Види посередницьких структур

Прості – торговельні фірми, особи й організації, що сприяють укладанню договорів, але самі не беруть участь у їхньому виконанні, (це, наприклад брокери або брокерські фірми).

Повірені-фірми – особи або організації, які залучаються продавцями або покупцями (довірителями) до здійснення угод від імені й за рахунок довірителів.

Комісіонери-фірми – особи й організації, які підшукують партнерів і підписують договори купівлі-продажу від свого імені, але за рахунок продавців або покупців (комітентів), які й несуть комерційний ризик.

Консигнатори – різновид комісіонерів, що працюють на певних умовах, вони приймають товари на свій склад, реалізують їх на ринках протягом тривалого строку, непродані товари можуть повертати виробникові.

Агенти – юридичні (фірми, організації) або фізичні особи, що проводять певні операції з доручення іншої особи (принципала) за його рахунок і від його імені, а також забезпечують підготовку угод, але звичайно без права підписання договору.

Збутові – незалежні торговельні фірми, що займаються збутом товарів. (купці, перекупники, вистриб’ютори). (торговельні, вітчизняні, іноземні посередники).

Напрямки в посередницькій діяльності

Прості – брокери або брокерські фірми. Вони підшукують і зводять зацікавлених продавців і покупців, але не вкладають своїх засобів у виконання угод, не фігурують у договорах купівлі-продажу як сторона. Працюють в основному на серйозних ринках (в Англії вони функціонують на ринок лісу).

Повірені. Їх послугами користуються в тому випадку, коли самі підприємці укласти договір не вміють або не мають змоги, а виконати його можуть. У міжнародній торгівлі послугами закордонних повірителів користуються доволі часто. В різних країнах їх називають по-різному: у Германії – торговельними представниками, в Сполучених Штатах Америки – агентами, у Франції – торговельними агентами.

Комісіонери. Вони укладають договори купівлі-продажу від свого імені й виступають в них як продавці (іноді навіть погоджують з комітентом певні технічні й комерційні положення до підписання комісіонером договору купівлі-продажу).

Консигнатори. Приймають товари на свій склад, реалізують їх на ринках протягом тривалого строку, непродані товари можуть повертати виробникові.

Агенти. Проводять певні операції з доручення іншої особи (принципала) за його рахунок і від його імені, забезпечують підготовку угод, але зазвичай без права підписання договору.

Збутові філії. Виконують лише збут товарів без взяття на себе будь-яких зобов’язань.

Також виділяють наступні спеціалізовані види посередників.

джобер – посередник, який скуповує невеликі партії товару для швидкого перепродажу;

комівояжер – службовець підприємства, який займається пошуком клієнтів, і чий обсяг повноважень регулюється керівництвом фірми або регіональним керівництвом, якому підпорядкований комівояжер;

маклер – посередник, який представляє інтереси обох сторін одночасно і займається пошуком можливостей для укладання угод;

торговий представник – посередник, який є юридичною особою, що укладає угоди і веде справи кількох фірм; винагорода торговельного представника залежить від обсягу збуту продукції; на відміну від комівояжера торговельний представник діє самостійно;

торговий синдикат – організовується шляхом виведення відділу збуту із структури фірми; доцільність залучення оптової та роздрібної торгівлі до розподілу визначатиметься тут певними ринковими, конкурентними та іншими умовами, в яких діє фірма, особливостями цільового ринку, товару та можливостями самої фірми;

торговий дім – це велика оптово-роздрібна фірма, яка займається не лише торговельно-посередницькою діяльністю, але й інвестує капітал у виробництво, здійснює складські послуги, страхування продукції, організовує оптову та роздрібну торгівлю; членами торгового дому є підприємства виробники.