4.4. Суб'єкти глобалізаційних процесів:

- міжнародні організації (МВФ, ООН, Світовий банк, ЮНКТАД, ВТО і т.д.);

- регіональні інтеграційні об'єднання;

- національні держави

- ТНК, МНК, МК

- інституційні інвестори (пенсійні і інвестиційні фонди, страхові компанії);

- неурядові організації;

- крупні міста;

- окремі видатні особи (лауреати Нобелівською і інших премій, університетські професори, відомі фінансисти і підприємці, спортсмени і т.д.).

Відбувається поступове збільшення ролі ТНК і МО з одночасним скороченням ролі національних урядів.

Нова концепція глобальної архітектури (фахівців ООН), основними ключовими елементами якої є: сильніша і єдина система ООН, яка користується ширшою підтримкою всіх країн; Глобальній центральний банк; Світовий інвестиційний фонд з функціями перерозподілу і механізмом передачі ресурсів; Світова природоохоронна установа; видозмінена СОТ, що діє на справедливішій підставі і з ширшим мандатом; Міжнародний кримінальний суд з ширшим мандатом в області прав людини; розширення ООН, яка включає двопалатну Генеральну Асамблею, в якій би були представлені інститути цивільного суспільства.

Сценарії глобального розвитку фахівців Світового банку:

1) дивергентний сценарій - розвиток носить пасивний характер, продовжуючи минулі тенденції, тобто характеризуватиметься подальшою диференціацією між окремими регіонами і посиленням нерівності доходів працюючого населення. Характеризується уповільненням економічного зростання і роз'єднаністю.

2) конвергентний сценарій - активне державне втручання на національному рівні у всіх регіонах миру у поєднанні з подальшою міжнародною інтеграцією. Головним чинником в нім є інвестиції в капітал, освіту, інфраструктуру і технологію, в міжнародному аспекті — подальшу лібералізацію торгівлі. Підвищення професійного рівня працівників в умовах глобалізації економіки дозволить багатьом країнам піднятися на новий технологічний рівень, а в країнах з ринковою економікою перейти від середнетехнологичного виробництва до наукоємких технологій і послуг. Цей сценарій передбачає зростання доходів і скорочення нерівності в багатьох країнах і в більшості регіонів. Конвергентний сценарій і інтеграція можуть покласти початок скороченню великих відмінностей, що існують зараз, між країнами.

4.5. Наслідки глобалізації економіки

4.5.1. Загальні наслідки

Наслідки глобалізації можуть носити позитивний і негативний характер:

І. Нейтральні наслідки:

• інтенсифікацію інтеграційних регіональних процесів;

• велику відвертість економічних систем держав, що в даний час ще не повністю здійснили лібералізацію господарської діяльності;

• безперешкодний доступ всіх учасників на будь-які ринки;

• універсалізацію норм і правил здійснення торгових і фінансових операцій;

• уніфікацію регулювання і контролю за ринками;

• стандартизацію вимог до переміщення капіталу, інвестиційного процесу і усесвітньої платіжно-розрахункової системи.

ІІ, Позитивні наслідки:

1. Поглиблення спеціалізації і міжнародного розподілу праці. У її умовах ефективніше розподіляються засоби і ресурси, що кінець кінцем сприяє підвищенню середнього рівня життя і розширенню життєвих перспектив населення (при нижчих для нього витратах).

2. Економія на масштабах виробництва, що потенційно може привести до скорочення витрат і зниження цін, а, отже, до стійкого економічного зростання.

3. Виграш від вільної торгівлі на взаємовигідній основі, що задовольняє всі сторони.

4. Посилення конкуренції, що стимулює подальший розвиток нових технологій і розповсюдження їх серед країн. У її умовах темпи зростання прямих інвестицій набагато перевершують темпи зростання світової торгівлі, що є найважливішим чинником в трансферті промислових технологій, утворенні транснаціональних компаній, що надає безпосередню дію на національні економіки. Глобалізаційні процеси в світовій економіці вигідні, перш за все, споживачам, оскільки конкуренція дає їм можливість вибору і знижує ціни.

5. Підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні і розповсюдження передових технологій, а також конкурентного тиску на користь впровадження інновацій у світовому масштабі.

6. Можливість мобілізувати значніший об'єм фінансових ресурсів, оскільки інвестори можуть використовувати ширший фінансовий інструментарій на збільшеній кількості ринків.

