
- •Національна академія Служби безпеки України Навчально-науковий інститут інформаційної безпеки Курсова робота на тему: «Характеристика спеціальних інформаційних операцій»
- •Розділ I.Аналіз спеціальних інформаційних операцій(сіо):теоретичний та практичний аспект
- •1.3.Методи дослідження спеціальних інформаційних операцій
- •1.4.Система захисту інформаційного простору від спеціальних
- •1.5.Схема здійснення спеціальних інформаційних операцій
- •1.6. Сценарії спеціальних інформаційних операцій
- •1.7.Використання змі в спеціальних інформаційних операціях
- •2.2 Інформаційно-психологічне забезпечення операцій у зоні Перської затоки(1990-1991рр.)
- •Висновок:
1.4.Система захисту інформаційного простору від спеціальних
інформаційних операцій
Головна ідея системи захисту інформаційного простору.
Система наці-ональної безпеки країни гарантує захист лише від тих загроз, проти яких вонаспрямована. Подолати будь-яку систему безпеки, зокрема національну, можливо одним з трьох способів:
– посилити тиск за напрямками, проти яких спрямована система безпеки;
– знайти і створити такі загрози, проти яких система безпеки не спрацює;
– змінити систему інтересів, а відповідно і комплекс загроз, щоб нейтралізувати дії системи безпеки.
У сучасному світі надійний захист масової свідомості від сучасної пропаганди, а тим більше спеціальних інформаційних операцій, надійний захист національного інформаційного простору може забезпечити лише високорозвинене духовне виробництво, спроможність національної еліти генерувати справ-жні ідеї, здатні надихати людей.
Форми і напрямки контролю власного інформаційного простору.
Вирізняють дві основні форми жорсткого державного контролю (цензури):
– прямий контроль (цензура у вузькому розумінні), який, в свою чергу, поділяється на попередній і наступний контроль. Попередній контроль полягає утому, що відповідний урядовець (цензор) переглядає пресу до її виходу у світ ідозволяє або не дозволяє публікацію. Прямий наступний контроль з використанням засобів судового переслідування застосовується у багатьох сучаснихдержавах;
– опосередкований контроль передбачає застосування економічних важелів щодо ЗМI з метою коригування їхньої політичної лінії.
Відомо три основні напрямки розв'язання проблеми контролю національного інформаційного простору в нових умовах:
1). встановлення контролю над приймальними пристроями через неможливість встановити повний контроль над засобами передачі інформації, наприклад, у разі їхнього знаходження на території іншої держави;
2). використання методів глушіння радіосигналу, створення перешкод для поширення його інформаційної складової; до цієї групи методів належить і такий технічний прийом як зміна діапазону поширення радіосигналів (вітчизняний стандарт УКХ і західний FM не повністю збігаються);
3). ведення контрпропаганди, тобто створення модифікованого інформаційного потоку з метою послаблення, а в ідеалі – повної ліквідації ефекту від пропаганди противника.
1.5.Схема здійснення спеціальних інформаційних операцій
Спеціальні інформаційні операції різних типів здійснюються за приблизно однаковою схемою:
1). Попередній етап. Метою є планування операції, зокрема визначення доцільності її проведення, цілей, завдань, сил і засобів, цільової аудиторії впливу, прийомів і методів впливу тощо.
2). Інформаційний привід. На цьому етапі необхідно вибрати або створити так званий інформаційний привід. Під інформаційним приводом будемо розуміти подію (можливо і "псевдоподію"), яку можна використати як привід дляпропагандистської кампанії або інформаційної операції.
3). "Розкрутка" інформаційного приводу. Цей етап є основною частиною будь-якої інформаційної операції. Його сутність полягає у використанні інформаційного приводу для досягнення цілей операції, тобто посилення, формування або руйнування певних психічних стереотипів і установок.
4). Вихід зі спеціальної інформаційної операції або етап закріплення. Найважливіше завдання цього етапу – забезпечення плавного завершення пропагандистської кампанії або інформаційної операції після досягнення поставленихцілей або через форс-мажорні обставини.