2.2. Пріоритети екобезпеки. Екобезпека і екостратегія.
Екологічна безпека – такий стан навколишнього середовища при якому стає не можливим погіршення екологічної обстановки і виникнення небезпеки для здоров'я людей.
Складовими елементами екобезпеки є:
Екологічно чиста продукція – матеріали чи продукти (харчового і технічного призначення), що не мають шкідливих домішок у концентраціях, небезпечних для природного середовища, тварин, рослин і людини (на відміну від ковбаси червоного кольору, смол у сигаретах, вживання кока-коли).
Екологічно чисті ґрунти - які не мають у своєму складі домішок у кількості, що загрожує біоценозу ґрунту і здоров'ю людини (радіаційне забруднення ґрунтів, хімічне забруднення, поля зрошення).
Екологічно чисте виробництво – забезпечення такого рівня організації виробництва, при якому встановлюється відповідність екологічним вимогам, нормам і нормативам.
Екологічна безпека й екологічна стратегія. Екологічна експертиза (ЕЕ) буде ефективною тоді, коли її зміст буде пов'язаний з науково обґрунтованими висновками.
Різний режим природокористування, безпосередньо пов'язаний з екологічною специфікою конкретної території, дозволяє розробляти спеціальні екологічні карти, на основі яких виділяються спеціальні зони, у рамках яких і здійснюється ЕЕ проектованих об'єктів.
В останні роки в багатьох країнах як фундаментальний критерій вибирається такий, котрий зв'язаний зі ступенем ризику щодо нанесеного збитку навколишньому середовищу.
Проблема екологічного ризику в умовах ринкової економіки, є особливо актуальною і тісно пов’язана не тільки з еколого-економічним механізмом територіальної організації продуктивних сил, але і із соціально-економічним, еколого-демографічним й іншими компонентами багатофункціональної і багатогалузевої територіальної організації виробництва.
В умовах ринкової економіки і кризового її стану особливий інтерес здобуває інтегрований підхід до формування еколого-економічної політики на найближчу і більш віддалену перспективу.
Актуальним стає принцип екологічно стійкого розвитку території. Тобто, уся система територіальної організації суспільства й окремих її компонентів повинна розвиватися в напрямку екологічно стійкого стабільного простору.
Такий розвиток передбачає формування територіальної системи без збитку для задоволення нестатків майбутніх поколінь.
Екологічний ризик від розміщення АЕС чи хімічних виробництв:
P = a * Б (2)
де:
Б – сукупна величина ризику, що включає абсолютну чисельність захворювань чи летальних наслідків серед зайнятого населення;
а - ціна життя чи економічного ризику.
Показник „а” у вигляді ціни життя враховує не тільки недоотриманий сукупний суспільний продукт через хвороби і смерті, компенсаційні послуги, тимчасову непрацездатність, компенсаційні блага.
При цьому кожен працівник екологічно шкідливого виробництва при тих чи інших умовах компенсації здатний брати участь в екологічно небезпечному виробництві, піддаючи своє життя і здоров'я ризику.
З іншого боку, коли мова йде про колективний ризик (АЕС під Одесою, у Криму) – тут умови компенсації не реальні.
Економічна ціна ризику, встановлена умовами безпеки АЕС у Росії оцінюється в 200 карбованців на людину в розрахунку на 1бер; у США – у 1000 дол, що свідчить про більш високий рівень безпеки.
Гарантом екобезпеки населення є комплекс взаємозалежних політичних, техногенних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових і інших мір.
Підприємства й організації зобов'язані дотримувати умови екобезпеки при розміщенні, проектуванні, спорудженні й експлуатації виробництв.
Спеціальні умови екобезпеки існують для сільського господарства (збереження, застосування і використання ядохімікатів, дефоліантів, пестицидів), для військових і оборонних об'єктів.
При плануванні і забудові території повинна враховуватися екологічна ємність території.
Враховується також такий показник, як біоресурсний потенціал території, тобто здатність навколишнього середовища до самоочищення, у тому числі і до можливості утилізації визначеного обсягу відходів (викидів, скидань) чи можливість витримати без наслідків інші антропогенні навантаження, що будуть обумовлені господарською діяльністю в регіоні (греблі, очисні станції, мости).
Існують також критерії стійкого розвитку – критерії справедливого розподілу ресурсів між нинішнім і майбутнім поколіннями.
Тобто використання ресурсів одним поколінням не повинно перевищувати обсяги, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності.