4. Особливі умови

4.1. Підрядник самостійно забезпечує перевезення робітників на об'єкт підряду та їх побутове обслуговування.

Він же забезпечує збереження на об'єкті інструментів та мате­ріалів як власних, так і одержаних від Замовника.

4.2. Забезпечення робіт електроенергією та водопостачанням покладається на Замовника.

5. Відповідальність сторін

5.1. Відповідальність сторін настає у разі невиконання чи не­належного виконання зобов'язань, що є підставою для стягнення з винної сторони пені та відшкодування завданих збитків.

5.2. За порушення термінів здавання-приймання робіт винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,5 % вартості робіт за кожний день прострочення.

5.3. У разі пророчення оплати виконаних робіт Замовник спла­чує Підрядникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

6. Дія договору

6.1. Договір укладено на сім місяців. Він набирає чинності з

дня його підписання.

6.2. Зміна умов договору може мати місце згідно з письмовою

угодою сторін.

6.3. Дострокове припинення договору може мати місце як за угодою сторін, так і в судовому порядку за заявою будь-якої сто­рони про порушення умов договору.

Юридичні адреси та інші реквізити сторін:

Замовник Підрядник

Договір підписали:

Директор Директор ______(Петров 0.0.) _______(Власов В.В.)

Які особливості договору побутового підряду?

Договір побутового підряду є одним із різновидів догово­ру підряду. За цим договором підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особи­стих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним. Надавати побутові послуги населенню можуть не тільки організації, а й окремі громадяни, які набули статусу підприємця.

Нерідко організації побутового обслуговування викону- . ють замовлення інших суб'єктів господарювання (суб'єктів підприємництва). За таких обставин на зазначені підрядні відносини мають поширюватися загальні правила договору підряду, встановлені Цивільним кодексом України.

Кабінету Міністрів України надано право затверджува­ти з окремих видів обслуговування громадян типові догово­ри побутового замовлення. Правила про договори підряду з обслуговування побутових потреб громадян можуть встанов­люватися й іншими законодавчими актами. Особливе зна­чення для регулювання відносин з побутового обслуговуван­ня населення має закон України "Про захист прав спо­живачів".

Побутове замовлення оформлюється договором, квитан­цією, розпискою чи іншим документом, в якому мають за­значатися необхідні реквізити. Відсутність у замовника на­званих документів не позбавляє його можливості посилати­ся на свідчення свідків на підтвердження факту укладення договору або його умов.

До укладення договору побутового підряду підрядник зобов'язаний надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про пропоновані роботи, їх види та особливості, ціну та форму оплати роботи. Якщо за характером роботи це має значення, підрядник повинен вказати замовникові конкретну особу, що буде її виконувати. При здаванні робіт замовникові підрядник зобов'язаний повідомити його про вимоги, яких необхідно додержуватися для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або іншої виконаної роботи.

Замовник має право вимагати розірвання укладеного договору побутового підряду та відшкодування збитків у випадках, коли внаслідок неповноти або недостовірності отриманої від підрядника інформації був укладений договір І на виконання робіт, які не мають властивостей, що їх мав на увазі замовник.

За договором підрядник виконує роботу зі свого матері­алу, а за бажанням замовника — з його матеріалів. У ви­падках, передбачених договором, матеріал може бути нада-ний підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не при­зводить до перерахунку, якщо інше не передбачено догово­ром. Якщо робота виконується з матеріалів замовника, то у квитанції або іншому документі, що видається підрядни­ком при укладенні договору, мають бути зазначені точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.

Вартість робіт, виконаних за договором, визначається погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встанов­леному порядку прейскурантами, тарифами тощо. Робота оплачується замовником після її остаточного здавання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору повністю або шляхом ви­дачі авансу.

У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, із закінченням двох місяців від дня такого попередження продати предмет договору за розумну ціну, а виторг, з відра­хуванням усіх належних підрядникові платежів, внести на депозит нотаріальної контори на ім'я замовника. У цих випадках підрядник має право замість продажу предмета договору підряду скористатися правом на його утримання або стягнути із замовника завдані збитки.

Якщо підрядником допущено істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недо­ліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право на свій вибір вимагати:

а) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;

б) розірвання договору та відшкодування збитків.

У разі виявлення інших недоліків, що призвели до по­гіршення виконаної роботи або інших відступів від догово- • ру, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатно­го усунення цих недоліків, або відшкодування витрат, яких він зазнав при усуненні своїм коштом недоліків роботи, або відповідного зменшення винагороди.

Вимога про безоплатне усунення таких недоліків робо­ти, виконаної за договором, які можуть становити небезпе­ку життю або здоров'ю самого замовника та інших осіб, може бути поставлена замовником або його правонаступни­ком протягом 10 років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачено більш тривалі строки (строки служби).

Що таке договір на надання послуг?

Крім зобов'язань про виконання робіт (побутовий підряд, будівельний підряд тощо), цивільне законодавство регулює спеціальні зобов'язання, що мають загальну назву, — зобо­в'язання про надання послуг. Вони розрізняються між со­бою тим, що в зобов'язаннях із виконання робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалася досягненням певного матеріального резуль­тату, а в зобов'язаннях про надання послуг діяльність кон­

трагента спрямована на вчинення фактичних і юридичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслід­ків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками.

