2. Основні риси навчальної та науково-творчої діяльності.

Латинська мова як навчальна дисципліна дуже органічно вписується в комплекс дисциплін, що вивчаються майбутніми юристами, а саме, історія, Римське право, іноземна мова, ораторське мистецтво та інші. Знання латинської мови не обмежується лише знанням певної кількості крилатих виразів, воно свідчить, перш за все, про рівень культури та освіти фахівця-юриста.

Володіння юридичною термінологією - невід’ємний компонент професійної підготовки спеціаліста сучасного світового рівня у галузі юриспруденції.

3. Найважливіші світоглядні ідеї та категорії, які підлягають засвоєнню під час вивчення дисципліни «Латинська мова».

Запропонована робоча навчальна програма в спеціалізованому вищому навчальному закладі системи МВС розглядається як самостійний курс, головна мета якого - надати майбутнім спеціалістам юристам практичні знання з латинської мови в об’ємі, необхідному для їх роботи. Робоча навчальна програма передбачає аудиторні заняття, самостійну та індивідуальну роботу.

Латинська мова належить до гуманітарних, професійно орієнтованих дисциплін, тому сьогодні вивчення латинської мови є важливим компонентом професійної підготовки сучасного спеціаліста. Навчання латинській мові здійснюється на основі пізнавально-цінного та інформативного матеріалу і включає оволодіння студентами такими видами мовної діяльності, як читання, письмо, переклад. Навчання різним видам мовленнєвої діяльності повинно проводитись на основі сформованих мовних навичок: фонетичних, орфографічних, граматичних та лексичних.

4. Завдання вивчення дисципліни «Латинська мова» передбачає досягнення такого кваліфікованого рівня підготовки студента, при якому він повинен:

Знати:

• літературні норми вимови і правопис слів;

• правила читання та інтонації конструкцій латинського речення;

• основні особливості латинської мови, що вивчаються на фонетичному, орфографічному, лексико-фразеологіч­ному, морфологічному, синтаксичному рівнях;

• загальну характеристику фахової латинської термінології юридичного профілю;

• основні засоби словотворення латинської мови, що вивчаються;

• різні структурні види латинських юридичних термінів.

Вміти:

• правильно артикулювати латинські звуки та інтонаційно правильно оформляти свою вимову лексичних одиниць на латинській мові, що вивчаються;

• володіти граматикою латинської мови;

• виконувати лексико-граматичні завдання на матеріалі фахової літератури юридичного профілю;

• перекладати зі словником тексти з латинської мови на рідну у межах програмного мовного матеріалу;

• володіти юридичними фразеологізмами;

• користуватися мовними словниками юридичного профілю.

Структура курсу

Курс навчання латинської мови викладається протягом І семестру. Структура курсу складається зі специфіки формування навичок читання, перекладу текстів та знання юридичних фразеологізмів на латинській мові. Етапи навчання цих навичок є невід’ємною частиною єдиного курсу: навчання читанню і навчання усній мові, морфології та синтаксису. Виконання цих завдань вирішується по різному на різних етапах навчання. Якщо на початку навчання на розвиток навичок усної мови і читання витрачається однаковий час, то в подальшому роль читання та перекладу граматичних конструкцій поступово зростає. Навчальна програма передбачає знання таких дисциплін як історія, Римське право, іноземна мова, ораторське мистецтво.

Навчальна програма розрахована на 72 навчальних години, 36 аудиторних годин і складається з 18 тем. До неї додається список рекомендованої літератури.

ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ ТА НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ. Головне завдання навчання латинській мові на першому етапі полягає в тому, щоб сформувати у студента базові вміння та навички читання та усної мови необхідні для подальшого навчання. По завершенні цього етапу студент повинен:

• розуміти правила читання, наголосу слів;

• читати за допомогою словника нескладні оригінальні тексти (юридичного фаху);

• володіти фаховою юридичною лексикою та фразеологізмами.

Для виконання цих завдань пропонується обов’язковий мінімум навчального матеріалу.

Для оволодіння навичками читання.

Студент повинен засвоїти фонетико-орфоепічні особливості, специфіку складу та наголосу, основні словотворчі афікси та моделі словотворення. Студент також повинен розуміти похідні слова, сформовані від відомих слів, шляхом словосполучення та конверсії.

Граматичний матеріал. Особливості граматичної будови латинської мови. Прості та складні поширені речення. Часові форми дієслова - теперішня, минула, майбутня. Пасивна та активна форми дієслова. Інфінітив. Особливості мовленнєвого потоку в латинській мові.

Для оволодіння навичками усної мови. Лексичний запас студента повинен складати не менше 100 слів та словосполучень (включаючи засвоєну фахову лексику). Активний лексичний запас студента по завершенню етапу навчання повинен складати не менше 30 юридичних фразеологізмів та крилатих виразів.

Для оволодіння навичками перекладу.

Для цього студент має оволодіти наступним граматичним матеріалом. Типи речень. Іменник. Відміни іменника. Прикметник. Ступені порівняння прикметників. Прислівник. Ступені порівняння прислівників. Займенник. Особовий, присвійний, вказівний. Дієслово. Інфінітив. Неозначена форма дієслова. Часові форми дійсного способу. Наказовий спосіб. Інфінітивні конструкції.

Завдання цього етапу полягає в подальшому формуванні у студентів вмінь та навичок читання, що дають їм можливість перейти до самостійної роботи над оригінальною літературою по спеціальності (перекладів латинських текстів на рідну мову) та поліпшити навички специфіки перекладу. Ознайомитись з найбільш вживаними фразеологізмами, скороченнями та дефініціями, прийнятими у літературі за спеціальністю.