Тема 9. Індивідуально-психологічні особливості особистості . Темперамент (індивідуальний стиль діяльності)

Структура заняття

1. Аналіз теоретичних положень.

1.1. Поняття про темперамент.

1.2. Основні типи темпераменту та їх вплив на діяльність особистості.

1.3. Властивості темпераменту.

2.Тестові завдання

2.1.Гіппократ вважав, що темперамент людини зумовлений наявністю і перевагою в організмі людини певної речовини: 1) „гаряча” кров; 2) „чорна” жовч; 3) слиз; 4) „їдка” жовч; 5) недостатній слиз.

2.2.І.П. Павлов вважав, що темперамент зумовлений співвідношенням таких типологічних ознак нервових процесів: 1) рухливості; 2) мінливості; 3) сили;

4) зрівноваженості; 5) важливості.

2.3.Сангвінік має такі ознаки нервової системи: 1) силу; 2) інертність; 3) рухливість; 4) нестримність; 5) зрівноваженість.

2.4.Флегматик наділений такими переважними стереотипами поведінки:

1) вміння тримати себе в руках; 2) повільність винесення рішення; 3) швидка перебудова звичок; 4) часта зміна уподобань; 5) натхнення в роботі.

2.5.Меланхолік має такі основні риси: 1) легко підкоряється чужій волі; 2) уникає товариства; 3) вміє наполягати на своєму; 4) нерішучій; 5) боїться відповідальності.

2.6.Холерик має такі основні риси: 1) неврівноважений; 2) нестримний; 3) сильний; 4) інертний; 5) рухливий.

2.7.За І.П. Павловим до специфічно людських належать такі типи нервової діяльності: 1) нордичний; 2) середній; 3) художній; 4) мислительний; 5) крайній.

2.8.Г. Айзенк усіх індивідів поділяв на: 1) екстравертів; 2) інтерналів; 3) інтровертів; 4) екстерналів; 5) невротиків.

2.9. Співставити властивості темпераменту:1) сенситивність; 2) реактивність;

3) активність; 4) темп реакції

та їхні визначення:

а) швидкість виникнення і перебігу психічних процесів;

б) сила емоційної реакції на зовнішні або внутрішні подразники;

в) виникнення психічної реакції на зовнішні подразники мінімальної сили;

г) показник спрямованості і наполегливості у подоланні перешкод.

2.10.Співставити типи темпераменту: 1) холеричний; 2) меланхолічний; 3) сангвіні стичний; 4) флегматичний

та типи вищої нервової діяльності (за І.П. Павловим):

а) слабкий; б) неврівноважений; в) малорухливий; г) лабільний.

3.Дискусійні питання

3.1. Чи завжди динаміка поведінки людини адекватно характеризує її темперамент? Наведіть приклади.

3.2.Чи може темперамент людини зазнавати істотних змін упродовж життя?

3.3.Яку роль у діяльності фахівця в системі суб`єкт – суб`єктних стосунків відіграє знання темпераменту людини? Наведіть приклади.

3.4.Чи можна стверджувати, що темперамент безпосередньо впливає на формування рис характеру людини? Відповідь обґрунтуйте.

3.5.У чому може виявлятися врахування викладачем особливостей темпераменту об`єкта своєї діяльності? Наведіть приклади.

4.Ситуації для розв’язання

4.1.Визначте тип темпераменту у наступних прикладах.

А. Підвищена емоційна реактивність, різкий темп і швидкість в рухах, прямолінійність у відносинах. У несприятливих умовах підвищена збудливість може привести до агресивності, різка зміна настрою.

Б. Порівняно низький рівень активності, достатня стриманість і спокійність. Переключення уваги діяльності, спілкування дуже повільне.

В. Підвищена вразливість, схильність до глибоких переживань навіть за незначних причин. Почуття легко виникають, чітко виражені зовні. Замкнутість, уникнення нової обстановки. При несприятливих життєвих умовах швидко виникає нерішучість, боязкість.

Г. Легке пристосування до змінних життєвих умов, легке виникнення та швидка зміна почуттів, здатність до швидкого переключення уваги, діяльності та спілкування.

4.2.Визначте особливості поведінки людей різного темпераменту в однакових ситуаціях (на прикладах).

5. Діагностичні методики.

5.1.Дослідження типу темпераменту.

Мета дослідження: визначення рівня екстраверсії, емоційної стійкості та типу темпераменту.

Матеріали та обладнання: тест-опитувальник Г. Айзенка з 57 запитань, бланк для відповідей, ручка або олівець.

Процедура дослідження

Дослідження типу темпераменту можна проводити як з однією людиною, так і з невеликою групою. У другому разі необхідно забезпечити самостійність відповідей учасників опитування.

Кількість тестів і бланків для відповідей має відповідати числу досліджуваних. На бланку відповідей записуються в колонку номери запитань, а поряд передбачено місце для відповідей: "Так" або "Ні". У завдання експериментатора входить роздавання опитувальників, бланків, ручок або олівців, ознайомлення з інструкцією.

Інструкція досліджуваному: "Вам пропонується відповісти на 57 запитань. Уважно читайте ці запитання і по ходу читання на бланку проставляйте Вашу відповідь, яка може бути: "Так" або "Ні". Намагайтесь уявити типову ситуацію, яка випливає із змісту запитання, і давайте першу відповідь без довгих і особливих роздумів. Пам'ятайте, що тут немає "поганих" і "хороших" відповідей. Свою відповідь на запитання запишіть у бланку відповідей залежно від номера. Намагайтеся не уникати відповідей."