8.4.Умови підвищення ефективності самостійної роботи студентів

Самостійна робота повинна проводитися систематично, а не час від часу. Основними факторами, що стимулюють систематичну, самостійну роботу є:

• Проведення викладачами, що ведуть лекційний курс і лабораторно-практичні й семінарські заняття, чіткої установки на систематичність і послідовність у роботі, на здійснення зв'язку самостійної роботи з навчальними заняттями;

• Розробка системи фронтальних завдань у сполученні з індивідуальними завданнями для самостійної роботи. Сполучення різноманітних завдань (обов'язкові завдання, спрямовані на осмислення, засвоєння необхідного обсягу знань; завдання на формування практичних умінь і навичок; завдання з метою поглиблення, розширення знань і вироблення вмінь і навичок самостійної роботи; роботи учбово-дослідницького характеру, ціль яким розширення знань по конкретній темі й формування вмінь і навичок проведення пошуково-дослідницької діяльності);

• Проведення консультацій, що є планованою частиною навчального процесу, протягом усього навчального семестру; консультацій, що переслідують ціль розвитку пізнавальних інтересів студентів, здійснення керівництва їхньою пізнавальною діяльністю, контролю самостійної роботи;

• Введення в систему організації навчального процесу колоквіумів і контрольних робіт, які є формою керівництва самостійної роботи, контролю й оцінки її результатів;

Здійснення всіма викладачами однакових вимог до самостійної роботи (це можливо лише в тому випадку, якщо лектор не тільки керує самостійною роботою студентів, але й підтримує постійний контакт із викладачами, що ведуть семінарські й лабораторні заняття) і єдиних критеріїв оцінки її результатів;

• Облік індивідуальних особливостей студентів, їхніх можливостей і схильностей при організації самостійної роботи;

• Відповідність обсягу самостійної роботи реальному бюджету часу студентів.

Самостійна робота в основі своєї організації передбачає принцип регламентації всіх видів завдань, що повинен поширюватися на зміст, обсяг, строки видачі завдань і їхнього виконання. При цьому важливо враховувати реальний бюджет часу студентів. Перевантаження завданнями призводить або до формального їхнього виконання, або взагалі до невиконання. Принцип регламентації в організації самостійної роботи дозволяє забезпечити оптимальне розумове навантаження для студентів і створити нормальні умови для їх щоденного, систематичного виконання завдань, винесених на самостійне вивчення.

Середня тривалість самостійної роботи студентів, як показує вузівська практика, повинна становити 16-18 годин на тиждень (при 36 годинах занять за розкладом). При визначенні обсягу завдань викладач повинен ураховувати, що за 1 годину самостійної роботи студент у стані проробити в середньому 5-6 сторінок навчальної літератури по технічним дисциплінам; 10-12 сторінок по гуманітарним предметам; 1 сторінку навчального тексту можуть перекласти на іноземну мову за одна годину.

Виконання будь-якого завдання, і тим більше, що передбачає елементи творчого пошуку, необхідного для глибокого засвоєння наукових знань, оволодіння вміннями й навичками, можливо, коли студенти мають у своєму розпорядженні достатній час для його виконання. Вирішити проблему співвідношення самостійної роботи, лабораторно-практичних і семінарських занять за навчальним курсом з бюджетом часу студентів можна за умови здійснення міжпредметних зв'язків і чіткого розмежування обсягу навчальної інформації між аудиторними заняттями й самостійним вивченням. Результативність самостійної роботи припускає наявність чітких критеріїв оцінки її ефективності.