3. Із літератури доби романтизму

(65/88 год.)

Особливості романтизму як художнього напряму, його витоки та естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття. Багатство і розмаїття літератури романтизму, її художні відкриття. Система провідних жанрів і течій. Своєрідність романтизму в національних літературах. Активізація зв’язків з іншими видами мистецтва (музикою, живописом, театром).

Теорія літератури. Поняття про романтизм як напрям світової літератури, романтичного героя.

Із літератури німецького романтизму

(12/18 год.)

Романтизм у Німеччині, його еволюція. Ієнська і гейдельберзька школи як різні етапи і течії німецького романтизму. Поезія Ф.Гельдерліна. Драматургія Г. фон Клейста. Вплив німецької романтичної літератури на розвиток романтизму в Європі і США. Зв’язки і взаємодії німецької романтичної літератури з музикою і живописом.

Ернст Теодóр Амадéй ГÓФМАН (1776-1822)

“Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”

Гофман - німецький письменник-романтик, його творчий шлях. “Малюк Цахес” як романтична казка-новела з глибоким соціально-психологічним змістом. Протистояння митця та філістера як її основний конфлікт. Чари Цахеса та різна здатність персонажів до протидії їм. Антипросвітницькі мотиви у творі. Сатирико-метафоричний зміст і соціофілософський сенс твору.

Специфіка романтизму Гофмана: переплетіння підкреслено буденної реальності та нестримної фантазії, контраст високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного. Іронія і гротеск у творі, їхні функції.

Теорія літератури. Поняття про гротеск, романтичну іронію; повість-казка як жанр романтичної літератури.

Гéнріх ГÉЙНЕ (1797-1856)

(справжнє ім’я - Гаррі Гейне)

“Чому троянди немов неживі”, “Коли розлучаються двоє”, “Не знаю, що стало зо мною...”, “Вечірні промені ясні”, “Вмирають люди і роки”, “Хотів би я в слово єдине...”

Гейне - поет пізнього німецького романтизму. Загальний огляд його життєвого і творчого шляху.

“Книга пісень” - видатне явище німецького романтизму. Любов як першооснова життя. Змалювання природи як засіб бачення і пізнання світу та власної душі. Конфлікт ліричного героя з реальністю. Прозорість і емоційність романтичних образів поета. Зв’язок з народною поезією.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про ліричного героя.

Літературний контекст. М.Рильський. “Гейне” (“Арлекін з трояндою в руці...”).

Тематична атестація

Із літератури англійського романтизму

(6/9 год.)

Становлення і розвиток англійської романтичної літератури. Яскравий розквіт романтичної поезії. “Озерна школа”, характеристика поезій В.Вордсворта і С.Т.Кольріджа. Апогей англійської романтичної поезії в 1810-х - 1 пол. 1820-х р.р. - Дж.Байрон, П.-Б.Шеллі, Д.Кітс. Історичний роман В.Скотта, його типологія і поетика.

Джóрдж Нóел Гóрдон БÁЙРОН (1788-1824)

Із “Єврейських мелодій” (“Мій дух як ніч...”, “Валтасарове видіння”),

“Паломництво Чайльд-Гарольда” (фрагменти), “Мазепа”

Життєвий і творчий шлях Байрона. Провідні теми й мотиви його творчості. Ліро-епічна поема “Паломництво Чайльд-Гарольда”, її резонанс. Байрон і байронізм: комплекс умонастроїв, тип романтичного героя, особливості поетики і стилю.

Поема “Мазепа”, історична основа та романтичний міф. Риси романтичного героя в образі Мазепи. Відгомін поеми в європейській літературі: поеми В.Гюго, К.Рилєєва, А.Шаміссо, в живописі: Е.Делакруа, Л.Буланже, О.Верне, О.Орловський; музиці: симфонічній поемі Ф.Ліста та ін. Вплив Байрона на європейську романтичну літературу. Відгомін в українській літературі: Т.Шевченко, П.Куліш, харківська школа романтиків, В.Сосюра.

Теорія літератури. Поняття про романтичного героя, ліро-епічну поему.

Літературний контекст. М.Рильський. “У горах, серед каменю й снігів...”; Г.Гейне. “Чайльд Гарольд” (на смерть Дж.Байрона) (“Смутку повен чорний човен плине в темній далині...”). М.Цветаєва. “Байрону” (“Я думаю об утре Вашей славы...”).

Із літератури американського романтизму

(6/9 год.)