7. Основа для вирішення загальних проблем людства (екологічних).

Кінцевим результатом глобалізації повинне стати загальне підвищення добробуту в світі.

ІІІ. Негативні наслідки:

1. Нерівномірність розподілу переваг від глобалізації в розрізі окремих галузей національної економіки. Істотною проблемою є те, що нерівномірність розподілу переваг від глобалізації спостерігається не тільки по окремих країнах, але і в розрізі окремих галузей. Галузі, одержуючі вигоди від зовнішньої торгівлі, і галузі, пов'язані з експортом, випробовують більший приплив капіталу і кваліфікованої робочої сили в порівнянні з поряд галузей, які значно програють від глобалізаційних процесів, втрачаючи свої конкурентні переваги із-за збільшеної відвертості ринку. Це викликає крупні соціальні витрати, причому в короткі терміни.

2. Деіндустріалізація національних економік може розглядатися як загроза, оскільки глобалізаційні процеси асоціюються із зниженням зайнятості в оброблювальних галузях в Європі, в США. Деіндустріалізація є причиною виникнення депресивних регіонів, підсилює соціальне розшарування суспільства. Це зниження перекривається швидким зростанням питомої ваги сфери послуг, включаючи фінансовий сектор. Деіндустріалізація — це нормальне явище, що породжується технологічним прогресом і економічним розвитком, і не є наслідком глобалізації, хоча і протікає паралельно з ним.

3. Перехід контролю над економікою окремих країн від суверенних урядів в інші руки, зокрема до сильніших держав, ТНК або міжнародних організацій. Через це деякі убачають в глобалізації спробу підриву національного суверенітету. Глобальна інтеграція ринків капіталу, що росте, загрожує економічній політиці окремих країн, оскільки іноземний капітал у вигляді прямих або портфельних інвестицій таїть в собі певну загрозу для національної економіки у зв'язку із здатністю зникати з країни так же швидко, як і з'являтися. Глобалізація зменшує здібність урядів до маневру. Незабаром вони будуть поставлені перед необхідністю об'єднати зусилля для контролю над міжнародною діяльністю, інформаційними і фінансовими мережами ТНК.

4. Дестабілізація фінансової сфери, потенційна регіональна або глобальна нестабільність із-за взаємозалежності національних економік на світовому рівні. Локальні економічні коливання або кризи в одній країні можуть мати регіональні або навіть глобальні наслідки.

5. Зростання безробіття. Прогнозується, що для функціонування світової економіки в ХХ ст. буде досить 20% населення. Як загроза можна відзначити, зокрема, потенційне зростання безробіття в результаті перекладу компаніями країн з високою вартістю робочої сили частини своїх виробничих потужностей в країни з низькою оплатою праці. Експорт робочих місць може виявитися небажаним для економіки ряду держав. Але найчастіше в подібних умовах компанії розвинених країн припиняють випуск збиткової продукції і переходять до виробництва товарів, що вимагають використання висококваліфікованого персоналу. Відбувається перерозподіл робочої сили. В результаті робочі з нижчою кваліфікацією залишаються незатребуваними, в їх середовищі росте безробіття, їх доходи падають. А як негативний наслідок глобалізації указується помітне збільшення розриву в рівнях заробітної плати кваліфікованих і менш кваліфікованих працівників.

6. Мобільність робочої сили. Масова міграція населення, що набуває глобального характеру, перетворюється на джерело загострення соціально-економічної обстановки в світі. Дестабілізуючими чинниками є нові форми зайнятості (індивідуалізація умов найму, тимчасові контракти) і глобалізація ринку робочої сили. Притока дешевої робочої сили ззовні загострила конкуренцію на ринку праці розвинених країн, що привело до ускладнення міжетнічних відносин і зростання націоналізму в цих країнах. В умовах глобалізації всі країни спробують привернути талановитих фахівців і кваліфікованих працівників, охоче надавши їм візи і впустивши на свій ринок. Виникнення межстранового переливу робочої сили приведе до глобального підвищення продуктивності, оскільки буде досягнутий оптимум в розподілі трудових ресурсів.

Негативні аспекти глобалізації можна пом'якшити шляхом розвитку глобальної співпраці на основі угод політичного характеру або створення нових міжнародних інститутів.