- •Розділ: Основи адміністративного право України
- •Поняття адміністративного права України. Суб’єкти адміністративного права .
- •Система центральних органів державної виконавчої влади України.
- •Державна служба. Правовий статус державного службовця.
- •1. Поняття адміністративного права України. Суб‘єкти адміністративного права .
- •2.Система центральних органів державної виконавчої влади України.
- •Державна служба. Правовий статус державного службовця.
- •Тема 2. Адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність. План
- •2.Види адміністративних стягнень. Види адміністративних стягнень.
- •Основні стадії провадження справи про адміністративне правопорушення
- •Адміністративне судочинство.
- •Касаційне провадження
- •Провадження за винятковими обставинами
- •Провадження за нововиявленими обставинами
- •Заходи процесуального примусу
Тема 2. Адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність. План
Поняття адміністративного правопорушення. Умови притягнення до адміністративної відповідальності.
Види адміністративних стягнень.
Органи, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Адміністративне судочинство.
1. Поняття адміністративного правопорушення. Умови притягнення до адміністративної відповідальності.
Адміністративна відповідальність настає за адміністративне правопорушення, або, іншими словами, адміністративний проступок. Згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КпАП України, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальну відповідальність(ст. 9 КпАП України).
Адміністративні проступки – це завжди протиправні діяння, тобто діяння, які заборонені законодавством. При цьому можуть бути порушені норми не тільки адміністративного права, але і трудового, земельного, екологічного та інших галузей права.
Адміністративний проступок – це завжди винне діяння, тобто без вини суб’єкта правопорушення, протиправні діяння вважаються адміністративним проступком лише за наявності вини. Вина може бути умисною і необережною, відповідно адміністративні проступки можуть бути умисними і необережними.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання їх наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не
передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Винні діяння можуть проявлятися в дії або бездіяльності.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення віку 16 років.
До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративне правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені відповідною статтею КпАП України, тільки у випадках, передбачених законом, за вчинення адміністративних правопорушень неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків.
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно чинного законодавства та міжнародних договорів України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
Адміністративний проступок завжди характеризується суспільною небезпекою(суспільною шкідливістю).
Адміністративний проступок тягне за собою адміністративну відповідальність.
Адміністративний проступок треба відрізняти від кримінального злочину, особливо тоді, коли злочинні діяння, які містять склад злочину зовні подібні з адміністративним проступками. Відмінність злочину полягає в ступені суспільної небезпеки (він завжди є вищим) і негативних суспільно-небезпечних наслідках.
У випадках, передбачених законом, особа, яка вчинила адміністративний проступок звільняється від адміністративної відповідальності. Особа, яка вчинила адміністративний проступок звільняється від адміністративної відповідальності, якщо вчинила його в стані неосудності, в стані необхідної оборони або крайньої необхідності. Неосудною вважається особа, яка не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. На підставі висновку судової психіатричної експертизи суд визнає особу неосудною і звільняє її від адміністративної відповідальності.
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав і інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. При цьому не повинно бути перевищено меж необхідної оборони.
Крайньою необхідністю є дії для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом прав цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо небезпеку в даній обстановці не можна були усунути іншими способами і якщо при цьому не було перевищено меж крайньої необхідності.
