Семінар № 15

Тема:

Правове регулювання відносин власності в сфері економіки

План

1. Загальні відносини права власності на засоби виробництва.

2. Право власності на засоби виробництва.

3. Правокомунальної власності на засоби виробництва.

4. Право колективної власності на засоби виробництва.

5. Право приватної власності.

Методичні вказівки для підготовки до семінарського заняття:

Під час вивчення цієї теми студентам слід звернутися до глави 13 Цивільного кодексу України «Речі. Майно». Правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону зі своєю волею, та незалежно від волі інших осіб. Суб’єктами права власності є український народ, держава. Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави, фізичні та юридичні особи та інші визначені законом суб’єкти.

Поняття права власності виникає в результаті правового врегулювання економічних відносин власності. Розрізняють право власності в об’єктивному розумінні та право власності в суб’єктивному розумінні.

Право власності в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини власності. Право власності в суб’єктивному розумінні – це визначена і забезпечена об’єктивним правом сукупність повноважень власника, що забезпечує можливість використання навмисне йому майно своєю владою і у власних інтересах.

Правовий режим власності та праві форми реалізації права власності у сфері господарювання визначається законодавством України, а саме Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України, «Про управління об’єктами держаної власності». Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності, тощо.

Повноваження власника на засоби виробництва ширше тріади – права володіння, права користування та права розпорядження об’єктами та права розпорядження об’єктами що йому належать. Власник засобів виробництва має також засновницькі, регулятивні, контрольні охоронні та інші повноваження, що забезпечують йому реалізацію функції управління своєю власністю. Специфіка сучасних засобів виробництва обумовлює той факт, що їх використання здійснюються не самим власником, а іншими суб’єктами, яким власники передають ці засоби на певній правовій основі.

Студенти мають самостійно скласти перелік об’єктів права комунальної власності, а також визначити систему органів, які здійснюють право державної власності. До об’єктів комунальної власності належать майно, зокрема й грошові кошти. Суб’єктом права комунальної власності є територіальна громада.

Основною підставою набуття права кримінальної власності є безоплатна передача державою майна терріторіальним громадам. Перелік підприємств, установ, організацій майно яких передавалось у комунальну власність була Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311. Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць.

У подальшому між загальнодержавною (державною) і комунальною власністю шляхом її передачі. Особливістю передачі об’єктів, є те, що вона здійснюються безоплатно крім безоплатної передачі підставами набуття права комунальної власності створення та придбання майна в порядку встановленому законодавством. Повне господарське видання комунальним майном здійснюється комунальними підприємствами.

Право колективної власності на засоби виробництва – це юридично визначене и забезпечене право організації – юридичної особи, створеної на базі майна її членів (учасників) використовувати засоби виробництва, що їй належать, на власний розсуд в інтересах її членів (учасників). Об’єктами права колективної власності можуть бути:

• склад очне майно учасників юридичної особи;

• викуплене членами трудового колективу іншими фізичними та юридичними особами майно державного підприємства шляхом його акціонування;

• кредити банків, отримані організацією корпоративного типу;

• виготовлена продукція, отримані доходи та інше майно, набуте організацією корпоративного типу на законних підставах (субсидії, девіденти від цінних паперів).

Суб’єкт права колективної власності сам використовує належне йому майно своєю владою і в інтересах його учасників. При цьому він може використовувати такі правові форми реалізації права колективної власності: право повного господарського видання, право оперативного управління, оренду. Хоча Господарський кодекс у розділі III «Майнова основа господарювання» і не визначає види права власності, але використовує поняття «підприємства колективної власності»:

Суб’єкти права колективної власності

• Кооперативи (ч. 2 ст. 93 ГК);

• Споживчі кооперативи, їх спілки, об’єднання (ч. 5 ст. 111 ГК);

• Релігійні організації (ч. 2 ст. 93 ГК);

• Інші підприємства (ч. 2 ст. 93 ГК).

