Розділ 9. Міжнародні валютно-фінансові операції

9.1. Міжнародні валютно-фінансові відносини та операції: сутність, учасники, рівні, регулювання (поняття – повтор)

9.2.Україна у системі міжнародних валютних відносин

9.2.1 Зміст та різновиди валютних операцій (поняття – повтор)

9.2.2 Система валютних цінностей (поняття – повтор)

9.2.3 Національна валютна політика в контексті розвитку світової валютної системи

9.2.4 Особливості валютного регулювання та контролю в Україні

9.2.5 Ліцензування валютних операцій в Україні- самостійно

9.2.6 Нормативно-правові основи організації в Україні розрахунків в іноземній валюті

9.3.Україна на міжнародних кредитних ринках

9.3.1 Сутність міжнародних кредитних відносин

9.3.2 Україна як суб’єкт міжнародного кредитування

9.3.3 Кредитування України за лінією міжнародних валютно-фінансових організацій - самостійно

9.3.4 Кредитування України іншими державами- самостійно

9.4. Державний зовнішній борг України

9.4.1. Структура зовнішніх зобов'язань України та інструменти зовнішніх державних запозичень.- самостійно

9.4.3. Інституційно-правове забезпечення процесу управління державним зовнішнім боргом України.- самостійно

9.4.4. Особливості процесу формування та управління державним зовнішнім боргом України.

9.1. Міжнародні валютно-фінансові відносини та операції: сутність, учасники, рівні, регулювання

Валютно-фінансові відносини — це сукупність відносин, що пов'язані із функціонуванням валюти в міжнародній торгівлі, економічному і технічному співробітництві, наданні та отриманні позик, кредитів тощо.

Валютно-фінансові відносини пов'язані з утворенням та використанням грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення, регулювання мікроекономічних процесів у суспільстві, проведення економічної та соціальної політики.

Валютно-фінансові відносини реалізуються у формі конкретних валютно-фінансових операцій.

Види ЗЕД, що передбачають здійснення валютно-фінансових операції (ЗУ «Про ЗЕД» (ст. 3):

- надання суб'єктами ЗЕД України страхових, брокерських, облікових, аудиторських та інших послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам ЗЕД України;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- створення СП різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України, а також створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках;

- орендні, в т.ч. лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку.

Групи валютно-фінансових операцій:

- валютні операції, до яких належать операції з монетарним золотом та спеціальними правами запозичення, операції з валютою та валютними депозитами,

- фінансові операції: операції з акціонерними та неакціонерними цінними паперами, кредитні операції, операції страхування та інші оплатні операції (лізинг, факторинг, франчайзинг).

Система міжнародних валютно-фінансових відносин представляє собою сукупність відносин між суб’єктами різної національної приналежності на світовому фінансовому ринку, до складу якого належать: міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки капіталів, які у свою чергу складаються з міжнародних ринків титулів власності (фондових ринків) та міжнародних ринків боргових зобов’язань (об’єднують ринки кредитів та боргових цінних паперів), що є складовими міжнародного ринку цінних паперів.

Валютно-фінансові відносини здійснюються на рівнях:

- національному

- міжнародному (регіональному та світовому).

Учасниками валютно-фінансових відносин на національному рівні виступають (класифікація ООН):

• нефінансові корпорації;

• фінансові корпорації;

• національний уряд;

• домогосподарства;

• неприбуткові організації, що обслуговують домашні господарства.

Валютно-фінансові відноси­ни на національному рівні виступають як державно-правова форма функціонування фінансів, що склалася історично на основі розвитку господарських зв'язків та закріплена національним законо­давством з урахуванням норм міжнародного права.

Зв'язок світових валютно-фінансових відносин із національними здійснюється через національні банки, що обслуговують та регулюють ці відносини і виявляється в міждержавному валютно-фінансовому регулюванні та координуванні політик країн.

З часу набуття незалежності Україна як суб’єкт публічного права стала учасником міжнародних валютно-фінансових відносин, що практично виражається у приєднанні до міжнародних угод, в діяльності на валютному ринку, ринках цінних паперів та позикового капіталу.

Діяльність України на міжнародних валютних ринках носить обмежений характер, що спричинено частковою конвертованістю національної валюти.

Дії НБУ спрямовані на підтримання курсу національної валюти шляхом використання обмежень на торгівлю національною валютою, які ще застосовуються у прямій чи не прямій формі. Так, постановою НБУ від 09.09.2009 р. № 538 "Про затвердження змін до Інструкції про порядок організації й здійснення валютно-обмінних операцій на території України" заборонено комерційним банкам здійснювати продаж іноземної валюти одній особі в один операційний день на суму, що перевищує еквівалент 80 тис. гривень. У постанові забороняється комерційним банкам змінювати значення курсу купівлі та продажу іноземних валют протягом операційного дня. НБУ також наділив себе правом встановлювати граничні розміри маржі по операціях на готівковому валютному ринку.

Участь України на міжнародних ринках цінних паперів стримується наявними обмеженнями, такими, як фактична відсутність вільної конвертації гривні. Українська гривня вважається конвертованою валютою, однак залишається "замкненою". Потреба у переміщенні її за кордон існує лише у невеликій кількості. Гривня не бере участь у міжнародних розрахунках, не виступає валютою ціни та валютою платежів у зовнішньоторговельних контрактах. Крім того, банки розвинених країн не мають гривневих рахунків на своїй території.

Вітчизняні суб’єкти господарювання активно виходять на міжнародні ринки акцій, здійснюючі первинні розміщення (IPO). Акції українських корпоративних емітентів обертаються за кордоном у формі депозитарних розписок, переважно американських (АДР). Втім найбільш інтегрованою є Україна у світовий ринок позикових капіталів, зокрема облігацій. Так, з 2002 р. юридичні особи активно залучають кошти на ринку єврооблігацій, незважаючи на законодавчі обмеження таких операцій.

Регулювання валютно-фінансових відносин здійснюється:

- на міжнародному рівні - міжнародними валютно-фінансовими організаціями: МВФ; Банк міжнародних розрахунків (БМР); Група Світового банку, до якої входять Міжнародна фінансова корпорація (МФК), МБРР; Міжнародна асоціація розвитку (МАР); Міжнародна агенція з інвестиційних гарантій (МАІГ), регіональні банки розвитку, наприклад ЄБРР, валютно-кредитні й фінансові організації ЄС тощо.

Правові основі здійснення валютно-фінансових відносин на міжнародному рівні закріплені у відповідних міжнародних угодах та інших документах.

- на національному рівні - національні уряди в особі їх органів та інститутів на підставі національних правових актів.

Валютно-фінансова політика - сукупність заходів (економічних, політичних, правових, організаційних), які застосовують державні органи, центральний банк, у сфері валютно-фінансових відносини.

Валютно-фінансову політику залежно від мети та об’єктів регулювання поділяють на дві складові:

- фінансову політику. Метою здійснення фінансової політики є забезпечення ефективного розподілу і перерозподілу валового національного продукту та використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів, стабільне фінансування економічного та соціального розвитку держави, а також дотримання фінансового режиму, що стимулює економічне зростання тощо. Головними важелями фінансової політики є податкова система, фінансові нормати­ви, фінансові ліміти, валютно-грошові резерви держави і т.п.

- валютну політику – це політика, що спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо іноземних валют, стимулювання зростання державних валютних резервів та їх ефективне використання (ст. 10 Господарського кодексу України).