Лабораторна робота№ 12

Лабораторна робота з дослідження диференціального підсилювача постійного струму на мікросхемі проводиться в такій послідовності:

зібрати схеми на рис. 18 і рис. 19;

встановити ручками «+15 V», «-15 V» на блоці БП по вольтметру блоку напруги даних джерел 6,3 V, а потім тільки підключити схему до гнізд «+15 V», «-15 V», «± 5 V »,« 0 »;

визначити дрейф нуля при зміні джерел живлення на ± 0,5 V;

змінюючи резистором R2 напруга U_BX, зняти з допомогою осцилографа залежність вихідної напруги U_H від вхідної напруги U_BX;

підключити схему до гнізд «U_m», встановити на блоці ПГ перемикач форми сигналів в положеннявключити тумблер ГС ВКЛ. і подати на вхід схеми напругу 25 mV;

R1 _ резистор 4,7 кΩ; R2 - резисторперемінний 2,2 кΩ; R3, R4 - резистор 1 kΩ; R5 - резистор 10 кΩ; С1 - конденсатор 0,22 μF; PV1 - комбінованийприлад Ц4342; DA1 - мікросхема КД18УД16; PS1 - сцилограф.

Рис. 18

C1, С2 - конденсатор 0,22 μF; PV1 - комбінований прилад 43101; R1 - резистор 4,7 кΩ; R2 - резистор перемінний 2,2 кΩ; R3 - резистор 1 кΩ; R4 - резистор 10 кΩ; R5 - резистор; DA1 – мікросхема К118УД1Б; PS1-осцилограф.

Рис. 19

установлюючи на блоці ГС частоту сигналу 100, 1000, 5000, 10000, 20000 Hz, зняти з допомогою осцилографа залежність коефіцієнта посилення підсилювача від частоти сигналу f_u;

за даними вимірювань побудувати частотну K_u = F(f) і амплітудну U_н = F (U_вх) характеристики підсилювача.

Лабораторна робота№ 13

Лабораторна робота з дослідження резисторного підсилювача низької частоти на дискретних елементах і на мікросхемі проводиться в такій послідовності; зібрати схему на рис. 20;

підключити схему до гнізд «+15 V», «0», «U_m» і встановити необхідну напругу живлення;

подати на вхід підсилювача з блоку ПГ напругу синусоїдальної форми 25 mV частотою 1000 Hz, змінюючивеличину чину резистора R2 і U_BX, домогтися на навантаженні максимального неспотвореного вихідного сигналу;

C1, С2 - конденсатор 10 μF, 16 V; СЗ - конденсатор 50 μF, 16 V; R1 - резистор 150 кΩ; R2 - резистор перемінний 47 kΩ; R3 - резистор 10 kΩ; R4 - резистор 680 Ω; R5 - резистор 22 кΩ ; VT1 - транзистор КТ315А; PS1-осцилограф;

Рис. 20

змінюючи вхідний сигнал від 0 до обмеження вихідного сигналу, зняти з допомогою осцилографа амплітудну характеристику підсилювача UBbix = F (UBx) на частоті вхідного сигналу 200, 1000, 10000 kHz;

встановити вхідний сигнал напругою, що дорівнює половині значення сигналу, при якому починається обмеження, і зняти частотну характеристику підсилювача K_u = F (f);

за даними вимірювань побудувати характеристики: амплітудну U_вих = F (U_BX) і частотну K_u = F (f);

зібрати схему підсилювача на мікросхемі згідно з рис. 21, не підключаючи конденсатор СЗ;

С1 - конденсатор 10 μF; С2 - конденсатор 0,1 μF; СЗ - конденсатор 10 μF(47 μF); R1 - резистор 22 кΩ; DA1 - мікросхема К118УН1В.

Рис. 21

встановити по вольтметру блоку БП на межі «+15 V» напруга 12,6 V;

підключити схему до гнізд «+15 V», «0», «U_m» на блоці БП;

змінюючи вихідний сигнал від 0 до обмеження вихідного сигналу, зняти з допомогою осцилографа амплітудну характеристику U_вих = F (U_Bx) на частоті 1000, 10000 Hz і обчислити коефіцієнт посилення підсилювача К_u;

підключити в схему конденсатор СЗ ємністю 10 jiF, а потім 47 \ \ iF і також зняти амплітудну характеристику U_вих = F (U_вх) на частоті 1000 Hz; обчислити коефіцієнт посилення підсилювача К_u;

встановити вхідний сигнал напругою, що дорівнює половині значення сигналу, при якому починається обмеження, зняти з допомогою осцилографа частотну характеристику підсилювача K_u = F (f);

за даними вимірювань побудувати характеристики підсилювача.