Послуги — це певна діяльність, що не пов'язується зі ство­ренням речі (її відновлення, ремонт), однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об'єктом цивільного права.

Є різні послуги, які надають один одному учасники ци­вільного обігу.

За договором надання послуг одна сторона (викона­вець) зобов'язується за завданням другої сторони (за­мовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діі або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначе­ну послугу. Виконавець повинен надати послугу особисто, однак має право покласти виконання договору про надання послуг і на третю особу, залишаючись відповідальним пе­ред замовником за порушення договору в повному обсязі.

За договором про сплатне надання послуг, замовник повинен оплатити надану йому послугу в строк та в поряд­ку, що визначені договором. У разі неможливості виконати договір, що виникла не з вини виконавця, замовник пови­нен виплатити виконавцеві розумну винагороду. За немож­ливості виконання договору з вини замовника винагорода підлягає виплаті у повному обсязі. При безоплатному на­данні послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактично понесені ним витрати.

Строк договору про надання послуг визначається пого­дженням сторін, якщо інше не передбачено законом або іншими нормативними актами.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконан­ням договору про сплатне надання послуг, підлягають від­шкодуванню виконавцем у повному обсязі лише за наявності вини виконавця. Виконавець, який порушив договір про сплатне надання послуг при здійсненні підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що нена­лежне виконання стало неможливим внаслідок дії непере­борної сили.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконан­ням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, якщо договором не передбачено іншого розміру відповідальності виконавця.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбаче­них Цивільним кодексом України, законом або угодою сторін.

Ці загальні правила можуть застосовуватися до всіх до­говорів про надання послуг, у тому числі договорів переве­зення, транспортної експедиції, зберігання, страхуван­ня, доручення, комісії.

Як здійснюється правове регулювання перевезень?

Особливість транспорту, як одної з головних галузей суспільного виробництва, полягає в тому, що в процесі діяльності транспорту (залізничного, автомобільного, по­вітряного, річкового, морського) нова вартість не утворю­ється, оскільки надання транспортних послуг полягає у пе­реміщенні вантажів, пасажирів, багажу, пошти.

Головна особливість договорів про надання послуг пере­везення, на відміну від договорів про виконання робіт, по­лягає в тому, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги.

Корисний ефект такої діяльності не настає у вигляді певного досягнутого матеріального результату, як це має місце у підрядних договорах, а полягає в самому процесі надання послуги. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних кон­трактів і договорів на перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних і перероб­них можливостей транспорту.

Економічні відносини підприємств транспорту, що ви­никають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Транспортні договори поділяють на основні та допоміжні.

Основні транспортні договори опосередковують головну сферу взаємовідносин транспортних організацій і клієнтів (договори перевезення пасажирів, вантажів, багажу та по­шти, договори буксирування).

Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і при­бирання вагонів тощо).

Перевезення пасажирів, вантажів та пошти залежно від видів транспорту, яким воно здійснюється, поділяють на:

а) залізничні;

б) річкові;

в) морські;

г) повітряні;

д) автомобільні.

При цьому перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад Придні­провської залізниці) вважаються перевезеннями місцевого сполучення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезенням у прямому сполу­ченні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту — перевезеннями у прямому змішаному сполученні,

На морському транспорті перевезення бувають:

а) каботажні — між портами України;

б) міжнародні — між іноземними портами.

У Цивільному кодексі України окремо дається визначен­ня таких договорів: перевезення вантажу; перевезення па­сажира та багажу; договору чартеру (фрахтування); догово­ру транспортного експедитування.

Детальніше умови перевезення регулюються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що ' прийняті у встановленому порядку. Основними норматив­ними актами є такі транспортні кодекси і статути:

• Повітряний кодекс України (4 травня 1993 р.);

• Кодекс торговельного мореплавства України (9 груд­ня 1994 р.);

• Статут автомобільного транспорту (27 червня 1969 р.);

• Статут залізниць України (6 квітня 1998 р.);

• Статут внутрішнього водного транспорту СРСР (15 жовтня 1955 р., діє дотепер).

Крім того, прийнято Закони України "Про транспорт" (10 листопада 1994 р.), "Про залізничний транспорт" (4 чер­вня 1996 р.), "Про трубопровідний транспорт" (15 травня 1996 р.), "Про перевезення небезпечних вантажів" (6 квітня 2000 р.). Кабінет Міністрів України затвердив Правила на­дання послуг пасажирам автомобільного транспорту (18 лютого 1997 р.) і Порядок обслуговування громадян за­лізничним транспортом (13 квітня 1997 р.), а Міністерство транспорту України — Правила перевезення вантажів ав­томобільним транспортом (14 жовтня 1997 р.).

Які зобов'язання сторін за договором перевезення вантажів?

За договором перевезення вантажу одна сторона (пе­ревізник) зобов'язується доставити довірений йому дру­гою стороною (відправником) вантаж до пункту призна­чення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладання договору підтверджується складанням транспорт­ної накладної (коносамента або іншого документа, передба­ченого транспортними статутами та кодексами).