Право приватної власності на засоби виробництва – це юридично визначене і забезпечене право фізичної особи (громадянина або громадянина іншої держави) використовувати засоби виробництва, що їй належать, на власний розсуд і у власних інтересах.

Об’єктами права приватної власності може бути майно виробничого призначення, в т.ч. засоби виробництва, виготовлена продукція, транспортні засоби, вилученого з обороту, а також цілісних майнових комплексів, на базі яких здійснюється діяльність, що належить до монополії держави. Суб’єкт права приватної власності зазвичай сам використовує належне йому майно своєю владою, у власних інтересах, ознак може застосовувати такі правові форми реалізації права приватної власності, право повного господарського відання, право оперативного управління, оренду на підставі якої об’єкти права приватної власності передаються в користування іншим особам.

Список нормативних правових актів та спеціальної літератури до теми

1. Конституція України прийнята ВРУ 28.06.1996р. // ВВР України – 1996 - № 30 ст. 141.

2. Господарський Кодекс України.

3. Цивільний Кодекс України.

4. Закон Української РСР від 0300801990р. «Про економічну самостійність Української РСР // ВВР УРСР – 1990 - № 34 с. 399.

5. Закон України від 04.03.1992р. «Про приватизацію майна» (в редакції Закону від 19.02.1997р.) Голос України – 1997 – 20 березня.

6. Закон України від 10.04.1992р. «Про оренду державного та комунального майна (в редакції закону від 14.03. 1995р. // ВВР України).

7. Закон України від 07.06.1996р. «Про захист від недобросовісної конкуренції // ВВР України – 1994 № 7 ст. 34 (з наступними та доповненими).

8. Закон України від 03.03.1998р. «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності // Урядовий кур’єр – 1998 – 9 квітня).

9. Закон України від 12.07.2001р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні // ВВР України – 2001 - № 47 – ст.. 251.

10. Постанова Кабінету міністрів України від 05011. 1991р. № 311 Про розподіл державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-терріторіальних одиниць (комунальною власністю // Урядовий кур’єр – 1991 - № 40).

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1994р. № 238 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю та власністю АРК (Державна та комунальна власність в Україні. Збірник нормативних актів – К. Хрінком інтер 2002 – с. 122 – 123.

12. Капіца Ю.М. Питання адаптації законодавства України і сфері промислової власності до законодавства Європейського союзу // Економіка і право – 2006 - № 2 (5) с. 21-26.

13. М. Вінник Господарське право навчальний посібник (2-е видання, змінене та доповнене). Правова єдність. Київ 2009р.

Теми для рефератів

1. Види права власності за Цивільним та Господарським кодексами.

2. Економічні перетворення відносин власності в процесі сучасної економічної реформи.

3. Правові форми реалізації права комунальної власності.

4. Механізм реалізації права приватної власності.

5. Право державної власності на засоби виробництва в Україні.

Навчальні завдання для підготовки до семінарського заняття:

1. Складіть перелік підстав набуття права власності.

2. Складіть перелік нормативно-правових актів, що визначають форми власності в Україні.

3. Вирішити ситуації.

   1. Державна установа внаслідок господарської діяльності отримала доход. З грошових коштів, що встановили доход зазначеної установи, остання придбала легковий автомобіль своїх потреб.

а) Чи правомірне придбання зазначеного автомобіля;

б) Чи є державна установа власником переданого їй майна?

в) Які правомочності державної установи щодо закріпленого до нею майна?

3.2. За рішенням Кабінету Міністрів України Державне підприємство по виготовленню військової зброї «Вимпел» було передано в комунальну власність. Генеральний прокурор України не погодився з цим рішенням і виніс протест.

а) Чи підлягає задоволенню протест Генерального прокурора?

б) Чи містить чинне законодавство обмеження щодо передачі певних об’єктів з державної у комунальному власність?

в) Якщо так, то які саме? Обґрунтуйте свою відповідь.