клопотання про відновлення цього строку;

3) якщо скаргу подано відповідачем;

4) якщо скаргу подано позивачем, позов якого був частково задоволений місцевим господарським судом;

5) якщо прокурор подав не скаргу, а апеляційне подання.

154. Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у ___________ строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою в апеляційну інстанцію.

155. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1. змінити рішення місцевого господарського суду;

2. передати матеріали справи на розгляд Вищого господарського суду України;

3. залишити рішення місцевого господарського суду без змін;

4. передати матеріали справи на розгляд Верховного Суду України;

5. скасувати рішення місцевого господарського суду частково і прийняти нове рішення.

156. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією є:

1. рішення місцевого господарського суду прийнято не одним, а трьома суддями, які колегіально розглянули справу у місцевому господарському суді;

2. рішення місцевого господарського суду несвоєчасно було надіслано сторонам;

3. невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4. справу розглянуто місцевим господарським судом за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду;

5. справу розглянуто місцевим господарським судом за відсутністю позивача, який був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.

157. Якими є підстави для скасування або зміні рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією?

1. повне з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи;

2. неправильне застосування норм процесуального права;

3. припинення провадження у справі місцевим господарським судом;

4. справу розглянуто у місцевому господарському суді колегіально у складі двох суддів;

5. справу розглянуто у місцевому господарському суді суддею одноособово.

158. За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає:

1. рішення;

2. ухвалу;

3. постанову;

4. повідомлення;

5. наказ.

159. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили:

1. з дня її прийняття;

2. через п’ять днів після її прийняття і оголошення;

3. через десять днів після її прийняття;

4. негайно після її прийняття;

5. через місяць після її прийняття.

160. Право касаційного оскарження судових рішень у судовому господарському процесі мають:

1. сторони у справі;

2. судовий експерт;

3. прокурор (який звертається із касаційним поданням);

4. голова апеляційного господарського суду, у якому здійснювався апеляційний перегляд рішення місцевого господарського суду;

5. голова місцевого господарського суду, у якому здійснювався розгляд справи по першій інстанції.

161. Яким є порядок подання касаційної скарги?

1. касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через відповідний обласний відділ юстиції;

2. касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення;

3. касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого господарського суду України;

4. касаційна скарга подається до Касаційного Суду України;

5. касаційна скарга подається до суду касаційної інстанції через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржувану постанову.

162. Касаційна скарга може бути подана протягом:

1. десяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду законної сили;

2. одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду законної сили;

3. двох місяців з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили;

4. одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили;

5. десяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

163. Касаційною інстанцією у судовому господарському процесі є:

1. Міністерство юстиції України;

2. апеляційні господарські суди;

3. Вищий господарський суд України;

4. Касаційний суд України;

5. Вищий адміністративний суд України.

164. Касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:

1. касаційну скаргу подано позивачем до закінчення місячного строку з дня прийняття оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом;

2. касаційну скаргу надіслано не Вищому господарському суду України, а місцевому господарському суду, який прийняв оскаржуване рішення;

3. до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні у справі;

4. до скарги не додано копії договору, через який виник спір між сторонами;

5. касаційну скаргу надіслано через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржувану постанову.

165. У яких випадках касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом?

1. якщо до скарги не додано документів, що підтверджують укладення між сторонами мирової угоди;

2. якщо до скарги не додано документів, що підтверджують застосування позивачем досудового порядку врегулювання спору;

3. якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;

4. якщо до надсилання ухвали про прийняття скарги до провадження від сторін надійшло повідомлення про укладення мирової угоди між ними;

5. якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

166. Про прийняття касаційної скарги до провадження суд виносить:

1. подання;

2. ухвалу;

3. рішення;

4. постанову;

5. протест.

167. У разі, коли особа, що подала касаційну скаргу, відмовилася від неї до винесення постанови касаційною інстанцією, суд касаційної інстанції має право:

1. прийняти відмову, якщо ці дії не суперечать законодавству;

2. не прийняти відмову, якщо це порушує інтереси третіх осіб;

3. беззастережно прийняти відмову;

4. не прийняти відмову, не пояснюючи причин;

5. прийняти відмову і винести відповідну постанову у справі.