Належне виконання договору перевізником обумовлене дотриманням ним низки обов'язків, що випливають безпо­середньо зі статуту (кодексу) і необхідних умов для нормаль­ного початку та завершення перевізного процесу. Це, зо­крема, реалізується на різних стадіях виконання договору:

при його укладенні; у процесі перевезення вантажу; збере­ження і видачі в пункті призначення.

На перевізника покладається обов'язок:

• своєчасно подати відправникові вантажу перевізні за­соби, справні в технічному і комерційному стані, тобто при­датні для перевезення конкретного вантажу (наприклад, контейнери й вагони, які очищені від залишків вантажу і сміття, а в необхідних випадках — промиті та продезінфі­ковані);

• своєчасно здійснити завантаження вантажу й оплом­бувати транспортний засіб (якщо за договором це покладе­но на перевізника);

• забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Цей обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до ви­дачі його одержувачеві у пункті призначення. Забезпечення цілісності та схоронності вантажу включає також дотри­мання особливих правил перевезення щодо певних видів вантажів (наприклад, вантаж, який швидко псується при перевезенні, потребує дотримання відповідних температур);

• доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений погодженням сторін, якщо транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згідно з ними, не передбачено інше, а в разі відсутності таких стро­ків — у розумний строк. Наприклад, на морському тран­спорті строки доставки вантажів можуть бути встановлені законом або договором, а в разі їх відсутності вантаж до­ставляється відповідно до строків, звичайно прийнятих у морській практиці (ст. 160 Кодексу торговельного море­плавства України);

• своєчасно повідомити одержувача про прибуття ван­тажу на його адресу. Так, залізниця повідомляє одержува­ча в день прибуття вантажу, проте не пізніше 12 годин на­ступного дня (ст. 58 Статуту залізниць);

• видати вантаж одержувачеві, зазначеному в транспорт­ному документі. При видачі вантажу в пункті призначення перевізник повинен дотримуватись правил, чинних на пев­ному виді транспорту. Так, відповідно до ст. 66 Статуту автомобільного транспорту, перевізник при здаванні ван­тажу одержувачеві зобов'язаний перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі: видачі вантажу зі складу ван­тажної автостанції; прибуття вантажу в несправному ку­зові рухомого складу та ін.

З фактом укладення договору перевезення вантажу певні права та обов'язки виникають також у відправника ванта­жу. Деякі з них передбачені транспортними статутами (ко­дексами) і правилами перевезень вантажів та передують укладенню договору, зокрема:

• відправник повинен пред'явити вантаж до перевезен­ня у належному стані, у справній тарі та упаковці, відпо­відно до державних стандартів і технічних умов, які забез­ печують повну його схоронність. Відповідно до транспорт­них статутів (кодексів), усі необхідні для перевезення мате­ріали (стойки, прокладки тощо) заготовляє і подає відправ­ник;

• відправник одночасно з пред'явленням вантажу подає перевізникові необхідну кількість примірників правильно заповнених транспортних документів, а також прикладає до них усі документи, необхідні для дотримання санітар­них, митних, карантинних та інших правил. На посвідчен­ня прийняття вантажу до перевезення відправникові на­дається вантажна квитанція;

• відправник повинен з метою ефективного використан­ня транспортних засобів, за загальним правилом, своєчас­но, повно і раціонально завантажувати їх. Водночас, на морському транспорті на вимогу відправника, якому для перевезення надано все судно (чартер), перевізник повинен відправити судно в плавання, навіть якщо не весь вантаж було завантажено. Перевізник у цьому разі зберігає право на повний фрахт, тобто плату за перевезення (ст. 155 Кодек­су торговельного мореплавства України);

• відправник зобов'язаний сплатити за перевезення ван­тажу встановлену плату за тарифом.

Обов'язки одержувача:

• своєчасно прийняти вантаж;

• здійснити остаточні розрахунки з перевізником і очи­стити транспортні засоби.

На деяких видах транспорту передбачається винагорода за дострокове навантаження або вивантаження транспорт­них засобів. Наприклад, за угодою сторін у договорі мор­ського перевезення може бути передбачена винагорода за закінчення завантаження судна раніше, ніж це передбаче­но стадійним часом (час, що визначається згідно з Кодек­сом торговельного мореплавства України) (ст. 49 Кодексу торговельного мореплавства України).

Який зміст договору перевезення вантажу автомобільним транспортом?

Договір перевезення вантажу автомобільним транспор­том можна укласти таким чином.

Зразок договору перевезення вантажу автомобільним транспортом

ДОГОВІР ПЕРЕВЕЗЕННЯ №__ м. Дніпропетровськ 10 січня 2004 р.

Автотранспортне підприємство ТОВ "ККК", надалі — "Пере­візник", в особі директора Яроша 0.0., що діє на підставі Статуту Товариства,

і відкрите акціонерне товариство "ННН", надалі — "Замов­ник", в особі голови правління Олійника В.В., що діє на підставі Статуту товариства, уклали цей договір на таких умовах: