3. Із Літератури межі 19 - 20 століть

(42/54 год.)

Зрушення в суспільному й духовному житті рубежу століть. Зміна світоглядних і духовних парадигм. Початок розпаду культури “гуманістичних епох”. Криза “філософії розуму” й поширення “філософії життя” (Ф.Ніцше, А.Бергсон, В.Дільтей та ін.); сприйняття життя як ірраціональної стихії, що осягається інтуїтивно. Її вплив на літературу. Криза реалізму, його модифікації (натуралізм). Ранньомодерністські течії (імпресіонізм, символізм, неоромантизм). Активізація міжвидових і міжжанрових взаємодій у художній культурі. Вихід “малих” літератур в ряд провідних (норвезької, бельгійської, ірландської та ін.).

Із французької літератури межі 19-20 століть

(14/18 год.)

Випереджуючий розвиток французької літератури на межі століть. Формування в ній нових напрямів - натуралізму, імпресіонізму, символізму, що поширюються в інших літературах. Інтенсивність художніх пошуків.

Французька проза на межі століть. Її основні течії (реалізм, натуралізм, імпресіонізм) і жанри. Домінування роману, активізація малих жанрів (Г. де Мопассан, А.Доде, А.Франс).

Натуралізм

(6/8 год.)

Переростання реалізму в натуралізм у французькій літературі 2 пол. 19 ст. Їхня генетична і типологічна спорідненість. Засадничі принципи: сцієнтизм (науковість), об’єктивізація оповіді, подвійна, біологічна й соціальна, інтерпретація зображуваного, документалізм.

Емíль ЗОЛЯ (1840 - 1902)

“Кар’єра Ругонів” (розділи 1, 2, 7)

Е.Золя - найвидатніший письменник і теоретик французького натуралізму. Цикл романів Золя “Ругон-Маккари” - “природнича й соціальна історія однієї родини в добу Другої імперії”. Роман “Кар’єра Ругонів” як інтродукція (вступ) до циклу, визначення в ньому її провідних тем і мотивів.

Теорія літератури: Поняття про епопею, романний цикл, поглиблення поняття про натуралізм як літературний напрям.

Літературний контекст. Натуралізм Золя і “науковий реалізм” І.Франка.

Символізм

(6/8 год.)

Французька поезія на межі століть. Символізм як літературний напрям доби. Засадничі естетико-художні принципи та поетичне новаторство французького символізму. Символ як засіб поетичного вираження, його потрактування французькими символістами: спонтанність з’яви, непроясненість і багатозначність, “підказування” сенсів і простір для відгадування. Сугестія як важливий засіб французької символістської поезії; редукція, мінімізація ролі інформативно-розповідної функції поетичної мови. Творення нової поетичної метамови.

Артюр РЕМБÓ (1854-1891)

“Відчуття”, “Моя циганерія”, “П’яний корабель”, “Голосівки”, “Що поетові кажуть про квіти...”, “Вічність”

Поезія Рембо як постійний експеримент. Символізм Рембо: програма “поетичного яснобачення” та її художня реалізація. Сугестія, навіювання того, що не передається прямому словесному вислову. Образ-символ, в якому знімається дистанція між зримим словом (означником) і значеннєвістю (означуваним), їхнє злиття (“П’яний корабель”). Пошук відповідностей між різними відчуттями й синтез поетичного вираження (“Голосівки”). Асоціативність як важливий атрибут поезії символізму. Рембо і поезія 20 ст.

Теорія літератури: Поняття про сугéстію; тропи (метафору, метонімію, синекдоху, літоту).

Літературний контекст. Л.Костенко. “Хлопчичок прийшов із Шарлевілю...”

Поль ВЕРЛÉН (1844-1896)

“Сентиментальна прогулянка”, “Півголосом”, “Забуті арієти”,

“Так тихо серце плаче...”, “Шарлеруа”, “Тихе небо понад дахом”,

“Поетичне мистецтво”, “Підспів під Поля Верлена”

Поєднання імпресіонізму й символізму в поезії Верлена. Заперечення раціоналізованої поезії, що засновується на “вбивчому дотепі, жорстокому розумі й нечистому сміху” та на правилах риторики. Сугестивність поезії, що навіює невизначене, позбавлене чіткого сенсу й обрисів (“про неясне говорить неясно”). Музичність Верлена як засіб прямого вираження інтуїтивно-емоційного, несвідомого, настроєвого.

Теорія літератури: Поняття про ритмомелодику вірша; асонанс і дисонанс; алітерацію.

Міжлітературні зв’язки. М.Рильський. “Є така поезія Верлена...”; В.Маяковський. “Верлен і Сезанн” (“Я стол, о шкафа острия...”).

