4.9. Роль інтегрованої групи у соціально- психологічній допомозі дітям з аутизмом

Суспільна інтеграція – це спосіб організації занять та реабілітації осіб з інвалідністю, яка полягає у прагненні до створення таким особам можливості участі в усіх сферах суспільного життя [34]. Найчастіше темою для дискусій є питання інтеграції осіб з особливими потребами та здорових осіб. На жаль для реального здійснення такої інтеграції зараз в Україні багато об’єктивних перешкод, зокрема неготовність до неї спеціалістів, які працюють зі здоровими дітьми, та батьків здорових дітей.

Як прихильники ідеї інтегрованого виховання та навчання, ми спробували використати її для соціалізації дітей з аутизмом, залучивши також до інтеграції з ними дітей із хворобою Дауна (як початковий етап інтеграції).

Дітям із хворобою Дауна важко навчатися унаслідок вираженого недорозвитку абстрактного мислення та недостатності логічної пам’яті й уваги, а дітям-аутистам – внаслідок емоційної та поведінкової відстороненості від реальності, неконтактності, непристосованості до роботи в групах [21].

Обгрунтуванням такої інтеграції є те, що діти із хворобою Дауна відзначаються жвавістю елементарних емоцій, є лагідними та легко пристосовуються до оточуючих. Висока продуктивність дітей із синдромом Дауна у спільній ігровій діяльності, яка спирається на притаманну їм збереженість емоційної сфери та добре розвинену здатність до наслідування, може допомогти дітям-аутистам розвивати комунікативні якості. А здатність аутистичних дітей зосереджуватись на предметах та деталях образів допомагає дітям із синдромом Дауна сконцентровувати увагу на предметній діяльності (що є для них проблемою [38]), а не лише на спілкуванні.

Ця інтеграційна група була створена в навчально-реабілітаційному центрі Львівського обласного товариства захисту неповносправних дітей – інвалідів з дитинства «Довіра».

З огляду на те, що найбільше можливостей для самовираження та поетапної соціалізації неповносправних дітей є у їх творчій діяльності, для групи «Мистецька майстерня» ми обрали систему арт-терапевтичних занять, в яких закладені такі резерви:

1. створення позитивного емоційного настрою в групі;

2. покращення процесу комунікації з ровесниками, спеціалістами, батьками;

3. створення відносин взаємного прийняття;

4. можливість на символічному рівні експериментувати з найрізноманітнішими почуттями, досліджувати і виявляти їх у соціально прийнятній формі;

5. розвиток почуття внутрішнього контролю;

6. створення умов для експериментування з кінестетичними та зоровими відчуттями, стимуляція розвитку сенсомоторних вмінь і в цілому правої півкулі головного мозку, яка відповідає за інтуїцію та орієнтацію в просторі;

7. підвищення адаптаційних здібностей людини до повсякденного життя [13].

У груповій роботі (яка тривала півроку) ми використовували різні техніки, однак найбільше часу на ліпку на ліплення з глини, яка є чудовим психотерапевтичним «інструментом». У процесі ліплення з глини задіяні не лише зони кисті та пальців, що сприяє зняттю м’язевих тонусів, розвитку просторової та творчої уяви, спонтанності у прояві почуттів. Це допомагало емоційно «розкриватись» аутистичним дітям. Крім того, пластичні матеріали, зокрема глина – дієвий засіб у терапії гніву, агресії, страхів, характерних для симптоматики аутизму.

Діти з хворобою Дауна, яскраво виражаючи позитивні емоції, одобрювали творчу діяльність дітей-аутистів, незалежно від її змісту, форми та якості. Це давало змогу підтримувати в аутистичних дітях їх почуття власної гідності і позитивний образ «Я» та долати бар’єри комунікації.

Важливу роль у роботі інтегрованої групи відводять волонтерам. Жодна дитина, а особливо аутистична, не повинна залишатися наодинці зі своїми проблемами. Доручення волонтерів передбачало не лише фізичну підтримку під час виконання будь-яких завдань, але й регулярне коментування всіх деталей, пояснення дитині їх емоційного змісту. В цьому і полягала розробка афективних стереотипів аутистичної дитини за допомогою дорослого.

Залучити аутистів до групової діяльності складно. Ми спостерігали, що ці діти могли триматися осторонь від інших, не долучалися до загальних занять, не брали участі у святкуваннях. Проте, як виявлялось пізніше, вони, перебуваючи на дистанції (у постійному супроводі волонтера), все ж сприймали і чули те, що відбувалось навколо. Наприклад, удома аутистична дитина могла переказати на доступному ії рівні епізоди з життя групи, назвати імена деяких дітей і т.п.

Для кращої адаптації аутистичних дітей до створеної нами інтегрованої групи важливою була присутність на деяких заняттях батьків. По-перше, дітям було комфортніше та надійніше, по-друге, батьки мали змогу краще зрозуміти ту атмосферу, в якій перебували їх діти для подальшого спільного з ними опрацювання вражень, поведінки інших дітей та їх емоційного осмислення. Зауважимо, що залучення батьків до занять - особливість програми інтегрованої групи «Мистецька майстерня». Ми усвідомлювали, що батьки є першими вихователями власних дітей і саме вони найбільш суттєво впливають на їх розвиток. Залучення батьків до роботи в групі ми стимулювали різноманітними методами, наприклад, організовуючи спільні виїзди на природу, долучаючи їх до волонтерської діяльності, прислухалися до їхніх порад, взаємодіяли з ними. Присутність батьків на заняттях була важливою не лише для дітей, але й для них самих. Батьки мали змогу:

• розвивати власне почуття компетентності;

• краще розуміти поведінку своїх дітей;

• вивчати види діяльності, які можна використовувати вдома;

• позбутися почуття ізоляції;

• встановлювати дружні стосунки з іншими батьками та волонтерами.

Отже, досвід роботи інтеграційної групи, яка об’єднувала дітей з хворобою Дауна та аутистичних дітей показав, що ці діти мали змогу:

• на емоційному рівні – виявляти емоції та почуття, знімати емоційну напругу, переживати задоволення від створення власного виробу, викликати самоповагу;

• на фізичному рівні – розвивати дрібну моторику, тактильні відчуття, стимулювати зорову координацію та рухову активність;

• на соціальному рівні - опановувати соціальними видами поведінки, імітуючи дії однолітків, формувати позитивне ставлення до себе завдяки взаємній емоційній підтримці, підвищувати рівень самостійності, взаємодіяти з іншими;

• на інтелектуальному рівні – розширювати словниковий запас, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, розрізняти форму, кольори, збільшувати тривалість зосередження уваги, краще орієнтуватись у просторі та часі.

Контрольні запитання і завдання

1. Охарактеризуйте основні засади недирективних форм психотерапевтичної взаємодії з аутистичними дітьми.

2. Опишіть техніки, які застосовують під час терапії сенсорних розладів.

3. В чому полягає психолого-педагогічна робота з аутистичною дитиною за методом Шоплера?

4. На якому аспекті поведінкової терапії акцентують увагу у процесі роботи з аутистичними дітьми?

5. Як застосування програми TEACCН може допомогти у вирішенні проблеми адаптації аутистичних дітей?

6. Які особливості застосування методу відеотренінгу для допомоги родинам аутистичних дітей?

7. Проаналізуйте доцільність доручення аутистичних дітей до інтегрованих груп.