Господарський розвиток стародавніх греків за даними поем

Основу економічного життя гомерівського суспільства складало сільськогосподарське виробництво. Найшанованішим заняттям у стародавніх греків було землеробство. Навіть царі гордилися фізичною працею на полі:

Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

"Хотів би з тобою удвох, Еврімаху, в труді позмагатись Я весняної пори, коли дні у нас довгі бувають. На сіножаті, щоб кожен в руках по серпу мав, красиво Вигнутим, щоб узялися ми натшесерця вдвох до роботи І від світанку жали траву цілий день до смеркання; А як за плугом воли поганятимем ми половії, Дуже породисті, рослі, що випасались добре на паші. (Одіссея, XVIII, 365-372)

Як основні зернові культури згадуються пшениця, ячмінь, полба:

І ячмені, і пшениця, і лози вино виноградне В гронах розкішних дають, що примножує Зевс їм дощами. (Одіссея, IX, 110-111)

Сільськогосподарська практика греків базувалася на багатій традиції землеробів ахейського часу. Землю ретельно обробляли, звертаючи увагу на глибину оранки. Поля під пар орали тричі. Це образно передають зображені на шиті Ахілла сцени сільськогосподарських робіт:

Ниву іще показав - соковиту ділянку родючу: Тричі зорали її, орачі там ідуть за плугами, В ярмах тримають воли, у всі напрямки їх направляють.

він там показав, де буяє високе колосся, Скрізь стояли женці і серпами блискучими жали. Падає колос на землю численними купами жовтий, Далі в'язальниці йдуть, їх в снопи перевеслами в'яжуть. Геть від них відійшли і стоять осторонь, а за ними Збіжжя збирають хлоп'ята й у жменях швиденько підносять. (Іліада, XVIII, 541-544, 550-554)

Як добриво стародавні греки використовували гній:

... пізніше той гній Одіссеєва челядь В поле возила угноювать всюди наділок просторий.

Оранка поля проводилася довгою борозною:

Бачив би сам ти, які я проорую борозни рівні. (Одіссея, XVII, 375)

Відносно високою була і робоча норма оранки. За підрахунками французького економіста Дюро де Дамаля, плуг, запряжений 2 волами, виорював за день по 1/3 га на глибину 25 см. Таким чином, поле площею 12 га можна було обробити за 12 днів трьома зпрягами по 2 воли у кожній.

Керував усіма сільське господарськими роботами господар поля (басилей) з палицею в руках:

... І стоїть тут, радіючи серцем, господар Мовчки по тій борозні і спирається на патерицю (іліада, XVIII, 556 - 557) Молотили зібраний урожай на току за допомогою волів:Наче тих широколобих волів селянин запрягає Білий ячмінь на утоптанім добре току молотити, Й сиплеться зерно з-під ніг у волів, що йдучи ремиґають. (Іліада, XX, 495 - 497).

Після цього зерно провівали і мололи на ручних млинах. Так, в "Одіссеї" неодноразово згадується такий млин, а в господарстві Одіссея 12 рабинь, які займалися помелом зерна.

Формально пануючою формою власності на землю була общинна, Кращі ділянки її виділялися басилеями (царі, знатні люди) і називалися теменами (відрубні), розміри яких невідомі. Але враження про ці розміри залишає опис землеробських робіт на царській ділянці, зображеній на щиті Ахілла.

Основу економічної могутності басилеїв складали їхні господарства ойкоси, організація яких у загальних рисах повторювала організацію великих володінь ахейської знаті в XIV - XIII ст. до н.е. Вся інша земля розподілялася між общинниками шляхом жеребкування, а ці ділянки називались клерами (жереб).

Мов тих сусідів, що сварку за межі ведуть між собою І, з метром в руках стоячи, завзято на спільному полі Рівність відстоюють, смужка лише розділяє вузенька, Воїв так тільки вали розділяли... . (Іліада, XII, 421-424)

Це свідчить про регулярні поділи землі між общинниками.

Крім зернового господарства, розвиненим було виноградарство, маслинництво, садівництво, городництво. Про існування декількох сортів винограду говорять епітети "світле", "темне" для характеристики вина. Воно зберігалося в об'ємних бочках-піфосах, а транспортувалося в амфорах. У садах вирощували яблуні, груші, гранати, смоківницю, маслини:

... Великих старань ти доклав тут, і жодна

рослина -Ні виноград, ні оливка, ні груша, ні грядки

городні, Аі іі смоківниця - тут без твого не росте

піклування. Подарував мені груш тридцять і яблунь

десяток, Сорок смоковниць: ще й доз виноградних

мені обіцяв ти Дати рядів п'ятдесят, таких, що вже рік

безнастанно Тут плодоносять, - зараз ті грона ростугь розмаїті.

(Одіссея, XXIV, 245-247, 340-343)

Надзвичайно важливу роль в економічному житті гомерівського періоду зайняло тваринництво, що не раз підкреслював Гомер у своїх поемах. Худоба була мірилом вартості, замінюючи ще неіснуючі гроші. Так, бронзовий триножник вартував 12, а рабиня - 4 воли (Іліада, XXIII, 702-705). У поемах часто згадуються "круторогі" бики. "виблискуючі жиром" свині, вівці, коні, кози тощо. При описі майна Одіссея автор перераховує стада великої і дрібної рогатої худоби:

На суходолі корів є двадцять черід, і овечих Стільки ж отар, і свинячих гуртів; та стада ще й козині навкруги і його, і чужі пастухи випасають.

Тут же на острові, аж до кінця його, ще одинадцять Козячих стад пасуться під доглядом служок сумлінних. (Одіссея, XIV, 100-104).

Саме ці стада складали основне багатство Одіссея. Про значення ролі скотарства говорять і численні терміни на означення пастухів: свинопаси, козоводи, пастухи корів і овець. Існували також наглядачі за пастухами, старші пастухи або "вожді людей", які користувалися відносною свободою у розпорядженні панським майном і часто нагороджуються за свою службу земельним наділом, хатиною. До цієї категорії пастухів у поемах належали Евмей, Мелантій і Філотій (Одіссея, XV).

Таким чином, сільськогосподарське виробництво гомерівського періоду досягло значного розвитку. Продуктивні сили піднялися до такого рівня, що допускали накопичення багатства у руках небагатьох людей. Розмір його визначався головним чином кількістю худоби, просторими коморами, повними всяких припасів і добра, оздобленням житла, числом прислуги, якістю зброї й одежі тощо. Однак у поемах при цьому рідко згадується про володіння однією людиною земельними угіддями.

Достаток продуктів давав можливість багачам вести широкий спосіб життя, влаштовувати часті застілля і бути гостинними господарями.