Література американського романтизму, її запізнілий розвиток, помірність конфлікту з ідейно-естетичними пріоритетами доби Просвітництва. Продовження європейської літературної традиції і відхід від неї. Ф.Купер, Н.Готорн, Е.По як видатні американські письменники-романтики, “місцевий колорит” їхніх творів.

Éдгар Áллан ПО (1809-1849)

“Крук”, “Золотий жук”, “Маятник і провалля”

Едгар По - американський поет, новеліст, критик, основоположник детективної літератури і наукової фантастики. Своєрідність його романтизму.

Романтична поезія Едгара По як “творення прекрасного за допомогою ритму”, символістична глибина поезії “Крук”.

Романтичні новели Едгара По та їхні характерні ознаки. Сюжетотворчий характер розкриття загадки в новелі “Золотий жук” як характерна ознака детективно-пригодницької літератури. Тонкий психологізм і напружений сюжет новели “Маятник і провалля”.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про детектив.

Міжлітературні зв’язки. О.Мандельштам. “Мы напряженного молчанья не выносим...”

Тематична атестація

Із літератури французького романтизму

(12/19 год.)

Запізнілий розвиток романтизму у Франції. Ф.Р.Шатобріан (1768-1848) і його роль у становленні французької романтичної літератури. Повісті “Атала” і “Рене”. Розквіт французького романтизму в 1820-30-ті рр. Передмова В.Гюго до “Кромвеля” як його естетичний маніфест. Поезія А. де Віньї і А. де Мюссе. Тема “хвороби віку”. Ж. де Нерваль, його особливе місце у тогочасній французькій літературі. Романістика Жорж Санд.

Віктóр Марí ГЮГÓ (1802-1885)

“Джини”, “Stella”, “Відповідь на звинувачувальний акт”,

“Собор Паризької Богоматері”

В.Гюго як центральна постать французького романтизму, його найповніше і потужне втілення. Гюго - великий національний поет Франції, змістова універсальність і жанрово-стильове розмаїття його поезії. Метафоричне зображення бурі й формальне розмаїття поезії “Джини”. Романтичний пафос вірша “Stella”, звеличення в ньому просвітницької, суспільної ролі поезії (“...світила Данте я, а в давнину - Мойсею...”). Вірш “Відповідь на звинувачувальний акт” як своєрідний маніфест романтизму, ідеологічне кредо Гюго.

Романтичний історичний роман “Собор Паризької Богоматері”. Образ собору як композиційний стрижень твору і місткий символ перехідної епохи (“від теократії - до демократії”). Система образів роману, вираження в ній колізій епохи. Еволюція Квазімодо: від раба (“пан і його пес”) до особистості. Мотив фатуму. Фантастичні обриси й освітлення Середньовіччя.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про історичний роман, художній образ, антитезу. Поняття про місцевий колорит (“кульор локаль”); гротеск; пафос літературного твору.

Літературний контекст. /До поезії “Stella”/ - Леся Українка. “Досвітні огні”. /До роману “Собор Паризької Богоматері”/ - М.Рильський. “Есмеральда” (“Шаліє вихор полум’я і змори...”).

Тематична атестація

Із літератури польського романтизму

(6/8 год.)

Особливі історичні умови розвитку польського романтизму, тісний зв’язок з національно-визвольним рухом. Етапи розвитку, провідні ідейно-тематичні мотиви, домінуючий тип романтичного героя. Пов’язаність польської романтичної літератури з Україною: українська школа польських романтиків (А.Мальчевський, Б.Залєський, С.Гощинський), українські мотиви у творчості Ю.Словацького.

Áдам МІЦКÉВИЧ (1798-1855)

Із циклів “Любовні сонети”, “Кримські сонети” (№ 4 “Буря”,

№ 6 “Бахчисарай”, № 8 “Гробниця Потоцької”, № 14 “Пілігрим”).

“Дзяди” (ч. 3).

Творчість Адама Міцкевича - апогей польського романтизму. Нарис життєвого і творчого шляху. Роль у ствердженні і розвиткові романтизму. Перебування в Росії й Україні, відбиття в його поезії. Цикл “Кримські сонети” як явище польського романтичного орієнталізму. Мотив єдності природи й людини. Трагедійна філософсько-символічна поема “Дзяди”. Роздуми про долю вітчизни й людства, особистості й суспільства. Тема національно-визвольної боротьби і жертовності. Міцкевич в українській літературі. Міцкевич і Шевченко, контактні зв’язки й типологічні відповідності.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про сонет; початкове поняття про контактні зв’язки й типологічні відповідності літературних явищ.

