Глобальна географія

Семінар 2

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

ТЕМА: Роль держави в умовах глобалізації.

План:

1. Головні опори держави в сучасній неоліберальній глобалізації.

2. Економічна диктатура держави як один із варіантів виходу країни з кризи.

3. Економічна безпека країни в умовах глобалізації.

Література.

1. Конкурентноспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я.А.Жаліло, Я.Б.Базилюк, Я.Б.Белінська та ін.; За ред.. Я.А. Жаліла.-К.: НІС, 2005.-388с.

2. Колодко Г.В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. -К.: Основні цінності, 2002.-С.109.

3. Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации/ Под ред. Д-ра экон. наук, проф. В.И. Крамаренко. – Симферополь: Таврия, 2006. – С.7.

4. Білоус О. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку // Економічний часопис. – 2002. - №10. – С.3.

5. Лукашевич В.М. Глобалістика: Навч.посіб. – 2-геивид., доп. Та перероб. – Л.: Новий Світ -2000, 2005. – С.14.

6. Власов В. Тенденції та проблеми глобальних процесів у світовій продовольчій сфері // Економіка України. – 2006. №3. – С. 75-76.

7. Борисенко З. Міжнародна конкурентна політика в умовах глобалізації світової економіки // Економіка України.-2005.-№1.

1. Головні опори держави в сучасній неоліберальній глобалізації.

Сучасна неоліберальна глобалізація призводить до зрощування ділової й політичної еліти, влада прямо переходить до представників великого бізнесу, який непідконтрольний громадянському суспільству. І в цих умовах управління державою, яке спирається на знаннях, виявляється найефективнішою формою керівництва в умовах глобального світу. В іншому випадку влада перетвориться на анонімну, в той час коли справжні суб’єкти влади можуть залишатися поза завісою.

В умовах глобалізації йде зародження якісно нового принципу організації економічного і соціального життя. Для майбутньої епохи постіндустріальної держави-мегахолдингу головним принципом можуть стати органічна цілісність і оптимальність. Цей двоєдиний початок індустріальної «держави-етнокорпорації» органічно виростає зі всієї сукупності змін у технологічний, економічній і соціальній організації суспільства, де на зміну автоматизованому машинному виробництву приходять інформаційні мережі; на зміну заснованій на відокремленості виробників ринкової або бюрократично-централізованої економіки – інтегровано-цілісна система, яка об’єднує індивідів-професіоналів і розгорнуті у холдингову структуру корпорації-мережі, керовані корпоративною за своєю суттю постіндустріальною державою-мегахолдингом; на зміну тоталітаризму традиційної держави – реальна представницька демократія постіндустріальної «держави-етнокорпорації».

У постіндустріальній економіці держава не є марнотратником грошей, споживачем матеріального багатства, як визначали її представники раннього лібералізму стосовно індустріальної економіки. Роль держави як виробника суспільних благ, як свого роду соціальної технології і як могутнього інвестора в ключові для постіндустріального розвитку галузі надзвичайно важлива, а сьогодні до того ж неминуча. Тобто держава виступає як гарант розвитку високих технологій, знань і інформаційних мереж. Однією з найважливіших функцій держави в умовах генезису постіндустріальної держави стає виконання ролі одного з головних агентів, які забезпечують випереджувальний розвиток основних сфер прориву нової якості технологій.

Вирішення глобальних проблем у сучасному світі неможливе без участі держави, міжнародних, між- і наддержавних інститутів громадянського суспільства. Це завдання необхідно поставити дещо інакше, підкресливши при цьому, що активне сприяння вирішенню системи глобальних проблем людства стає найважливішою функцією держави в умовах генезису постіндустріальної економіки. Ці проблеми держава повинна вирішувати в рамках широкої міжнародної кооперації й у взаємодії з широким колом неурядових організацій.

Головними опорами сучасної економіки є:

а) малий і середній бізнес;

б) великі корпоративні структури;

в) держава як регулююча і господарююча сила.

Малий і середній бізнес утворюють масову суб’єктивну базу економіки, великі корпоративні структури, концентруючи вирішальну частину активів і продукції, яку виробляють, виступають локомотивами народногосподарського розвитку. Держава ж в основних фондах і забезпеченні зайнятості, в національному багатстві і ВВП є, по суті, найбільшим підприємством країни.

Але на початках, зокрема, в Україні під прикриттям дзвінких фраз про розвиток конкуренції був порушений ряд цілком життєздатних великих виробничих структур, і це нанесло народному господарству великі збитки.

У той час США як держава для досягнення своєї стратегічної мети планує:

1. Встановлення контролю над ключовими районами світу, з яких можна впливати на регіони і цілі континенти, що одночасно буде сприяти посиленню могутності держави.

2. Формування нової філософії для майбутнього світового порядку, в якій не буде місця таким категоріям, як гуманізм, справедливість, рівність.

Отож, майбутній світо порядок передбачає реабілітацію імперського мислення і просування процесів глобалізації, формування системи розвитку для окремих країн і керованого регресивного розвитку для інших держав і цілих регіонів з метою сповільнення темпів приросту народонаселення і зниження рівня споживання, здійснення відкритості державних кордонів для забезпечення безперешкодного доступу до ресурсів тощо.

Отже, модель нового світового ладу – це світ цивілізаційної ієрархії, де західні країни визначили себе інтелектуальним ядром людства підвищеним рівнем споживання, його підтримкою і ростом за рахунок зниження рівня споживання інших народів.

При цьому постає питання про природне поширення спільноти, домінанти загального над приватним, особистим як основи світогляду і життєдіяльності народів усіх країн на геополітичний, глобальний рівень, про перехід від протистояння цивілізацій до співпраці та взаємопідтримки, коли добробут і успіх кожної визначається розвитком і підтримкою на цій основі всіх інших.

Але чи це єдиний можливий шлях побудувати глобальне взаємопов’язане суспільство без антагоністичних протиріч, які в умовах технократно взаємопов’язаного глобального суспільства неминуче призведуть до виникнення глобальних загроз, здатних поставити людство перед загрозою знищення? Залежно від ситуації, яка складається в країні, можна використати й інші варіанти виходу із кризи.