3. Із літератури доби Середньовіччя

(25/34 год.)

Середньовіччя як історична і культурна доба, її хронологічні межі. Основні культурно-історичні регіони доби Середньовіччя (європейський, близько- й середньосхідний, індійський, далекосхідний). Риси спільності літературного розвитку середньовіччя: спільність етапів, загальних закономірностей, складу літератур, їхніх родів і видів. Особливості розвитку літератур різних регіонів: зв’язок зі світовими релігіями, регіональні й національні мови, традиції. Міжрегіональні і міжнаціональні літературні зв’язки середньовіччя, їх специфіка.

Із літератури середньовічного Сходу

(6/8 год.)

Із китайської середньовічної літератури

(3/4 год.)

Місце і роль китайської літератури в розвитку далекосхідних літератур середньовіччя. Етапи і склад середньовічної китайської літератури. Розквіт ліричної поезії в Танську епоху (7-8 ст.). Своєрідність її змісту і форми

Великі китайські поети Лі Бо і Ду Фу, їхні дружні і творчі взаємини. Особливості поетики їхніх віршів: навіювання певного настрою, несподіваність і свіжість асоціацій, лаконізм вислову, увага до художньої деталі, штриха, тісний зв’язок описів природи зі станом душі ліричного героя тощо. Втілення у їхній творчості важливої заповіді китайської поетики - “сенс не вичерпується написаним”.

ЛІ БО (701-762)

(справжнє ім’я - Лі Тайбо)

“Входжу в річку...”, “Печаль на яшмовому ґанку”

“Вулкан поезії” Лі Бо, вишуканість і тонкий ліризм його поезії. Свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші “Входжу в річку...”. Елегійні мотиви поезії “Печаль на яшмовому ганку”.

ДУ ФУ (712-770)

(справжнє ім’я - Ду Шаолін)

“При місяці згадую брата”, “Пісня про хліб і шовк”, “Повертаються дикі гуси”,

Лірика китайського поета Ду Фу, її проблематика. Засудження війни у вірші “При місяці згадую брата”. Поетизація мирної праці в поезії “Пісня про хліб і шовк”, її асоціативний зв’язок із біблійною метафорою про необхідність “перекувати мечі на рала”.

Мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною в поезії “Повертаються дикі гуси”.

Із персько-таджицької середньовічної літератури

(3/4 год.)

Місце персько-таджицької поезії у східній і світовій літературі. Розвиток епічної поезії (Фірдоусі, Нізамі), її перегуки з європейським героїчним епосом і лицарським романом. Розквіт ліричної поезії. Увага до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, кохання - характерні риси східної середньовічної лірики. Особливості розробки мотиву “поет і влада”. Корифеї персько-таджицької лірики.

Літературний контекст. Г.Гейне. “Поет Фірдусі” (“Золоті і срібні люди!..”) і А.Кримський “Поет Фірдоусі (з Гайневих “Романсеро”)” (“Є діргеми золотії, єсть і срібнії діргеми...”).

РУДАКÍ (бл. 860-941)

(повне ім’я - Рудакі Абу Абдаллах Джафар)

Газелі, рубаї, бейти

(за вибором учителя та учнів)

ОМÁР ХАЙЯМ (бл. 1048-після 1122)

(повне ім’я - Омар Хайям Гіясаддин)

Рубаї (за вибором учителя та учнів)

ГАФÍЗ (бл. 1325 - 1389 або 1390)

(справжнє ім’я - Шамседдин Могаммед)

Газéлі (за вибором учителя та учнів)

Канонічність і алегорична багатозначність образів персько-таджицької поезії. Особливості віршування: дидактичний характер і філософічність поезій; схильність до антитези; афористичність і лаконізм поетичного вислову.

Теорія література. Поняття про бейти, газелі, рубаї.

