Тема 13. Офшорні компанії

Мета: ознайомитись з особливостями заснування та діяльності

План:

1. Основні ознаки у визначенні офшорних зон.

1. Стимули проведення офшорного планування і створення офшорної компанії.

2. Діяльність офшорних компаній.

Завдання:

1) скласти конспект за питаннями плану

2) підготувати реферати на тему:

• „ Історія розвитку офшорного бізнесу”

• “Заснування офшорних компаній: реєстрація і вартість.”

• “Класичні методи створення офшору”

• “Офшорні зони й Україна”

Питання до самоконтролю:

1. Обгрунтуйте необхідність створення офшорних зон.

2. Якій фірмі присвоюється статус офшорна компанія?

3. яка головна умова існування офшорної компанії?

4. Де можлива реєстрація офшорних компаній?

5. Які організаційно-правові форми господарств використовуються при створенні офшорних фірм?

6. Поясніть, в чому різниця між острівною та континентальною системами права?

7.Які недоліки властиві офшорним фірмам?

8.Як ще називають офшорні компанії при реєстрації?

Основні терміни, поняття:

Офшор (від англійського offshore – “поза берегом”, “поза кордоном”) – це один з найвідоміших методів податкового планування. Його основою є законодавства багатьох країн, які частково або повністю звільняють від оподаткування компанії, що належать іноземним особам, але за умови, що фірма не має прибутків у цій країні, а власники і керівництво не є резидентами країни.

Офшорна зона - один із видів вільних економічних зон. Їх відносять до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високого рівня банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень по конвертованій валюті. Синоніми офшорної зони – офшорний центр, безподаткова зона. У сучасній літературі поруч із терміном "офшорна зона" використовуються поняття податковий притулок (податкова гавань).

Офшорна компанія — це компанія, що користується пільгами у сфері оподаткування, і зареєстрована в офшорній зоні, тобто в країні або на території, що цілеспрямовано привертає міжнародний бізнес шляхом надання йому податкових пільг. Офшорна компанія не веде господарської діяльності в країні своєї реєстрації, а власники цих компаній — нерезиденти цих країн.

Паушальний податок — це загальна сума податку без диференціації його на складові частини.

Тема 14. Міжнародні розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Мета: ознайомитись зі способами розрахунків, які застосовуються в зовнішньоекономічній діяльності.

План:

1. Способи платежу, які використовуються в міжнародній практиці, їх сутність.

1.1. Готівковий платіж.

2. Авансо­вий платіж.

3. Платіж у кредит.

Завдання:

1) ознайомитись з Постановою КМУ і НБУ “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів, які передбачають розрахунки в іноземній валюті”

2) скласти конспект за питаннями плану

3) підготувати реферати на тему:

• „ Клірингова система міжнародних розрахунків”

• “Акредитив як одна з основних форм розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій ”

• “Інкасова форма розрахунків в міжнародній практиці”

Питання до самоконтролю:

1. В чому зміст міжнародних розрахунків?

2. Які основні способи платежу?

3. Що таке готівковий платіж? Як він здійснюється?

4. Що передбачає авансовий платіж?

5. Що означає платіж у кредит?

6. Які форми міжнародних розрахунків?

Основні терміни, поняття:

Міжнародні розрахунки — система організації, регулювання та здійснення платежів за грошовими вимогами й зобов'язання­ми, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяль­ності між державами, підприємствами і громадянами різних країн.

Акредитив — доручення імпортера його банку (банку-емітента) сплатити певну суму коштів експортеру (бенефіціару), на ко­ристь якого відкрито акредитив, за умови виконання експорте­ром умов, викладених у контракті.

Акредитив документарний — будь-який договір, яку б він не мав назву і визначення, за яким банк-емітент (банк, що виста­вив акредитив), діючи на прохання та згідно зі вказівками імпор­тера (наказодавця), бере на себе зобов'язання здійснити платіж третій особі (бенефіціару) або за його наказом, або розпоряди­тись, щоб такі платежі були зроблені чи такі тратти оплачені, акцептовані чи негоційовані іншим банком проти обумовлених документів і згідно з обумовленими умовами.

Негоціація тратти — продаж векселя векселеутримувачем банкові до настання терміну платежу за векселем.

Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити з настанням строку певну суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

Інкасо документарне — інкасо, яке передбачає надсилання разом із фінансовими комерційних (транспортних) документів, види і кількість примірників яких мають визначатись вимога­ми країни-імпортера.

Інкасо чисте — інкасо, в якому задіяні лише фінансові доку­менти: тратта (переказний вексель), простий вексель або чек.

