2. Правове забезпечення протидії та запобігання корупції.

Що стосується існуючої правової бази, то слід зазначити, що вона достатньо розгалужена. Нормативно-правова база щодо організації державної служби в Україні на сьогодні складає понад 700 нормативно-правових актів, серед яких 38 законів, понад 200 указів і розпоряджень глави держави, більше 450 актів уряду та Головдержслужби. Верховна Рада України в 1991-2006 рр. 55 разів розглядала питання посилення боротьби зі злочинністю у тому числі корупцією і організованою злочинністю. Було видано 38 указів і розпоряджень Президента України. Законодавча база з протидії корупції в Україні налічувала в 2008 році понад 150 законів, указів, розпоряджень Президента, постанов КМУ, галузевих нормативних актів.

З метою реалізації антикорупційної політики Президент України своїм Указом затвердив Концепцію подолання корупції в Україні „На шляху до доброчесності” та вніс на розгляд Верховної Ради України 11.09.2006 року пакет проектів законів, спрямованих на виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері протидії корупції: „Про ратифікацію Конвенції організації об’єднаних Націй проти корупції”, „Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією”, „Про ратифікацію Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією”. Ратифікація цих документів має сприяти утвердженню позитивного іміджу України як держави, де створюється сприятливий політичний клімат для широкомасштабного, взаємовигідного співробітництва з усіма країнами, у тому числі й з питань протидії корупції та іншими правопорушеннями, безпосередньо пов’язаними з нею.

На реалізацію зазначених документів спрямовані і внесені Президентом 11.09.2006 року проекти Законів України: „Про засади запобігання та протидії корупції”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”, „Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення”, які були прийняті Верховною Радою 11 червня 2009 року і введені в дію з 01 січня 2010, Але зараз введення в дію цього закону перенесено на 1 квітня 2010 року.

В Законі України „Про засади запобігання та протидії корупції” уточнюється поняття корупції, видів корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних із корупцією, передбачають положення щодо антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, участь громадськості у запобіганні корупції, встановлюють обов’язок передачі майна, що належить особам, які займають політичні посади, та членам їх сімей, в управління. Цим законом також встановлено заборону одержання особами, уповноваженими на виконання функцій держави, подарунків. Крім того, передбачається обов’язок декларування доходів та видатків посадових осіб.

Законом України „Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення” встановлюється відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень та визначається порядок притягнення до відповідальності. Закон передбачає притягнення до відповідальності юридичних осіб за пропонування або дачу хабара посадовій, службовій особі державного органу або органу місцевого самоврядування або до підкупу особи, яка не є посадовою чи службовою особою, але виконує надані законом владні повноваження. Зазначені правопорушення кореспондуються з відповідними складами злочинів, якими пропонується доповнити Кримінальний кодекс України.

У цьому зв’язку, можна лише зазначити, що специфіка протидії корупції потребує передусім нормативно-правового налагодження взаємоузгодженої системи упереджувальних заходів, які мають бути розроблені різними галузями законодавства: цивільним, фінансовим, господарським, адміністративним та ін., а не тільки посиленням заходів кримінальної репресії. Поряд із упереджувальними заходами необхідно також вдосконалення і розширення системи кримінально-правових, цивільно-правових, адміністративних і фінансових санкцій. Окрім того, ці заходи потребують і активної діяльності, спрямованої на формування антикорупційної свідомості населення і залучення всіх важелів громадянського суспільства. Тільки такий комплексний підхід до боротьби з корупцією є найбільш доцільним і потребує всебічного подальшого розвитку.

Третє питання: як має бути організована боротьба з корупцією?