З історії заселення району

Археологічні та історичні дослідження свідчать, що Прикарпаття було заселене ще в доісторичну епоху. Це підтверджують виявлені тут залишки стоянок давнього, середнього і нового кам’яного віку (палеоліту, мезоліту і неоліту). Найдавніші з них мають вік близько 100 тисяч років.

Населення в район Передкарпаття зайшло із південно-східного напрямку, рухаючись вверх за течією Дністра і Пруту. В кінці кам’яного віку на початку ІІІ тисячоліття до н.е. тут оформилася культура давніх землеробів, широко відома під назвою трипільської. Трипільські племена зайняли вигідні для землеробства рівнинні території. У передгір’ї основу господарської діяльності найдавніших племен складали мисливство і скотарство.

В кінці існування трипільської культури спостерігається перехід до перед скіфських, а пізніше слов’янських етнічних утворень, які поклали початок давньоукраїнській народності. Східонослов’янські племена, що жили в передгір’ях Карпат і прилеглих рівнинах, відомі під назвами дулібів і тиверців, а схили Карпат заселяли білі хорвати.

У IV-VIII століттях Прикарпаття було досить густо заселене, особливо у межиріччі Дністра і Пруту. В цей період починають зароджуватись перші державні утворення, масово будуються укріплені поселення. На теренах Прикарпаття до середини ІХ століття існувала така значна кількість міст, що цю територію у ряді скандинавських джерел називали Гардарікою, тобто країною міст. Але ці міста з часом зникли, або перетворилися у сільські поселення.

У кінці ІХ століття значна частина Прикарпаття мала настільки міцні зв’язки з Києвом, що сучасники вважали його складовою Київської Русі. Остаточно ж приєднані до цієї землі дулібів і карпатських хорватів були в 981 році в результаті походу князя Володимира Святославовича.

Отже, ці племена взяли участь у формуванні давньоукраїнської (давньоруської) народності. Мова князів і всього населення тодішньої Київської Русі, як довів у своїй праці М.Максимович, була українською і дуже мало відрізнялася від тієї, якою розмовляли селяни Київщини у ХІХ столітті.

2. Населення і трудові ресурси

За кількістю населення серед областей України Івано-Франківщина займає 16 місце. На Україні станом на 1.01.1996 року проживало 51334 тис. чол., з них в нашій області – 1467,1 тис. чол., що складає 2,86% населення України.

Населення Коломийського району (без м.Коломия) становить 103,6 тис. чол., у тому числі міського – 12,9 тисячі чоловік (на 1.01.1996 р.). Населення міста Коломия станом на 1.01.1996 р. становило 68,7 тис. чол.

Таблиця 5.

Середня густота населення, міське і сільське населення

на 1.01.1996 року

	Кількість населення (тис. чол.)	Частка міського населення (в %)	Кількість міського населення (тис. чол.)	Кількість сільського населення (тис. чол.)	Середня густота населення (чол./км2)
Україна	51 334	67	3 4221	17 113	85,03
Івано-Франківська область	1 467,4	43,8	642,1	825,0	105,5
Коломийський район (без м.Коломия)	103,6	46,0	12,9	90,7	172,3
м.Коломия	68,7	100	68,7	-

Чисельність населення селищ міського типу Коломийського району станом на 1.01.1996 року становить:

смт. Отинія – 5,3 тис. чол., смт. Гвіздень – 2,1 тис. чол., смт. Печеніжин – 5,5 тис. чол.

Кількість населення найбільше залежить від природного приросту, але наклали свій відбиток епідемії, війни, міграції населення. На протязі Х-ХХ століть .... ????