4.Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес

Зони радіоактивного забруднення на місцевості при тепловому вибуху будуть характеризуватись значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного відселення гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного радіоекологічного контролю. Зона відчуження - це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність. Зона безумовного відселення - це територія навколо АЕС, на якій щільність забруднення грунту довго живучими радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км². і більше, або стронцію - 3,0 Кі/км² і більше, або плутонію - 0,1 Кі/км² і більше, де розра-хована ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонук-лідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік. Зона гарантованого (добровільного) відселення - це територія, на якій щіль-ність забруднення грунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км² або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де ефективна доза пороміню-вання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 6,5 м3в,(0»05 бер) на рік. Зона підвищеного радіоекологічного контролю - це територія із щільністю забруднення "ґрунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км², або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км², або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км², де ефективна доза опромінюван-ня із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Оцінка радіаційної обстановки при аваріях на небезпечних об’єктах і при застосуванні сучасних засобів враження

Осередком ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу виражальних чинників вибуху. Для того щоби визначити осередок ураження , або територію в межах якої сталося зараження місцевості, необхідно визначити радіаційну або хімічну обстановку на цій території.

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка склалася на території промислового підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом, радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.

Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками. небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів). Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху. Відомо, що в районі ядерного вибуху виникають великої потужності потоки повітря, спрямовані вгору і до його центру. Частинки грунту захоплюються цими потоками разом з конденсованими на них радіоактивними речовинами і потрапляють в хмару ядерного вибуху.

Хмара ядерного вибуху з великою швидкістю піднімається на висоту, яка залежить від потужності вибуху. Об'єм (розмір) хмари ядерного вибуху внаслідок різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря збільшується. При підніманні на висоту температури стають рівними і піднімання радіоактивної хмари припиняється. В хмарі ядерного вибуху дуже багато радіоактивних частинок різних розмірів. Тільки - но припинилося піднімання радіоактивної хмари, з неї починають випадати на поверхню територій, де вона виникла і куди зноситься вітром, радіоактивні речовини. Виникає радіоактивне забруднення (зараження) місцевості. Значення радіоактивного зараження як вражаючого фактора ядерного вибуху визначається тим, що високі рівні радіації можуть спостерігатись не лише в районі вибуху, а й на великих відстанях від вибуху. Воно може досягти десятків і сотень кілометрів. Радіоактивне зараження місцевості може бути небезпечним протягом декількох діб, тижнів і місяців після ядерного вибуху. На місцевості, яка потрапляє під радіаційне зараження при ядерному вибуху, виникають дві ділянки: вибуху і сліду хмари .

Випадання радіоактивних опадів із хмари ядерного вибуху на поверхню грунту є наслідком двох одночасних процесів: розповсюдження радіоактивної хмари на висоти її підняття за напрямом вітру і осідання радіоактивних частинок під дією сили тяжіння. За час свого осідання кожна окрема частинка під дією вітру буде віднесена від центру вибуху в горизонтальному напряму на певну відстань. Є формули розрахунку, за якими можна розрахувати відстань, на яку розповсюдиться радіоактивна хмара. Об'єм повітряного простору, який займають радіоактивні частинки, що випадають із хмари ядерного вибуху, називається шлейфом.