27. Додаткові вимоги до розрахунку по матеріалу стовпчастих, стрічкових та плитних пальових фундаментів

Втрата стійкості основи ( вичерпання несучої здатності)

Оцінка зміщення фундаменту (зсування)

Втрата несучої здатності масиву (схилу) грунту

Умова для міцності матеріалу

Конкретно для ф-тів неглибокого закладання початково за ІІ гр. станом визначають розміри ф-тів:

а) до підсилення

б) після підсилення

28. Визначення несучої здатності одиночних паль, що використовуються при підсиленні.

Потрібно виконувати:

1. Випробуванням окремих паль статичним навантаженням

2. Виконувати розрахунок Fd за даними статичного зондування

Методи (1) і(2) допустимі для остаточного прийняття рішення про допустиме навантаження на палю.

Попередню оцінку за формулами норм з використанням R i f

За конструкцію палі підсилення можуть бути здавлюваними буроінєкційними, буро набивними та буро опускні.

З точки зору впливу на основу краще використовувати вдавлюванні багатосекційні палі.

29. Особливості проектування підсилення основ та фундаментів в умовах залягання особливих грунтів.

До особливих відносяться:

• Просідаючі

• Набухаючі

• Насипні

• Наливні

• Засолені

• Глинисті водонасичені

• Грунти органогенного походження

• Пухкі піски та уламкові грунти та інші

Особливі умови можуть бути створені за рахунок підняття вод (підтоплення території). Також додаткову дію на основу мають інженерно-геологічні процеси: зсуви, карсти, суфозія, підробка, сейсміка.

Все це потрібно враховувати при розробці проекту підсилення фундаменту.

На просідаючих грунтах розрахунок R=psl,початковий тиск просідання

Карст – підсилення з каркасом та зв’язком всіх фундаментів єдиної конструкції

Зсуви – захисні споруди

Засолені – агресивна дія, потрібен додатковий захист та гідроізоляція

Підтоплення – гідроізоляція або не робити підземні приміщення

30. Відновлення та влаштування нової гідроізоляції підземної частини будівель і споруд і їх фундаментів

Способы восстановления нарушенной гидроизоляции

Локальное восстановление гидроизоляции выштрабовыванием. Если протяженность участка с нарушенной гидроизоляцией не превышает 1—1,5 м, работы по ее восстановлению допускается вести одновременно на всем участке.

П ри этом порядок работ должен быть следующим.

1. С двух сторон стены устраивают два шурфа шириной 0,8—1,0 м, длиной на всю протяженность нарушенного слоя и глубиной на 0,4 м ниже расположения гидроизоляционного слоя (рис. 1).

2

Рис. 1. Восстановление гидроизоляции горизонтальным штрабованием кладки

. Удаляют два-три ряда кирпичной кладки. На нижний слой кирпичной кладки укладывают выравнивающий слой цементного раствора.

3. Иногда после цементации производят его смолизацию или силикатизацию.

4. По подготовке укладывают гидроизоляционный материал с обязательным перекрытием на концах старой неповрежденной гидроизоляции на 0,15—0,20 см.

5. По завершении шурфы у стен здания засыпают с послойным уплотнением грунта, а затем восстанавливают отмостку вокруг здания.

Полное восстановление гидроизоляции путем устройства сквозной штрабы или высверливанием.

Когда гидроизоляция нарушена на больших участках или полностью, ее восстановление ведут отдельными участками длиной 1—1,5 м поочередно через один. Во избежание осадки стены выштрабованные или пропиленные участки расклинивают. Технология укладки гидроизоляции аналогична технологии укладки при локальном восстановлении.

Электротермический способ. Электротермический способ восстановления гидроизоляции заключается в нагреве до температуры плавления участков кирпичной кладки стены. Нагревание ведется на всей толщине стены в месте, где предусматривается гидроизоляционный шов.

Недостатком способа является невысокая скорость образования гидроизоляционного слоя — всего 0,4- 0,6 м/ч. Но при такой скорости не создается больших усадочных напряжений в кирпичной кладке стены.

Пропитка шва химическими реагентами. В борьбе с прогрессирующей грунтовой влажностью наиболее удобными становятся химико-инъекционные методы с использованием жидкого стекла или органических смол. Закупоривает капилляры и препятствует перемещению влаги.

Раствор нагнетают в стену через специально пробуренные отверстия, располагаемые по горизонтали через 15-25 см. Глубина отверстия составляет 0,9 толщины стены. Предварительно отверстия очищают от образовавшейся пыли и раздробленного материала.

Постепенно проникая в кладку стены, гидроизолирующий раствор образует зону, препятствующую поднятию капиллярной влаги. Недостаток — длительность процесса восстановления гидроизоляции вследствие практически безнапорной инъекции.