Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 2 ТК.doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
200.19 Кб
Скачать

2.2. Базові компоненти соціальної комунікації

Комунікація – це багаторівневий та багатоплановий процес, що складається з певних елементів (компонентів, засобів) та зв’язків між ними (тобто має чітку структуру).  Український фахівець у галузі комунікативної лінгвістики і філософії, професор Флорій Бацевич вирізняє такі елементарні компоненти соціальної комунікації: адресант, адресат, повідомлення, канал комунікації, інформаційний шум, фільтри, зворотний зв’язок, контекст і ситуація.

Таблиця 2.2.1 Базові елементи соціальної комунікації

Елементи комунікаційного процесу

 

Ознаки та властивості

адресант

комунікант, який створює і подає повідомлення; може бути індивідуальним (1 людина) і колективним (група людей); джерело повідомлення; спирається на існуючі в конкретному суспільстві стратегії презентації інформації; може реалізувати свої інтенції у формі усного повідомлення, листа, скарги, роману, урочистих зборів тощо; кодує свої повідомлення і подає їх у відповідних формах, доступних для адресата (слухача, читача, аудиторії); інколи у значенні «адресант» уживається термін  «відправник» (останній може бути нетотожним адресантові – у разі, якщо виступає не автором повідомлення, а лише відповідальним за його передавання);

адресат

кінцевий «споживач» повідомлення; сприймає повідомлення і відповідно до своїх когнітивних стратегій і конкретних умов інтерпретує повідомлення адресанта; може бути індивідуальним (окрема людина) і колективним (двоє і більше людей); інколи у значенні «адресат» уживається термін  «отримувач» (останній може бути нетотожним адресатові – у разі, якщо отримує повідомлення, які йому не призначені);

повідомлення

інформація, втілена у конкретний код і передана за допомогою відповідного каналу спілкування; може реалізуватися засобами мови та інших знакових (семіотичних) систем, зокрема жестами, мімікою, рухами та поставами тіла, схемами, діаграмами тощо; кодування і надсилання повідомлення здійснюється з урахуванням фізіологічних та психоемоційних можливостей людей;

канал

спосіб передавання повідомлення; «міст», що поєднує адресанта й адресата; кожне повідомлення вимагає свого власного шляху передавання від джерела інформації до отримувача; канали мають свої медіуми (засіб передавання повідомлення як специфічна конфігурація фізичних, технічних та інституційних характеристик, що становить певну форму комунікації); на вибір каналу та медіума впливають: терміновість, формальність, конфіденційність, складність, вартість інформації, очікування адресата;

інформаційний (комунікативний) шум

перешкоди різного типу (фізичні, фізіологічні, психологічні, семантичні), які знижують результативність комунікації, дестабілізують процес сприйняття і розуміння повідомлення; можуть взагалі унеможливити комунікацію; це вибіркове сприйняття, семантичні перешкоди, інформаційні перевантаження, слабкий зворотний зв’язок тощо; може виникати внаслідок перекручень у каналах комунікації, деформування інформації самими учасниками комунікації і под.

фільтри

соціальні, психологічні, фізичні та інші обмеження, накладені на інформацію в процесі комунікації; з боку адресанта – це відбір інформації для повідомлення,  з боку адресата фільтрами можуть виступати несприйняття мовця як авторитета, недовіра до нього тощо; фільтри можуть бути внутрішніми (психологічними: недовіра, невпевненість і под.) або зовнішніми (цензура, заборони, табу і под.).

зворотний зв’язок (зворотна інформація)

Будь-яка реакція адресата на отримане повідомлення, що допомагає адресантові орієнтуватись в його особі, переконатись у мірі дієвості своїх аргументів, досягненні чи недосягненні предметної та комунікативної мети; реакція може бути словесною (усною і/чи письмовою) або несловесною (жестовою, мімічною, спонтанно руховою тощо), негайною або відкладеною, відсутність зворотного зв’язку вказує на негативну реакцію адресата чи комунікативні перешкоди в системі;

контекст і

ситуація

обставини, за яких відбувається комунікація; місце і час здійснення спілкування; наявність чи відсутність безпосереднього контакту; можливість бачити, чути адресата; кількість учасників комунікації, офіційність чи неофіційність спілкування; наявність «чужих»; «своя» або «чужа» територія спілкування тощо;  має чотири поширених виміри: фізичний, соціальний, хронологічний, культурний

засоби комунікації

коди, тобто система відповідностей між формою і значенням повідомлення; код потрібний для перетворення сигналу (і-ції) у таку форму, яка забезпечить оптимальне передавання сигналу визначеним каналом; знання коду необхідне для обміну інформацією усіма учасниками комунікації; найважливіші коди соціальної комунікації: коди мовної системи (експліцитні й імпліцитні), паралінгвістичні, компоненти інших семіотичних систем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]