Літературний контекст. А.Кримський. “З Гафізових пісень” (“Щастя, братику, хвилиночка одна...”), “З “Робійят” Омара Хайяма” (“Знов фіалочка на себе синє вбрання надіва...”, “Крапелинка тихо плакалась на розлуку з морем...”). В.Мисик. “Рудакі” (“Старий платан розп’яв м’язисте віття...”); “Омар Хайям” (“Який гончар байдужий рік у рік...”).

Із літератури середньовічної Європи

(18/24 год.)

Спільна вихідна основа європейської середньовічної літератури, її складові: міфологія та фольклор постантичних народностей, християнство та антична спадщина. Клерикальна і світська література. Середньовічна література Західної Європи. Інтенсивний розвиток світської літератури Високого середньовіччя (11-14 ст.), її роди і жанри. Розквіт ліричної поезії.

Візантійська література, її найвидатніші представники Іоанн Златоуст, Роман Солодкоспівець, Іоанн Дамаскин. Своєрідність візантійської літератури та її вплив на літературу Київської Русі.

Літературний контекст. М.Павич. “Хозарський словник”, “Дамаскин”, “Внутрішній бік вітру”.

Із середньовічного героїчного епосу

(4/6 год.)

“Пісня про Ролáнда”

“Пісня про Роланда” - французький класичний героїчний епос. Історична правда (похід Карла Великого 778 р. за Піренеї) та вигадка в ньому. Боротьба проти іноземців та іновірців за батьківщину - провідна тема поеми. Роланд - головний герой епосу. Карл як ідеал державної мудрості. Зрадник Ганелон - антипод Карла і Роланда. Співзвучність “Пісні про Роланда” героїчним епосам інших народів світу.

Слов’янська епічна творчість середньовіччя. Південнослов’янський героїчний епос. Місце “Слова о полку Ігоревім” серед героїчних епосів європейського Середньовіччя. Література Київської Русі серед інших літератур європейського Середньовіччя.

Жанрові особливості героїчного епосу. Античні та середньовічні героїчні епоси, їхня порівняльна характеристика.

Теорія літератури. Поглиблення поняття про героїчний епос, пафос художнього твору, клерикальну літературу.

Літературний контекст. М.Рильський. “Сербські пісні” (“...Поринув я у світ могутніх юнаків, крилатих коней їх, мечів їх огнецвітних...”). “Слово о полку Ігоревім”. Давньоруські билини. “Пісня про Нібелунгів”. “Пісня про мого Сида”. Героїчний епос південних слов’ян.

Рицарський роман

(3/4 год.)

“Роман про Трістáна та Ізóльду”

Рицарський роман середньовіччя як своєрідна жанрова структура. Поєднання міфологічних і фольклорних мотивів у рицарському романі. Цикл романів про короля Артура та рицарів “Круглого столу”, його головні образи.

Народна легенда про рицаря Трістана та його кохання до Ізольди.

Популярність сюжету про Трістана та Ізольду в Середньовіччі. Реальність і фантастика в романі. Рицарський побут і мораль. Уславлення всепереможного кохання. Психологізм роману.

Віршована реконструкція та прозаїчний переказ роману Жозефом Бедьє. Переклад цього переказу М.Рильським. Образи роману у всесвітній літературі.

Теорія літератури. Поняття про рицарський роман.

Літературний контекст. Леся Українка “Ізольда Білорука”; М.Рильський. “Трістан коня сідлає...”; Л.Костенко “Ластівки тікають із Європи...”; “Апологія лицарства” (“Там, за віками, за гірким туманом, де трубить вічність у Роландів ріг...”). Марк Твен. “Янкі при дворі короля Артура”. Т.Манн. “Трістан”.

Тематична атестація

Із західноєвропейської лірики

(9/12 год.)

Середньовічна європейська лірика, її фольклорні витоки, вплив на неї античної поезії й лірики народів Сходу. Творчість провансальських трубадурів, її жанрово-тематичне та стильове багатство, ідейно-художні особливості. Твори Джауфре Рюделя та Бертрана де Борна як втілення різних тематично-стильових тенденцій в поезії трубадурів.

