Хронологічна таблиця

Датування	Події
Межа ІІ – І тис. до н.е. VII-IV ст. до н. е. ІХ-VII ст. до н.е. VII-III ст.до н.е. ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. II-IV ст. 375 р. – середина V ст. IV – початок VII ст. Кінець V ст. Кінець VII ст. 602 р.	Поява слов’ян Грецькі колонії в Північному Причорномор’ї Доба кіммерійців Доба скіфів Доба сарматів Доба готів Доба гунів Доба антів Заснування Києва Вторгнення аварів у Північне Причорномор’я Остання писемна згадка про антів

Запитання і завдання. 1. Дайте визначення поняття „велике переселення народів”. 2. Яку роль відіграли племена кіммерійців, скіфів та сарматів у розвитку землеробських племен лісостепу України в І тис. до н. е. – початку І тис. н. е.? 3. Охарактеризуйте тип господарсвта скіфів та сарматів. 4. Назвіть причини грецької колонізації Північного Причорномор’я. 5. Коли розпочалась грецька колонізація Північного Причорномор’я? 6. Назвіть найбільші грецькі міста-держави у Північному Причорномор’ї. 7. Проаналізуйте політичний і соціальний розвиток грецьких міст-держав. 8. Назвіть основні теорії походження слов’ян. 9. У творах яких античних авторів присутні перші згадки про слов’ян? Які назви слов’янських племен можна зустріти у цих творах? 10. Нащадками яких відгалужень давньослов’янського етносу є сучасні українці? 11. Назвіть найбільші племенні союзи східних слов’ян напередодні утворення Київської Русі. 12. Охарактеризуйте тип господарства східних слов’ян у І тис. н. е. 13. Розкрийте суть процесу трансформації суспільного ладу східних слов’ян у VI-IX ст. н. е. 14. Назвіть головні божества східних слов’ян у дохристиянський період.

Обговорено та затверджено на засіданні кафедри С та ГД.

Протокол № 1 від 27 серпня 2009 р.

Начальник кафедри С і ГД Р.В.Лаврецький

1 Автахами, катіари, траспії та паралати - можливо назви окремих племен, або родів, або соціальних груп.

2 Скіфи – грецька назва, яка відповідає ассіро-вавілонській назві “ішкузай” та біблійній назві “ашкеназі”. Згідно з Геродотом самоназвою скіфів була назва “сколоти”, яка походить “від імені їхнього царя”, проте, як власне звали царя не відомо.

3 Гавань борисфенітів – це грецька колонія Ольвія, розташована на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману.

4 Калліпіди – змішане греко-скіфське плем’я.

5 Алізони – північні сусіди калліпідів, які мешкали в тій області, де зближуються ріки Тірас (Дністер) і Гіппаніс (Південний Буг).

6 Відомо, що імпорт пшениці в Грецію з Північного Причорномор’я мав велике значення, а тому Геродот спеціально зазначає, які з місцевих племен вирощували її для себе або на експорт. Скіфи-оратаї, мешкали на берегах верхньої течії ріки Гіппанісу (Південного Бугу).

7 Гілея (Гюлая) – тобто “лісовий край” (від давньогрецького “гюле” – “ліс”). Область на півдні лівобережжя Борисфену (Дніпра). Тепер у цьому краї лісу немає, а лише степ та піски.

8 Скіфи-землероби мешкали на берегах ріки Борисфен (в Середньому Подніпров’ї).

9 Дослідники не ідентифікували річку Пантікап з якоюсь водною артерією України. Нез’ясованим залишається також який зв’язок був між назвою річки і містом Пантікапеєм – столицею Боспорського царства.

10 Андрофаги (буквально “людожери”) – дике плем’я на півночі від країни скіфів.

11 Річка Герр також залишається не ідентифікованою. За Геродом ця річка відокремлювала країну скіфів-кочовиків від країни царських скіфів. Герр – це також назва місцевості, де згідно з Геродотом знаходилися поховання скіфських царів, розташування якої досі не встановлене.

