2. Методи визначення продуктивності праці

Всі методи визначення продуктивності праці поділяються на визначення прямих та обернених показників.

До прямих показників належить виробіток продукції, безпосередньо продуктивність праці, який визначається в натуральних, вартісних і нормативних показниках.

До обернених показників належить трудомісткість, що поділяється на планову, фактичну і нормативну.

Загальний виробіток продукції – це кількість продукції, що випустило підприємство за розрахунковий період. Але для докладного економічного аналізу ефективності діяльності підприємства слід визначити, скільки виробили продукції окремо взята людина, яку кількість продукції виготовлено за одиницю часу і скільки продукції за певний період виготовляє одиниця устаткування. Таким чином, визначається продуктивність індивідуальної праці

Визначення продуктивності праці в натуральних показниках.

• Показник, що характеризує продуктивність праці окремого робітника:

ПП_НАТ.=N / Ч ,

де N – кількість випущеної продукції в натуральних одиницях по підприємству або його підрозділу;

Ч – середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві (підрозділі).

• Показник, що характеризує кількість продукції, яку випускає одиниця устаткування за певний проміжок часу:

ПП_НАТ.=N / А_ОБ ,

де А_ОБ - облікова кількість устаткування, питома вага якого на цьому підприємстві найбільша (основне устаткування).

Такий показник має ще другу назву: технологічна продуктивність, яка визначається в технічному паспорті основного виробничого фонду.

• Показник, що харатеризує, скільки продукції можна виготовити за одиницю часу на підприємстві:

ПП_НАТ.=N / Т ,

де Т – час, витрачений на виготовлення всього обсягу продукції.

Визначення продуктивностіпраці а натуральних показниках є найбільш вірогідним методом, але він має обмежене застосування, оскільки не дає можливості зіставити продуктивність по пізній продукції абд в різних виробничих умовах, а також у цілому по підприємству. Щоб позбутися цього недоліку, застосовують інший метод.

Визначення продуктивності праці у вартісних показниках.

ПП_НАТ.=ВД / Ч , (2.4)

ПП_НАТ.=ВД/ А_ОБ, (2.5)

ПП_НАТ.=ВД / Т , (2.6)

де ВД – кількість випущеної підприємством продукціх (загальний обсяг виконаних робіт) у вартісних одиницях.

Така продуктивність дає змогу узагальнити в одному показнику продуктивність праці при виконанні різних робіт та виготовлені різноманітної продукції. Але цей показник має суттєвий недолік, пов’язаний з тим, що підвищення продуктивності праці залежить від збільшення валового доходу підприємства, одним із шляхів збільшення якого є зростання витрат виробництва, тобто використання більш дорогих матеріалів та сировини, не збільшуючи віддачі виробництва. Щоб уникнути цього недоліку використовують третій метод.

Визначення продуктивності праці у нормативних одиницях.

При нормативному методі обсяг виробництва вимірюється і визначається в нормованому робочому часі, а продуктивність праці обчислюється так:

ПП_Н =Σ Т_{НОРМ.ГОД.} / Т_Ф , (2.7)

де Σ Т_{НОРМ.ГОД} - сумарний обсяг виконаної роботи, нормо-годин, який визначається по кожній операції нормативно. Нормативи зібрані у довідниках “ Збірники з нормативних трудомісткостей виконання робіт ” відповідних галузей народного господарства, що розробляються певними міністерствами;

Т_Ф - фактично відпрацьований час на підприємстві, людино-год.

Цей метод також недосконалий через свою відносність. Він не дає уявлення про абсолютний рівень продуктивності людини, бригади, виробничого підрозділу тощо. Однак метод дістає поширення за рахунок більш інтенсивного впровадження типових проектів з одночасною розробкою укрупнених калькуляцій витрат праці на виробництво одиниці готової продукції.

До обернених показників продуктивності праці належать показники трудомісткості продукції, що визначається витратами робочого часу на одиницю продукції або комплекс робіт.

До обернених показників продуктивності праці належать показники трудомісткості продукції, що визначається витратами робочого часу на одиницю продукції чи на конкретний комплекс робіт.

Нормативна трудомісткість в окремо взятому процесі дорівнює сумі витрат робочого часу окремого робітника або бригади на виготовлення одиниці продукції або виконання комплексу робіт.

Планова трудомісткість визначається на основі показників нормативної трудомісткості, що, як правило, менша за нормативну на величину зменшення трудових витрат, що передбачені зменшенням числа організаційно-технічних заходів підприємства. Але вона може і дорівнювати нормативній.

Планова та нормативна трудомісткість визначається у людино-годинах.

Фактична трудомісткість показує фактичні витрати робочого часу окремого робітника, що припадають на одиницю готової продукції.

Тривалий час у народному господарстві використовується показник співвідношення продуктивності праці і заробітної плати. Цей показник потрібен для оцінки ефективності праці, а також для більш обґрунтованого планування і оцінки можливої зміни цього співвідношення в подальшому відповідно до змін у характері виробництва і факторів підвищення його ефективності. На цей показник насамперед впливають раціональні фактори, особливо умови виробництва в необжитих районах з територіальним розгалуженням підприємства. При аналізі співвідношення продуктивності праці та заробітної плати велике значення має вплив методів зміни продуктивності праці. Таке співвідношення визначається у темпах зростання в темпах приросту:

С_т.з.= ,

С_т.пр.= ,

де С_т.з., С_т.пр – співвідношення відповідно продуктивності праці у темпах зростання і у темпах приросту;

, - темпи зростання і темпи приросту заробітної плати відповідно за два суміжні періоди;

, - темпи зростання та темпи приросту продуктивності праці відповідно за два суміжні періоди.