Основні стадії провадження справи про адміністративне правопорушення

• порушення справи, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення і надсилання його органові (посадовій особі), уповноваженим розглядати справу про адміністративне правопорушення;

• розгляд справи про адміністративне правопорушення;

• винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення;

• оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення;

• виконання постанов про накладання адміністративних стягнень.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол, а в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) повинен винести відповідну постанову, яка приймається у формі рішення. Протокол не складається у випадках, коли відповідно до законодавства штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення.

Нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснює прокурор.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:

Знайомитись з матеріалами справи	Користуватися юридичною допомогою адвоката
Давати пояснення	Виступати рідною мовою
Подавати докази	Користуватися послугами перекладача
Заявляти клопотання	Оскаржити постанову по справі

Участь у провадженні справи про адміністративні правопорушення беруть

Правопорушник	Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності
Потерпілий	Особа, якій заподіяно майнову, моральну або фізичну шкоду
Законні представники	Батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники і потерпілі
Адвокат	Має право заявляти клопотання, подавати скарги за дорученням особи, яка його запросила
Свідок	Особа, якій відомі будь-які обставини по даній справі
Експерт	Особа, яку залучають у разі, коли виникла потреба у спеціальних знаннях
Перекладач	Зобов’язаний зробити повно і точно доручений йому переклад
Прокурор	Здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів

5. Адміністративне судочинство.

1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.

Компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова служба), дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АР Крим, органах місцевого самоврядування).

Спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1. адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам

2. усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади АР Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:

1. щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму

2. щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів за винятковими обставинами.

Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених законом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу одночасно із журналом судового засідання.

Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов’язки.

Особи, які беруть участь у справі повинні мати адміністративну процесуальну правосуб’єктність.

Здатність мати процесуальні права і обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади АР Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність) належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь; органами державної влади, іншими державними органами, органами влади АР Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач. Позивачем можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи і організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень.

Відповідачем є суб’єкт владних повноважень.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за позовом суб’єкта владних повноважень:

про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян

про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, проходи, демонстрації тощо).

Сторона, а також третя особа можуть брати участь в процесі особисто або через представника. Представником може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну правосуб’єктність, яка бере участь в процесі на основі договору або закону. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники – батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники – батьки, усиновлювачи, опікуни, піклувальники. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники – батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники.

Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

До інших учасників адміністративного процесу відносяться: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.

Повноваження, права і обов’язки кожного з учасників процесу визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду подають особи, які беруть участь у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Судовий збір виплачує позивач. Судові витрати сплачує сторона, яка програла судовий процес. В разі часткового задоволення позову суд розподіляє судові витрати між сторонами.

Адміністративний позов може бути подано протягом року з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду без поважних причин є підставою відмови у задоволенні адміністративного позову. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в загальному порядку.

Провадження в суді першої інстанції починається з попереднього судового засідання, яке проводиться з метою з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об’єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

Адміністративна справа розглядається і вирішується протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі. В судовому засіданні проводяться дослідження і оцінка доказів, допити свідків, експертів, спеціалістів, проводяться судові дебати. Після судових дебатів суд виносить рішення у справі. Ухвалення судового рішення відбувається у нарадчій кімнаті з обов’язковим дотриманням таємниці нарадчої кімнати.

Суд може винести ухвалу про залишення заяви без розгляду, зупинення, закриття провадження по справі.

Судове рішення має бути законним і обгрунтованим.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково, чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної заяви, якщо таку заяву не було подано.

Негайно виконуються постанови суду про:

1. присудження пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць;

2. присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць;

3. поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4. припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5. уточнення списку виборців;

6. обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

7. усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно було ухвалено, видається один виконавчий лист.

Апеляційне провадження.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути не подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Пропуск строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги без поважних причин має наслідком залишення їх без розгляду.

Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанціях має право:

1. залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – змін

2. змінити постанову суду

3. скасувати її та прийняти нову постанову суду

4. скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі

5. визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі

6. скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції.