6 Директива #line
Синтаксис :
#line константа ["ім'я_файла"]
Директива препроцесора #line повідомляє компілятору мови Сі про зміну імені програми і порядку нумерації рядків. Ці зміни відбиваються лише на повідомленнях компілятора : файл програми буде тепер іменуватися як "ім'я_файла", а поточний рядок, що компілюється отримує номер, вказаний константою. Після обробки чергового рядка лічильник номера рядка збільшується на одиницю. У випадку зміни номера рядка й імені файла програми директивою #line, компілятор "забуває" їх попереднє значення і продовжує роботу вже з новими значеннями.
Поточний номер рядка і ім'я файла програми доступні в програмі через псевдозмінні з іменами __LINE__ і __FILE__. Ці псевдозмінні можуть використовуватися для виведення під час виконання програми повідомлень про точне місцезнаходження помилки.
Значенням псевдозмінної __FILE__ є рядок, що представляє ім'я файла, заключене в подвійні лапки. Тому для друку імені файлу програми не потрібно заключати сам ідентифікатор __FILE__ в подвійні лапки.
Самостійна робота Функції файлу math.H
Прототипи стандартних математичних функцій визначені в файлі <math.h>. Розглянемо деякі з них, що найчастіше використовуються при роботі.
double pow(double x, double y);//функція, що підносить число до степеня ху
Логарифмічні функції і функції добування кореня числа:
double log(double); // натуральний логарифм
float logf(float);
long double logl(long double);
double log10(double); //десятковий логарифм
float log10f(float);
long double log10l(long double);
double sqrt(double); //корінь числа
float sqrtf(float);
long double sqrtl(long double);
Друга велика група – функції отримання абсолютно величини числа:
int abs(int); //цілі
double fabs(double); //подвійної точності
long labs(long); //довгі
float fabsf(float); //з плаваючою крапкою
long double fabsl(long double); //довгі подвійної точності
Ці функції отримують в якості параметра аргумент деякого типу і повертають його без знакову форму.
Для визначення остачі від ділення числа х на у використовується наступна функція:
double fmod(double x, double y);
Стандартна бібліотека містить широкий набір тригонометричних функцій і їх модифікацій для різних типів аргументів:
//арккосинус
double acos(double);
float acosf(float);
//арксинус
double asin(double);
float asinf(float);
//арктангенс
double atan(double);
float atanf(float);
//косинус
double cos(double);
float cosf(float);
//косинус гіперболічний
double cosh(double);
float coshf(float);
//синус
double sin(double);
float sinf(float);
//синус гіперболічний
double sinh(double);
float sinhf(float);
//тангенс
double tan(double);
float tanf(float);
//тангенс гіперболічний
double tanh(double);
float tanhf(float);
Для округлення числа в меншу сторону використовується функція:
double floor(double x);
long double floorl(long double x);
Округлення в більшу сторону відбувається з допомогою функції:
double ceil(double x);
long double ceil(long double x);
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА. Сталі та змінні мови С++
Змінна чи стала – це пойменована ділянка оперативної пам’яті комп’ютера, де зберігається значення деякої величини.
Змінні і сталі (їх прийнято називати даними) мають такі властивості: назву (ім’я), значення, тип. Назву дає програміст.
Для роботи з даними слід зарезервувати певний обсяг оперативної пам’яті комп’ютера, де зберігатимуться їхні значення.. Тому всі дані, які використовуватимуться у програмі, потрібно заздалегідь описати (оголосити), оскільки компілятор розподіляє пам’ять згідно з описами.
Якщо значення деякої величини (даного) не змінюватиметься протягом виконання усієї програми, то таке дане варто задати як сталу (константу). Це можна зробити так:
const<назва сталої 1>=<значення сталої 1>;
або
const <тип> <назва сталої 2>=<значення сталої 2>;
Сталу 2 називають типованою сталою. За замовчуванням числова стала належить до цілого типу. Під час виконання програми значення сталих не можна.
Приклад1. Оголосити три сталі
const vik = 20, rist = 176;
const float g =2.76;
Зауваження: У С++ є такі стандартні сталі
π M_PI
π/2 M_PI_2
π/4 M_PI_4
1/π M_1_PI
1/
M_1_SQRTPI
Ці сталі можна безпосередньо використовувати у програмі, заздалегідь підключивши модуль math.h.
Дані, які під час виконання програми можуть набувати різних значень, називають змінними. Їх оголошують так:
<тип змінних> <список змінних>;
Елементи списків записують через кому. Наприклад, змінні оголошують так:
int a,c;
float b,d=2.5; a=4;
char w=’t’;
ЛЕКЦІЯ 2. Типи даних мови С++. Структура програми