2 Організаційна структура і управління підприємством

Організаційна структура підприємства, її типи

Організаційна структура підприємства є лінійно-функціональною. Лінійному керівнику в розробці відповідних рішень, програм, планів допомагають його функціональні замісники. Вони проводять свої рішення через вище керівництво і доводять їх до виконавців нижчого рівня, їх роль на підприємстві дуже значна, оскільки вони здійснюють технічну підготовку діяльності, розробляють варіанти рішень питань, пов'язаних з керівництвом діяльності, звільняють генерального директора від планування, фінансових розрахунків, матеріально-технічного забезпечення і т.ін. Управління фінансовою діяльністю здійснює фінансовий директор. Разом з генеральним директором він несе відповідальність за фінансовий стан підприємства. Збутово-маркетингова діяльність належить менеджеру по збуту. Облік діяльності фірми здійснює головний бухгалтер. Комерційний директор здійснює оперативне планування, реалізацію поставлених завдань, вносить відповідні корективи та здійснює контроль за процесом виконання плану. Взагалі, економічна служба побудована на принципі максимального врахування динаміки навколишнього середовища. Виходячи з цього, комерційний директор здійснює ціноутворення, прогнозування, економічний аналіз та управління персоналом. Свою діяльність, виходячи з стратегії розвитку підприємства, що визначає генеральний директор, він будує на основі інформації, отриманої від фінансового директора, менеджера по збуту та головного бухгалтера.

Організаційна структура постійно вдосконалюється, все більше пристосовується до ринкових умов господарювання, але головним напрямком вдосконалення є перехід до стратегічного менеджменту. В зв'язку з цим в перспективі все більше приділятиметься уваги управлінню маркетингом, що включає в себе не тільки прогноз розвитку ринку, але і можливість впливати на майбутнє.

Майно і власність підприємства

В сучасних динамічних ринкових умовах різко зросла потреба в інформації

про майно, поточну діяльність підприємства, її результати. Не маючи таких даних, неможливо прийняти правильні рішення щодо напрямів подальшого розвитку. Саме тому значної ролі на підприємстві, як важливого інформаційного джерела набуває звітність. Звітність - це система узагальнюючих взаємопов'язаних показників, які відображають стан і використання господарських засобів суб'єкта підприємницької діяльності, їх призначення, джерела формування, фінансові результати, напрями використання прибутку тощо. Вона дозволяє визначити за загальну вартість майна, вартість оборотних засобів, величину власних і залучених коштів підприємства. Звітність можна назвати своєрідною інтерпретацією інформації про результати діяльності, фінансовий стан господарюючого суб'єкта в певній системі показників. Крім того, звітність забезпечує виконання головних функцій бухгалтерського обліку. Так, складання звітності повинно сприяти збереженню майна суб'єкта підприємницької діяльності, його раціональному використанню. Це можливо за наявності інформації про стан і вартість господарських засобів підприємства. Закономірно, що звітність забезпечує управлінський персонал інформацією, необхідною для ефективного керівництва діяльністю господарюючого суб'єкта. І, нарешті, саме у формі звітності можна отримати інформацію про фінансовий результат кожної здійсненої господарської операції на підприємстві. Такі показники є цінними в управлінні, адже лише таким чином можна легко виявити збиткові види діяльності, швидко замінити їх на інші, здатні забезпечити отримання прибутку. Отже, надання користувачам інформації про результати діяльності господарюючого суб'єкта (його структурного підрозділу) за визначений період часу з метою оцінки фінансового стану, ступеню виконання поставлених завдань і є метою складання звітності, її показники використовуються юридичними та фізичними особами для прийняття відповідних рішень. Звітність складається на підставі облікових даних. Методологічно і організаційно вона є невід'ємним елементом системи бухгалтерського обліку на нашому підприємстві і виступає завершальним етапом облікового процесу,що обумовлює органічну єдність показників, які в ній відображаються, з первинною документацією та обліковими регістрами. Крім того, деталізація звітних даних сприяє контролю за збереженням майна підприємства.

Показники, які вивчають структуру підприємства

Звітність, яка формується в межах підприємства, розкриває різні сторони його діяльності та базується на взаємопов'язаних та взаємодіючих видах господарського обліку - бухгалтерського, статистичного й оперативного. Залежно від економічного змісту звітність поділяється на оперативну, бухгалтерську, податкову та статистичну. Бухгалтерська звітність містить показники господарської діяльності підприємства. Вона складається на підставі даних синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, використовує також данні оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність є системою кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку. Дана звітність призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей економічної діяльності. Вона відображає окремі сторони діяльності підприємства. Так, з її допомогою контролюється виконання плану за обсягом та якістю продукції; норми виробітку; використання устаткування та робочого часу; динаміка продуктивності праці тощо.

Податкова звітність характеризує стан зобов'язань підприємства, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів. Податкова звітність складається за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подається до органів податкової служби.

Оперативна звітність призначена для внутрішнього поточного контролю та управління підприємством на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. У ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва важливих видів продукції, а також про дотримання зобов'язань за укладеними договорами та фінансовий стан підприємства.

Антикризове управління підприємством

Наше підприємство працює в складних умовах конкурентної боротьби, боротьби за клієнта з метою отримання прибутку. Його положення ускладнює економічна криза в Україні, що зумовлюється багатьма факторами перехідної економіки, в число яких слід віднести і недосконалість системи управління організацією підприємства.

Це призводить до ускладнень в управлінні та пояснює те, що побудова моделей прийняття рішень по управлінню організацією по цілям і результатам в умовах антикризового управління є досить складною процедурою. Не варто керуватися дещо спрощеними підходами в управлінні організацією коли вважається, що певним чином обраний єдиний критерій за яким проводиться оцінка ефективності і треба лише відшукати максимум (мінімум) деякого показника ефективності. Засобами грамотного вирішення задач, що стоять перед підприємством, мають стати економіко-математичні методи, що базуються на теорії конфліктних ситуацій. В той же час виникає необхідність в неординарних підходах використання математичних методів прийняття раціональних рішень, при коригуванні виробничої діяльності підприємства. Таким чином, аналіз економічних ситуацій в сфері визначення задач управління виробничою діяльністю підприємства є дуже важливим моментом при визначенні стратегії управління підприємством в цілому. Проте, певна складність полягає також в тому, що виробнича стратегія не є незмінною, а вимагає періодичного коригування з урахуванням змін в зовнішньому середовищі і нових можливостей щодо зростання підприємства. В умовах перехідної економіки в Україні посилюється конкуренція, невизначеність, ризик. Щоб вижити за цих умов, менеджерам слід впроваджувати нові технології і технічні нововведення, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж. Основні завдання під час прийняття економічних рішень-це врахування ризику, керування ним, зведення його до прийнятних меж, зниження можливих збитків.

Цілі,завдання та функції управління підприємством

Основним напрямом і метою діяльності підприємства є виконання договірних зобов'язань, а також виведення нових видів зернових культур у сільському господарстві. Метою діяльності підприємства є господарська діяльність, спрямована на отримання прибутку.