2. Інвестиції в людський капітал.

Інвестиції в людський капітал становлять будь-які дії, які підвищують професійну

кваліфікацію і продуктивні здібності людини і, тим самим, продуктивність праців-

ників. Витрати, які сприяють підвищенню людської продуктивності, можна розгля-

дати як інвестиції, оскільки поточні витрати здійснюються з тим розрахунком, що

їх буде багаторазово компенсовано зростаючим потоком доходів у майбутньому.

Всі види витрат, які можна оцінити в грошовій або в іншій формі і які сприяють

зростанню в майбутньому продуктивності та заробітків працівника, розглядаються

як інвестиції в людський капітал.

Інвестиції в людський капітал можна класифікувати за такими групами витрат:

• первинна освіта (дошкільна, початкова, середня, професійно-технічна, вища);

• охорона здоров’я в широкому розумінні, включно з усіма витратами, які спри-

яють продовженню тривалості життя, зміцненню імунітету, фізичної та психі-

чної сили, витривалості людей;

• освіта дорослих, що включає навчання та підвищення кваліфікації на вироб-

ництві, самовдосконалення, додаткову освіту тощо;

• виховання гуманітарних складових людського капіталу, що включає вміння

підтримувати нормальні стосунки, налагоджувати ділові контакти, політичну

і соціальну лояльність, відповідальність людини, її корпоративність, мораль-

ність, ціннісні орієнтації;

• посилення мотивацій працівників до підвищення якості своєї праці;

• міграція працівників та їхніх сімей з метою поліпшення умов працевлаштуван-

ня;

• пошук економічно важливої інформації.

Джерелом інвестицій у людський капітал можуть бути держава (уряд), недержавні

суспільні фонди й організації, міжнародні фонди й організації, регіони, освітні зак-

лади, підприємства, сім’ї та окремі громадяни. В наш час роль держави в цій галузі

дуже велика. Держава застосовує і стимулюючі, і примусові заходи, спрямовані на

примноження людського капіталу нації. До примусових належать обов’язкова для

всіх формальна шкільна освіта в установленому обсязі, обов’язкові медичні профі-

лактичні заходи (наприклад, щеплення) тощо. Основними є стимулюючі заходи.

Уряд використовує два дієвих способи стимулювання приватних інвестицій у люд-

ський капітал: по-перше, через систему податків, субсидій держава впливає на до-

ходи тих, хто здійснює такі інвестиції; по-друге, уряд може регулювати ціни на ін-

вестиції в людський капітал, регулюючи ціни використовуваних для цього ресурсів.

Особливо значна роль держави у двох найважливіших сферах формування людсь-

кого капіталу – в освіті та охороні здоров’я.

Дедалі більше у створенні активів людського капіталу зростає роль окремих під-

приємств. Інвестуючи у своїх працівників, підприємства активізують їхню трудову

віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують витрати робочого часу,

зміцнюють свою конкурентоспроможність. Кошти вкладаються в організацію про-

фесійної підготовки та підвищення кваліфікації, у профілактичні заходи для зміц-

нення здоров’я працівників, в цілому – в підвищення якості трудового життя. Нау-

ково-технічний прогрес потребує значних витрат, пов’язаних з оновленням знань.

Формальна освіта вже давно не єдиний і достатній метод підготовки людини навіть

до трудової діяльності, не кажучи вже про весь комплекс людської життєдіяльності.

Отримання диплома і початок трудової діяльності має стати не завершенням проце-

су освіти, а лише закінченням її загальної, попередньої стадії і початком більш спе-

ціалізованого тривалого процесу набуття професійної кваліфікації, компетентності,

загальнолюдської мудрості.