Інкасова форма платежу — передача експортером доручення своєму банку на отримання від імпортера певної суми платежу проти пред'явлення йому відповідних товарних документів; може здійснюватись за принципом: "платіж проти документів" або "акцепт проти документів".

Чек — безумовна пропозиція власника рахунку (чекодавця) банку здійснити платіж зазначеної у чекові грошової суми певній особі або пред'явникові (чекоотримувачу) готівкою чи перера­хуванням грошей на рахунок у банку.

Платіж авансовий — платіж, який передбачає виплату по­купцем продавцю погодженої в контракті суми в рахунок пла­тежу до передачі товару в його розпорядження або до початку виконання замовлення.

Платіж готівковий — платіж, який здійснюється через банк до чи проти передачі експортером товаросупровідних документів чи самого товару в розпорядження покупця.

Платіж у кредит — платіж, який передбачає проведення роз­рахунків за операцією на основі наданого продавцем покупцю комерційного кредиту. Останній сплачує суму, визначену в кон­тракті, через певний час після поставки товару.

Питання до заліку з предмету “Зовнішньоекономічна діяльність підприємства”

1. Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

2. Суб’єкти та принципи зовнішньоекономічної діяльності.

3. Види зовнішньоекономічної діяльності.

4. Обмеження на здійснення окремих видів зовнішньоекономічної діяльності.

5. Механізми регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

6. Поняття і види зовнішньекономічних договорів.

7. Порядок укладання, структура і зміст договору купівлі-продажу.

8. Основні методи операцій з експорту та імпорту товарів, і їх переваги.

9.Загальні принципи організації та управління виробничо-збутовою діяльністю промислових фірм.

10. Організація експортних операцій.

11. Торгового - посередницькі операції, їх види.

12. Види торгових фірм.

13. Визначення та економічне значення лізингу.

14. Об'єкти та суб'єкти лізингу.

15. Класифікація лізингових угод.

16. Етапи і загальна схема лізингового процесу.

17. Види лізингових платежів.

18. Правове регулювання лізингу в Україні.

19. Поняття вільних економічних зон. Сучасні типи економічних зон.

20. Особливості вільних економічних зон.

21. Роль і місце іноземних інвестицій в економіці України.

22. Форма здійснення іноземних інвестицій в Україні.

23. Гарантії захисту іноземних інвестицій.

24. Міжнародний банк реконструкції та розвитку.

25. Міжнародна фінансова корпорація.

26. Міжнародний валютний фонд.

27. Європейський банк реконструкції та розвитку.

28. Міжнародні товарні біржі. Види біржових угод на товарних біржах.

29. Міжнародні товарні аукціони. Техніка їх проведення. Переваги та недоліки аукціону.

30. Поняття торгів, їх організація. Міжнародні ярмарки та виставки, їх значення в міжнародній торгівлі.

31. Процес планування ринкової стратегії фірми.

32. Сутність маркетингових досліджень. Об'єкти маркетингових досліджень.

33. Основні види транспортних перевезень в ЗЕД.

34. Критерії вибору виду транспорту.

35. Специфіка діяльності транспортно-експедиційних підприємств.

36. Сутність і принципи митного регулювання зовнішньоторгових операцій в Україні. Єдиний митний тариф України.

37. Система митних податків та митних зборів.

38. Види митного режиму в Україні.

39. Ліцензування зовнішньоторгових операцій, умови його використання. Види ліцензій

40.Сутність квотування. Види квот.

41. Договірно-правові основи факторингового обслуговування. Види факторингу

42. Діяльність факторингових компаній.

43. Сутність та типи офшорних операцій.

44. Договірно-правові основи офшорного бізнесу в Україні.

45. Діяльність офшорних компаній.

46. Поняття та умови міжнародних розрахунків.

47. Способи міжнародних розрахунків.

48. Основні форми міжнародних розрахунків.

Перелік рекомендованих джерел:

1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від квітня 1991 року із змінами та доповненнями.

2. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 березня 1991року із змінами та доповненнями.

3. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 29 вересні 1994 року із змінами та доповненнями.

4. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року із змінами та доповненнями.

5. Міжнародні правила по тлумаченню термінів “інкотермс”.

6. Дахно І.І. Зовнішньоекономічна діяльність. Навч. посібник – К.: Новий світ, 2006. – 316 с.

7. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. Навч. посібник – К.: Знання, 2006. – 462 с.

8. Козак Ю. Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2006. – 792 с.

9. Макогон Ю. В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2006. – 424 с.

10. Пазуха П.А. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2008. – 230 с.

11. Рум'янцев А.П., Рум'янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 377 с.

12. Сухарський В. С. Зовнішньоекономічна діяльність: організація, технологія, практика, управління. Навч. посібник – К.: КНЕУ, 2006. – 528 с.