12 Країна, що називається царською, тобто область розселення так званих царських скіфів. Охоплювала степову частину Кримського півострова і степову смугу вздовж північних берегів Чорного моря.

13 Танаїд, Танаїс більшість вчених ототожнюють з рікою Дон, в нижній течії якої було розташоване давньогрецьке місто Танаїс.

14 Меланхлени (буквально “одягнені в чорні плащі (або шкури)”). За Геродотом вони мешкали десь на півночі Скіфії.

15 Савромати, сармати – іранське плем’я, споріднене із скіфами. За Геродотом, мешкали на схід від ріки Танаїс (Дон).

16 Про етнічну приналежність будінів у дослідників єдиної думки немає. За Геродотом будіни розселялися на схід від ріки Танаїс (Дон) і на північ від сарматів, у лісистій країні на північному сході Скіфії.

17 Понт Евксіну, Понт Евксинський (буквально “Море гостинне”) – так греки і Геродот називали Чорне море.

18 Скіфські казани, знайдені археологами в багатих похованнях (таких, як Чортомлик, Солоха та інші). Мідні казани в скіфів, як і у кельтів, мали крім практичного культове значення.

19 Амазонки – у давньогрецьких міфах войовничі жінки, які вдерлися з півночі до Аттики. Дослідники вважають, що в легендах про амазонок відбився звичай навчати молодих жінок володіти зброєю.

20 Танаїд (за іншими джерелами Танаїс) – сучасна річка Дон.

21 Савромати – давньогрецька назва великого масиву кочових племен східноіранського походження, які мешкали у VI-III ст. до н.е. на території євроазійських степів від Уралу до Дону.

22 Місія – територія сучасної Румунії.

23 Сам – показує, в скільки разів більший врожай зібрали порівняно з засіяним.

24 Туніка – білий одяг у вигляді накидки з полотна або сукна.

25 Свеби – германське плем’я. Певкіни, очевидно, також.

26 Венеди – слов’янські племена. Фенни – фінно-угорське населення східної Прибалтики.

27 Карпати.

28 Найменування міст і фортець, яке часто зустрічається у Центральній і Західній Європі.

29 Розташування озера не встановлено.

30 Дністер.

31 Вісла.

32 Тут, очевидно, натяк на те, що під час небезпеки слов’яни ховалися у лісах і болотах

33 Чорне море

34 Германаріх – вождь племінного союзу остготів, який виник у Північному Причорномор’ї. Потерпів поразку від гунів. Покінчив життя самогубством близько 375 р.

35 Мова йде про VІ ст.

36 Амал Вінітарій – вождь остготів, онук брата Германаріха Вультульфа. Наступник Германаріха на престолі. Незабаром після розгрому антів загинув у битві з гунами.

37 Дунай.

38 Тут йде мова про події 584-585 рр.

39 Ергінія (Ергена) – ліва притока р. Маріци.

40 Військовий вождь слов’ян.

41 Фортеця поблизу Андріанополя.

42 Область між Андріанополем і Філіпополем.

43 Візантійський імператор Юстин ІІ помер 5 жовтня 578 р.; описувані тут події відбувались в 580-581 рр. Тіберій правив у візантії в 578-582 рр.

44 895 р. за літочисленням Селевкідів відповідав 583/84 року..

45 Автор принижує військову могутність слов’ян, що спростовують попередні уривки.

46 Можливо, до Юстініана І, візантійського імператора, що зійшов на трон 527 р.

47 Відомості про різночасові походи і розселення болгар, угрів та обрів літописець запозичив із перекладу “Хроніки” Амартола. 7 серпня 626 р. обри та інші війська, союзники персів, ледве не взяли штурмом Константинополь.

48 Можливо, тих дулібів, що жили в басйні верхів’я Західного Бугу; є також думка, що тут йдеться про дулібів, які частково переселилися звідти в Паннонію.