Із лірики трубадурів

Джауфрé РЮДÉЛЬ (серед. 12 ст.)

Канцона (“Мені під час травневих днів...”)

Канцона “Мені під час травневих днів...” як характерний твір рицарської поезії. Втілення в ньому специфічного рицарського культу Чарівної Дами з його формулою “кохання віддалік”, піднесеного, духовного почуття до жінки, якої рицар, можливо, жодного разу не бачив. Психологізм твору Рюделя, відтворення в ньому складної гами почуттів ліричного героя.

Теорія літератури. Поняття про канцону.

Літературний контекст. Г.Гейне “Жоффруа Рюдель і Мелісанда Тріполі” (“В замке Блэ ковер настенный...”). Е.Ростан. “Далека мрія” і А.Кримський. “З Ростана” (“Обняти білявку...”).

Бертрáн де БОРН (бл. 1140-бл. 1215)

Сирвента (“Люблю травневий світлий час...”)

Втілення ідеалів рицаря в сирвенті “Люблю травневий світлий час...” Оспівування мужності, сміливості вояків під час бойових дій. Заклик до війни як “нормального” стану середньовічного рицарства.

Теорія літератури. Поняття про сирвенту.

Літературний контекст. Леся Українка. “Давня казка”. Данте. “Божественна комедія” (“Пекло”). Г.Гейне. “Бертран де Борн” (“Шляхетну й горду мав статуру...”). Ремінісценції (“спогади” - запозичення, цитування) з провансальської лірики в поезіях Юрія Клена, М.Рильського. Л.Костенко. “Апологія лицарства” (“Там, за віками, за гірким туманом...”); “Майже переклад з провансальської...” (“Я лицар і поет...”).

Продовження традицій провансальських трубадурів у ліриці труверів і мінезингерів. Уславлення любові до жінки, бойової звитяги, служіння сюзерену - провідні мотиви творчості трубадурів, труверів і мінезингерів.

Із лірики вагáнтів

“Орден вагантів”, “Бідний студент”,

“Безтурботна пісня”

Своєрідність поезії вагантів, її антиклерикальна сатирична спрямованість. Пафос і зміст поезії вагантів, їхній вплив на всесвітній гімн студентства “Gaudeamus”.

Західноєвропейські ваганти й українські мандрівні дяки.

Літературний контекст. Бурлескно-травестійна творчість мандрівних дяків. Ораторія К.Орфа “Carmina burana”.

Аліг’єрі ДÁНТЕ (1265-1321)

“Божественна комедія”

(“Пекло”; “Рай”, пісня 33, вірші 115-145)

Данте - великий мислитель і поет Італії. Життєвий шлях та ідейно-творча еволюція поета. “Нове життя” і поезія “нового солодкого стилю”.

Поема “Божественна комедія” - філософсько-художній синтез середньовічної культури. Сон Данте протягом Великоднього тижня 1300 року і композиційна будова поеми. Бачення світу в поемі, її символіко-алегоричний зміст. Т. Шевченко та І. Франко про Данте.

Місце Данте в італійській і всесвітній літературі. “Божественна комедія” в інших видах мистецтва” (С.Ботічеллі, Е.Делакруа, Г.Доре та ін.)

Теорія літератури. Поняття про строфу, терцину, сонет.

Літературний контекст. Тема Данте в творах Т.Шевченка, І.Франка, М.Драгоманова, І.Нечуя-Левицького, В.Стефаника, Лесі Українки, М.Бажана та ін. Є.Маланюк. “Беатріче” (“І знову зустріч. Це вже тричі...”). Г.Лонгфелло. “Данте” (“Тосканцю, ходиш, наче тінь заклята...”). Анна Ахматова. “Данте” (“Он и после смерти не вернулся...”); “Могла ли Биче словно Дант творить...”.

Тематична атестація