Літературний контекст. М.Рильський. “Ізнов Тадеуша я розгорнув...”; “Л.Стафф. “Міцкевич” (“Того не вибити в граніті...”).

Із російської літератури доби романтизму

(21/25 год.)

Література російського романтизму, її провідні мотиви й найвидатніші представники (ранній О.Пушкін, М.Лермонтов, ранній М.Гоголь).

“Українська тема” і романтичний “місцевий колорит” творів М.Гоголя

Олексáндр ПУШКІН (1799-1837)

“До моря”, “Я Вас любив...”, “Наслідування Корану”,

“Я пам’ятник собі поставив незотлінний...”, “Євгеній Онєгін”

О.Пушкін - великий російський поет, драматург, прозаїк. Провідні мотиви його творчості, синтез у ній різних напрямів і стилів. Високий гуманістичний пафос і філософічність лірики. Романтичні настрої в поезії “До моря”. Глибокий ліризм і психологізм вірша “Я Вас любив...” Майстерність Пушкіна в рецепції традицій світової літератури: поезії “Я пам’ятник собі поставив незотлінний...” (рецепція мотиву підведення підсумку життєвого і творчого шляху поета від оди “До Мельпомени” Горація) і “Наслідування Корану” (рецепція поетики культової книги мусульман).

Соціально-психологічний роман у віршах “Євгеній Онєгін” - “енциклопедія російського життя”. Духовний світ його головних героїв. Тетяна Ларіна - “улюблений жіночий ідеал” Пушкіна. Формальні особливості твору (“онєгінська строфа”). Образ Онєгіна і відлуння байронізму. Пушкін і українська література.

Теорія літератури. Поняття про “онєгінську строфу”, роман у віршах, соціально-психологічний роман. Поглиблення поняття про контактні зв’язки літературних явищ; “місцевий колорит” у літературному творі.

Літературний контекст. М.Рильський. “Пушкін” (“Ще за дитячих літ він був для серця милий...”); “Пушкіну” (“Ти пам’ятник собі воздвиг нерукотворний...”).

Тематична атестація

Михáйло ЛÉРМОНТОВ (1814-1841)

“Ні, я не Байрон...”, “Кинджал”, “І нудно і сумно…”,

“На дорогу йду я в самотині...”, “Герой нашого часу”

Феномен М.Ю.Лермонтова в російській літературі 30-х років 19 ст. Провідні мотиви його творчості. Мотиви самотності, скорботи і свободи, песимізм поезій Лермонтова.

“Герой нашого часу” - морально-психологічний роман про долю покоління після розгрому декабризму. Своєрідність композиції твору (зокрема - розбіжності фабули й сюжету), її роль в розкритті характеру Печоріна. Образ головного героя як об’єднуючий композиційний стрижень роману. Печорін і байронічний герой. Печорін і Онєгін. Жіночі персонажі роману. Максим Максимович - образ “маленької людини”. Романтичні й реалістичні елементи в поетиці твору.

Теорія літератури. Поняття про морально-психологічний роман, фабулу і сюжет.

Літературний контекст. М.Рильський. “Не забуду вечора хрусткого...” Л.Костенко. “Під горою Машук, на снігу, із простреленим серцем...”

Микóла ГÓГОЛЬ (1809-1852)

“Мертві душі”

Гоголь - російський і український письменник. Вплив української культури на розвиток його творчості. “Петербурзькі повісті”, “Ніс”, “Шинель”.

“Мертві душі” - панорамне зображення російського суспільства. Місце першого тому в концепції всієї епопеї. Галерея поміщицьких типів - уособлення духовної деградації людини в розмаїтті її шляхів. Символічна багатозначність назви роману, її роль у втіленні авторської концепції.

Образ Чічікова, його роль у розвитку сюжету та розкритті авторського задуму. Місце та роль ліричних відступів у поемі. Єдність сатиричного та ліричного в поемі. Специфіка жанру твору (роман-поема), співіснування в ньому романтичних і реалістичних елементів. Гоголівський сміх і трагічне світобачення.

Теорія літератури. Поняття про ліричний відступ, літературний тип, роман-поему; поглиблення поняття про гротеск.

Літературний контекст. М.Рильський. “Смерть Гоголя” (“Хрипіла польова Росія...”). Д.Павличко. “Танець Гоголя в Римі” (“Рясний гопак від площі Барберіні...”). Я.Врхліцький. “Гоголь” (“Він духом все обняв, він був як всесвіт цілий...”).

Тематична атестація