168. Касаційна скарга (подання) розглядається у ________________ строк з дня надходження справи разом із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

169. Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1. скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі;

2. встановлювати обставини, що не були встановлені у оскаржуваному рішенні господарського суду;

3. змінити рішення першої інстанції;

4. вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу;

5. збирати нові докази у справі.

170. Підставами для скасування або зміни касаційною інстанцією рішення місцевого господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є:

1. будь-яке порушення норм процесуального права;

2. якщо оскаржуване рішення було прийнято з порушенням правил територіальної підсудності;

3. якщо оскаржуване рішення стосується прав і обов’язків особи, яка не була залучена до участі у справі;

4. якщо суд апеляційної інстанції припинив провадження у справі;

5. якщо місцевий господарський суд не залучив до участі у справі прокурора.

171. За наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає:

1) рішення;

1. постанову;

2. ухвалу;

3. окрему ухвалу;

4. наказ.

172. Постанова касаційної інстанції щодо нового розгляду справи по суті не може містити:

1. мотиви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції;

2. вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу;

3. мотиви, за якими касаційна інстанція закони, якими карувався суд, приймаючи рішення;

4. вказівок про перевагу одних доказів над іншими;

5. вказівок про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована при новому розгляді справи.

173. Право касаційного оскарження судових рішень Вищого господарського суду України мають:

1. прокурор, який брав участь у розгляді справи;

2. Генеральний прокурор України;

3. голова місцевого господарського суду, рішення якого переглядалося Вищим господарським судом України;

4. позивач у справі;

5. третя особа, яка не заявляла самостійної вимоги на предмет спору.

174. Підставами для оскарження до Верховного Суду України постанов Вищого господарського суду України є:

1. обставини, на які послався Вищий господарський суд України у касаційній постанові, з точки зору позивача, не доведені;

2. неповне з’ясування касаційною інстанцією обставин, що мають значення для справи;

3. застосування Вищим господарським судом України нормативно-правового акту, що суперечить Конституції України;

4. невідповідність висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України, обставинам справи;

5. різне застосування Вищим господарським судом України одного і того ж положення нормативно-правового акту в аналогічних справах.

175. Якими є підстави для оскарження до Верховного Суду України постанов чи ухвал Вищого господарського суду України?

1. визнання постанови чи ухвали Вищого господарського суду України міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України;

2. справу розглянуто Вищим господарським судом України за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду;

3. постанова Вищого господарського суду України не відповідає рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права;

4. Вищий господарський суд України прийняв постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі;

5. Постанова чи ухвала Вищого господарського суду України не відповідає міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

176. Касаційна скарга на постанову Вищого господарського суду України може бути подана не пізніше _________________.

177. Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України може:

1. скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції;

2. скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

3. скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції;

4. скасувати постанову і припинити провадження у справі;

5. скасувати постанову і залишити справу без розгляду.

178. Постанова Верховного Суду України:

1. може бути оскаржена до Конституційного Суду України;

2. може бути оскаржена до Вищого господарського суду України;

3. може бути оскаржена до Міністерства юстиції України;

4. є остаточною і оскарженню не підлягає;

5. може бути оскаржена до З’їзду суддів України.

179. Ухвали Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги можуть бути:

1. оскаржені до Вищої Ради юстиції України;

2. оскаржені до Верховного Суду України;

3. оскаржені до президії Вищого господарського суду України;

4. є остаточними і оскарженню не підлягають;

5. оскаржені до Пленуму Вищого господарського суду України.

180. Постанова Вищого господарського суду України переглядається у Верховному Суді України:

1. Пленумом Верховного Суду України;

2. Президією Верховного Суду України;

3. зборами суддів Верховного Суду України;

4. на засіданні суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України;

5. на засіданні суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

181. Касаційна скарга на постанову Вищого господарського суду України переглядається Верховним Судом України у строк _____________ .

182. Заява про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами може бути подана:

1. не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення;

2. не раніше одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;

3. не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;

4. не пізніше одного місяця з дня 6набрання судовим рішенням законної сили;

5. не пізніше десяти днів з дня прийняття рішення.

183. Перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами здійснюється:

1. апеляційною судовою інстанцією;

2. касаційною судовою інстанцією;

3. місцевим господарським судом;

4. господарським судом, який прийняв відповідне рішення, ухвалу чи постанову;

5. виключно Вищим господарським судом України.

184. Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами:

1. за поданням сторони;

2. за заявою прокурора;

3. за поданням прокурора;

4. за заявою позивача;

5. за поданням голови відповідного господарського суду, який прийняв судове рішення.

