2. Програма соціологічного дослідження

Проведення будь-якого соціологічного дослідження обов'язково по­чинається з розробки його програми, яку називають стратегічним докумен­том наукового пошуку, що містить всебічне теоретичне обгрунтування методологічних підходів та методичних прийомів вивчення досліджу­ваного соціального явища чи процесу. Тому в науково-методичній літе­ратурі програму соціологічного дослідження у структурному відношенні розглядають з точки зору таких питань:

1) загальні вимоги до програми;

2) методологічний розділ програми;

3) процедурний (або методичний) розділ програми.

Загальні вимоги до програми випливають з її суті, адже програма со­ціологічних досліджень є теоретико-методологічною основою виконан­ня процедури кожного дослідження. Відповідно цей науковий документ являє собою виклад теоретико-методологічних передумов (загальної концепції) дослідницьких операцій. Останні грунтуються на основі мети, гіпотез, правил, процедури, технології, логічної послідовності операцій з метою перевірки ходу досліджень та їх наслідків.

Загальна мета соціологічного дослідження визначає зміст і структуру його програми. Метою теоретичних соціологічних досліджень є сприян­ня вирішенню соціальних проблем шляхом розробки нових підходів до їх вивчення, а метою прикладних досліджень — практичне вирішення поставлених соціологічних проблем із подальшим запропонуванням кон­кретних способів дій у визначений строк. Теоретико-прикладні і суто прикладні соціологічні дослідження мають переважно емпіричний характер, вони є підґрунтям досліджень теорій середнього рівня (спе­ціальних і галузевих) і вищого рівня (загальнометодологічних, фунда­ментальних).

Таким чином, програма соціологічного дослідження має переважно дві функції: 1) науково-пізнавальну (забезпечення теоретико-методичної цілісності дослідження); 2) науково-організаційну (забезпечення ефектив­ності співпраці учасників дослідницького колективу, розподіл роботи між ними задля наукового і науково-практичного результату).

І. Методологічний розділ програми соціологічного дослідження міс­тить такі елементи або підрозділи:

1. Формулювання проблеми, тобто ситуації, яка вимагає невідкладного аналізу з метою вироблення рішення на рівні колективу, регіону, суспіль­ства в цілому.

2. Визначення мети та постановка завдань дослідження, які конкрети­зують його загальну мету — цільову установку на кінцевий результат.

3. Визначення об'єкта та предмета дослідження: об'єкт випливає з формулювання проблеми, проблемної ситуації з усіма її суперечностями, а предмет випливає з об'єкта як його сторона (грань, аспект), що безпосе­редньо досліджується.

4. Уточнення та інтерпретація головних категорій і понять, тобто їх структурування, всебічне пояснення їх змісту.

5. Попередній системний аналіз об'єкта дослідження, тобто система­тизація літературних і практичних відомостей моделювання проблеми, що вивчається, її деталізація.

6. Розгортання робочих гіпотез — наукових припущень, які необхідно

підтвердити або заперечити.

Методологічний розділ програми соціологічного дослідження органіч­но взаємопов'язаний з її процедурним розділом. Якщо перший закладає методологію дослідження, то другий розкриває його процедуру, тобто по­слідовність дослідницьких операцій.

II. Процедурний (або методичний) розділ програми соціологічного до­слідження складається з таких компонентів або підрозділів:

7. Визначення вибіркової сукупності, що обстежується, тобто обґрун­тування системи вибірки. Система вибірки включає генеральну сукупність і сукупність вибіркову, які необхідно знати і науково складати. Гене­ральна сукупність — це вся сукупність одиниць спостереження, що має відношення до даної проблеми, хоча й може бути обмеженою територією, часом, професією, функціональними рамками. Вибіркова сукупність — це частина генеральної, безпосередній об'єкт вивчення за розробленою програмою відбору, відтворення характеристики генеральної сукупності на основі її репрезентації (представництва).

8. Характеристика методів, що використовуються для збирання пер­винної соціологічної інформації. При визначенні методів збирання соціоло­гічної інформації (аналіз документів, спостереження, опитування, експе­римент тощо) слід брати до уваги таке: 1) оперативність та економічність Дослідження не повинні забезпечуватися за рахунок якості соціологічної інформації; 2) жоден з методів збирання соціологічних даних не є універ­сальним, тобто кожен з них має чітко визначені пізнавальні можливості; 3) надійність того чи іншого методу забезпечується не тільки його обгрун­тованістю та відповідністю меті й завданням дослідження, а й дотриман­ням правил і процедур практичного застосування.

