МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра менеджменту організацій та права

Л. Ю. Прогонюк

ТРУДОВЕ ПРАВО

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів факультету менеджменту

напрям підготовки 6.030601 "Менеджмент"

денної форми навчання

Миколаїв

2011

УДК 349.2

ББК 67.305

П 78

Рекомендовано методичною комісією факультету менеджменту Миколаївського державного аграрного університету, протокол № 9 від 26.05.2011 року.

Рецензенти:

О. І. Процевський – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри трудових та цивільно-правових дисциплін Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди

Л. М. Волонтир – доктор філософії в галузі права, викладач вищої категорії Миколаївського торгово-економічного кооперативного технікуму

Прогонюк Л. Ю.

П 78 Трудове право : курс лекцій / Л. Ю. Прогонюк. — Миколаїв : МДАУ, 2011. — 99 с.

У лекціях коротко і доступно викладено основні положення трудового права з використанням нормативно-правових актів станом на 01 березня 2011 року. Зміст побудовано відповідно до навчальної програми курсу. Рекомендовано для студентів та викладачів вищих навчальних закладів, практичних працівників, а також усім, хто бажає ознайомитися з основами правового регулювання трудових відносин.

УДК 349.2

ББК 67.305

© Миколаївський державний

аграрний університет, 2011

ЗМІСТ

1. Передмова.........................................................................................................4 2. Модуль 1. Загальна частина трудового права...............................................6 3. Тема 1. Трудове право: загальні положення. Трудові правовідносини та їх учасники.......................................................................................................6 4. Тема № 2. Колективний договір......................................................................18 5. Модуль 2. Особлива частина трудового права..............................................23 6. Тема № 3. Трудовий договір..........................................................................23 7. Тема № 4. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку........40 8. Тема № 5. Правове регулювання оплати праці............................................53 9. Тема № 6. Трудова дисципліна. Юридична відповідальність за трудовим правом............................................................................................62 10. Тема № 7. Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин.....................................................................................................71 11. Тема № 8. Трудові конфлікти та порядок їх вирішення...........................82 12. Рекомендовані основні джерела для вивчення навчальної дисципліни....................................................................................95

Передмова

Праця – найважливіший аспект життя будь-якої людини, основа її існування і добробуту. Як процес цілеспрямованої дії на предмети зовнішнього світу, праця є основою будь-якої людської діяльності. Тільки завдяки праці люди можуть задовольняти свої матеріальні та моральні потреби. Для того, щоб мати певні матеріальні блага, люди вступають у відповідні відносини з іншими людьми та організаціями щодо виробництва і розподілу цих благ. Тобто, виникають відносини у сфері виробництва, управління та розподілу, створюється власність на знаряддя та засоби виробництва, на результати праці.

Стаття 43 Конституції України закріплює право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та виду трудової діяльності. Примусова праця забороняється.

Юридичний механізм забезпечення реалізації зазначених конституційних прав установлено у трудовому законодавстві України. Трудове право – це одна з провідних галузей в системі права України. Є системою правових норм, котрі регулюють відносини застосування найманої праці. Але, як і решта галузей права, воно й досі є в якійсь мірі продуктом старої соціалістичної системи. І в умовах ринкових відносин окремі його інститути не завжди можуть забезпечити належний режим правового регулювання. Джерелами трудового права є Кодекс законів про працю України, закони та підзаконні акти України, а також міжнародні акти, ратифіковані Верховною Радою України.

Розвиток соціального партнерства та соціального діалогу в державі вимагав створення для цього належної правової бази. Було прийнято закони, які визначили правовий статус представників основних суб'єктів трудового права – найманих працівників і роботодавців, зокрема Закони України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1999 р.) і "Про організації роботодавців" (2001 р.), "Про колективні договори і угоди" (1993 р.), "Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (1998 р.). Новим джерелом трудового права стали акти соціального партнерства. Особливе місце серед них займає Генеральна угода, яка встановлює взаємні зобов'язання між об'єднаннями профспілок, роботодавців і Кабінетом Міністрів України щодо забезпечення соціальних прав і гарантій працівників.

Водночас сучасне трудове законодавство України не можна вважати досконалим. Відносини у сфері праці врегульовані великою кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили. Залишаються чинними частина актів колишнього СРСР з питань, які не врегульовані новим законодавством України. Базовий Закон – Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП) був прийнятий у 1971 р., він був зорієнтований на адміністративну систему управління економікою. За час незалежності України до КЗпП було внесено багато змін, однак він ще не відповідає сучасним вимогам соціальної ринкової економіки та міжнародним стандартам у сфері праці, не враховує сучасних тенденцій у сфері праці. В Україні тривалий час ведеться робота над проектом нового Трудового кодексу України, який має створити нову досконалу сучасну законодавчу базу для регулювання трудових відносин.

Перебуваючи певною мірою у кризовому стані, трудове право України все-таки залишається одним із головних правових інструментів забезпечення економічної реформи. Поступове оновлення окремих його інститутів сприятиме вдосконаленню правового регулювання трудових відносин при переході до ринкової економіки.

Принципове значення на даному етапі має точне окреслення сфери суспільних відносин, які регулюються трудовим правом. Нечіткість окремих положень основного джерела трудового права – «Кодексу законів про працю України» і деяких підзаконних актів, які ще зорієнтовані на забезпечення трудових відносин працівників державних підприємств, породжує як в науці трудового права, так і в практиці застосування та реалізації правових норм хибну уяву про абсолютну здатність трудового права регулювати всі трудові відносини, що виникають у суспільстві, незалежно від підстав їх виникнення та юридичного оформлення.

Тим часом, практика країн із розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що трудове право може (і повинне) ефективно регулювати лише відносини найманої праці, захищаючи трудові інтереси найчисельнішої частини працездатного населення, яка, власне, потребує цього найбільше. Автор курсу лекцій дотримується аналогічної позиції, розкриваючи окремі інститути трудового права України, намагаючись врахувати в процесі його написання усе найновіше, що з'явилося у вітчизняній науці трудового права і зарубіжній юридичній науці. Не претендуючи на повне висвітлення всіх аспектів трудового права, автор сподівається, що за умов постійної зміни законодавства і практичної відсутності спеціальної юридичної і навчальної літератури, цей курс лекцій може стати для студентів основою для отримання певної системи знань про сучасний стан трудового права України.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Програма дисципліни поділяється на два змістовних модулі, які становлять систему навчальних елементів навчальної дисципліни, що засвоюються за допомогою відповідних методів навчання.