185. Рішення, ухвали, постанови господарського суду є обов’язковими до виконання:

1. на території будь-якої країни;

2. на всій території України;

3. виключно на території, на яку поширюється юрисдикція господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення;

4. на території дії відповідного органу місцевого самоврядування;

5. на території дії відповідного органу Державної виконавчої служби.

186. Виконавчим документом у судовому господарському процесі є:

1. рішення господарського суду;

2. наказ господарського суду;

3. постанова господарського суду;

4. ухвала господарського суду;

5. постанова Державної виконавчої служби.

187. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після:

1. винесення рішення місцевим господарським судом;

2. закінчення десятиденного строку з дня винесення рішення місцевим господарським судом;

3. набрання рішенням господарського суду законної сили;

4. подання стороною апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду;

5. подання стороною касаційної скарги на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили.

188. Наказ про стягнення державного мита надсилається:

1. стороні, на користь якої постановлене рішення;

2. стороні, проти якої постановлене рішення;

3. до органів місцевого самоврядування;

4. до місцевих органів державної податкової служби;

5. до органів Державної виконавчої служби.

189. У наказі господарського суду має бути зазначено:

1) дата видачі наказу та строк його дії;

2) стислий виклад вимог позивача;

3) резолютивна частина рішення;

4. обставини справи, встановлені господарським судом;

5. докази, на підставі яких прийнято рішення.

190. Виданий стягувачеві наказ може бути пред’явлений до виконання у строк:

1. не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення;

2. не пізніше шести місяців з дня прийняття рішення;

3. не пізніше трьох років з дня прийняття рішення;

4. не пізніше трьох років з дня набрання рішенням законної сили;

5. не пізніше одного року з дня прийняття рішення.

191. У разі втрату наказу господарський суд може:

1)прийняти додаткове рішення;

2)видати дублікат рішення;

3)видати дублікат наказу;

4)прийняти нове рішення у справі;

5)прийняти рішення про поворот виконання рішення.

192. Господарський суд може видати дублікат наказу, якщо стягував звернувся із заявою про це у строк:

1. не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення;

2. не пізніше одного року з дня видачі наказу;

3. не пізніше трьох років з дня прийняття рішення;

4. до закінчення строку, встановленого для пред’явлення наказу до виконання;

5. не пізніше шести місяців з дня видачі наказу.

193. Про видачу дублікату наказу господарський суд виносить:

1. рішення;

2. постанову;

3. ухвалу;

4. повідомлення;

5. окрему ухвалу.

194. Які документи мають бути додані до заяви про видачу дублікату наказу господарського суду?

1. довідка про майновий стан організації-стягувача;

2. довідка державного виконавця про втрату наказу;

3. довідка про своєчасну сплату податків стягувачем;

4. довідка стягувача, що наказ втрачено і до виконання не пред’явлено;

5. довідка господарського суду щодо видачі наказу.

195. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення господарський суд виносить:

1. окрему ухвалу;

2. повідомлення;

3. постанову;

4. ухвалу;

5. додаткове рішення.

196. Хто може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду?

1. органи Державної виконавчої служби;

2. прокурор;

3. голова відповідного господарського суду, який прийняв оскаржуване рішення;

4. суд касаційної інстанції;

5. Вищий господарський суд України.

197. З чиєї ініціативи може бути зупинене виконання рішення господарського суду?

1. за заявою позивача;

2. за заявою відповідача;

3. за заявою голови суду, який прийняв оскаржуване рішення;

4. за заявою органів Державної виконавчої служби;

5. за ініціативою суду касаційної інстанції.

198. Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані:

1. Вищим господарським судом України;

2. прокурором;

3. боржником;

4. органами місцевого самоврядування;

5. стягувачем.

199. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані протягом:

1) місяця з дня видачі наказу господарського суду;

2. місяця з дня вчинення оскаржуваної дії;

3. десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії;

4. місяця з дня прийняття рішення господарським судом;

5. десяти днів з дня, коли дія мала бути вчинена органом Державної виконавчої служби.

200. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень господарських судів розглядаються:

1) вищим органом Державної виконавчої служби;

2) Міністерством юстиції України;

3) органами місцевого самоврядування;

4) господарським судом;

5) Державною судовою адміністрацією.

74