9. Структура інструментарію для збирання соціологічної інформації спрямована перш за все на виявлення необхідних якостей або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження. Отже, той чи інший блок питань та порядок їх розташування в інструментарії завжди має бути спрямова­ ний на виявлення необхідних властивостей предмета дослідження.

10. Логічна схема опрацювання первинної соціологічної інформації передбачає насамперед опрацювання, аналіз та інтерпретацію отриманих даних, а також формулювання на цій основі відповідних висновків і роз­робку певних практичних рекомендацій.

При проектуванні та організації соціологічного дослідження поряд з розробкою його програми важлива роль належить принциповому (стра­тегічному) і робочому планам дослідження, що відображають основні стратегічні й оперативні процедурні заходи, яких необхідно вжити.

Прин­циповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно від його виду має чотири варіанти:

1)розвідувальний, коли про об'єкт мало що відомо і відсутні умови для формулювання гіпотез;

2. описувальний, коли даних про об'єкт вистачає для описувальних гіпотез;

2. аналітико-експеріментальний—найефективніший, коли є повне знан­ня про об'єкт та умови для пояснювального передбачення і функціонального аналізу;

3. повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити тенденції досліджуваних процесів, а також зіставляти дані у великому часовому інтервалі.

Поряд із розробкою стратегічного плану розробляється також і робо­чий план дослідження, який дає можливість передбачати і найефективні­ше визначати весь обсяг наукових, організаційних та фінансових витрат, а також надає дослідженню необхідної ритмічності на всіх його етапах. Структурними компонентами робочого плану соціологічного досліджен­ня виступають його етапи та різноманітні за видами і формою науково-дослідні й організаційно-технічні процедури і операції. Усі вони можуть бути згруповані в чотири блоки згідно з послідовністю їх здійснення.

Перший блок робочого плану визначає порядок обговорення й затверджен­ня програми та інструментарію дослідження; формування і підготовку

групи до збирання первинної інформації (наприклад, анкетерів); прове­дення пробного (зондажного) дослідження; внесення необхідних корек­тив у програму й інструментарій збирання первинної інформації за під­сумками пробного дослідження; розмноження інструментарію (анкет, бланків-інтерв'ю, карток спостереження тощо).

Другий блок робочого плану фіксує всі види організаційних та методич­них робіт, що забезпечують чітке проведення польового дослідження, тобто масового збирання первинної соціологічної інформації. Тут перед­бачається також вибір відповідного місця і часу для опитування, інформу­вання опитуваних (респондентів) про мету, завдання і практичні резуль­тати дослідження, а також централізоване збирання заповнених анкет, бланків-інтерв'ю чи інших видів інструментарію.

Третій блок робочого плану охоплює всю сукупність операцій, які сто­суються підготовки первинної інформації до опрацювання. Тут передбача­ється контроль за формуванням масиву інформації, яку необхідно ввести у комп'ютер. Крім того, попередньо намічаються заходи й операції щодо кодування відкритих запитань та вибракування зіпсованих анкет.

Четвертий блок робочого плану включає всі види робіт, що стосують­ся соціологічного аналізу результатів опрацювання отриманих даних, обговорення форми і змісту попереднього та підсумкового наукових зві­тів, формулювання висновків і розробки відповідних практичних реко­мендацій для замовника соціологічного дослідження.

Слід зауважити, що під час підготовки й організації соціологічного дослід­ження крім розробки програми, стратегічного та робочого планів готують також різноманітні допоміжні документи (наприклад, картка вибірки, ін­струкція анкетеру або інтерв'юеру тощо), виконують розрахунки часових, організаційно-технічних, матеріальних, фінансових та інших витрат відпо­відно до встановлених нормативів. Усе це значно впорядковує проведення соціологічного дослідження, допомагає уникнути помилок, а також сприяє якісному збиранню інформації та її своєчасному опрацюванню й аналізу.

Предметом дослідження є реальні життєві протиріччя, які створюють проблемну соціальну ситуацію, для вирішення якої необхідна правдива, оперативна, науково обгрунтована інформація.

Соціальна проблема — суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

Соціологія використовує різноманітні підходи до визначення типу соціальної проблеми, беручи за основу мету дослідження, носія проблеми, масштаби її поширення, час дії, глибину суперечності, що створює проблему.