Стефáн МАЛЛАРМÉ (1842-1898)

“Дар поезії”, “Блакить”, “Надгробок Едгару По”, “Незайманий, палкий, з пишнотою пір’їн...” (“Лебідь”), “На йменні Пафос я закрив свої книжки...”

Своєрідність символізму Малларме. Розуміння символу як “видобування стану душі із предметно-чуттєвого світу і творення іншої, поетичної реальності”. Поетична техніка Малларме, розуміння поезії як мовленнєвої конструкції, в якій синтаксис посів місце муз. Місце і роль Малларме в поезії модернізму.

Літературний контекст. Вплив французьких символістів на розвиток української поезії кінця 19 - початку 20 століття: багатолінійна асоціативність та сугестія в творах П.Тичини, Олександра Олеся, М.Вороного.

Тематична атестація

Із норвезької літератури межі 19-20 століть

(6/7 год.)

Розквіт норвезької літератури в останній третині 19 - початку 20 ст., її вихід на європейський кін. Розвиток драматургії (Г.Ібсен, Б.Б’єрнсон) і прози (А.Гарборг, Й.Лі, А.Х’єланн).

Гéнрік ÍБСЕН (1828-1906)

“Ляльковий дім”

Еволюція творчості Ібсена, її три основні етапи (романтичний, реалістичний і символічний). Ібсен - зачинатель європейської “нової драми”. “Ляльковий дім” як перший завершений твір “нової драми”. Соціально-психологічний характер п’єси. Образ Нори і проблеми фемінізму. Особливості драматургічного конфлікту та розвитку дії. Зав’язка поза межами тексту драми. Аналітична композиція. Відкритий фінал. Відмова від традиційних драматургічних засобів (монологи діючих осіб, репліки), активізація підтексту.

Роль Ібсена в розвитку нової європейської драматургії; ібсенізм.

Теорія літератури. Поняття про драму як рід і жанр літератури; зовнішню і внутрішню дію; підтекст.

Літературний контекст. Б.Шоу. “Квінтесенція ібсенізму”; “Пігмаліон”.

Із бельгійської літератури межі 19-20століть

(4/4 год.)

Морíс МЕТЕРЛÍНК (1862 - 1949)

“Непрошена”

М.Метерлінк - найвідоміший драматург символізму. Еволюція його творчості. Метафізичний характер п’єс Метерлінка. Мотив спілкування душі з таємничою сферою духу. Драма “Непрошена” - знаковий твір символістської драматургії Метерлінка. Зверненість до підсвідомого. Зовнішня статика і внутрішня напруга, перенесення дії в сферу підсвідомого. Принцип “другого діалогу”. Недомовленість, підтекст і “мовчання” як виражальні засоби театру Метерлінка. Український переклад “Непрошеної” Лесею Українкою.

Із англійської літератури межі 19-20 століть

(5/8 год.)

Óскар УÁЙЛЬД (1854-1900)

(повне ім’я - Оскар Фінгал О’Флаерті Уїлс Уайльд)

“Портрет Доріана Грея”, “Балада Редінгської в’язниці”

Особистість і творчість О.Уайльда. Естетизм Уайльда, його творчість як явище англійського раннього модернізму. “Портрет Доріана Грея” як осереддя творчості письменника. Риси ранньомодерністського інтелектуального роману. Моральні й естетичні проблеми роману, їх переплетіння. Поетика й стиль “Портрета Доріана Грея”; поєднання символізму й імпресіонізму. Пізній Уайльд і “Балада Редінгської в’язниці”.

Теорія літератури. Поняття про естетизм, парадокс.

Тематична атестація

Із американської літератури межі 19-20 століть

(5/8 год.)

Літературний процес в США на межі 19 - 20 ст. Зміна провідних художніх напрямів і течій. Розвиток реалізму й натуралізму, їх співвідношення в тогочасній американській літературі. Феномен Марка Твена. Імпресіонізм і неоромантизм як ранньомодерністські течії.

Гéнрі ДЖЕЙМС (1842 - 1916)

“Дейзі Міллер”

Генрі Джеймс - видатний майстер американської соціально-психологічної прози. Еволюція творчості письменника від реалізму до імпресіонізму. Викривання умовностей суспільства і ствердження дійсних цінностей життя. Критичне зіставлення європейського і американського світів і культур - один з основних мотивів творчості Джеймса. Повість “Дейзі Міллер”, втілення в ній улюбленої теми Джеймса: протистояння молодої американки, яка виявляє моральні чесноти, мужність і щирість, ницому суспільному середовищу.

Вплив Джеймса на англомовні літератури 20 ст.

Із російської літератури межі 19-20 століть

(6/7 год.)

Кінець 19 - початок 20 ст. - переломна епоха в розвитку російської літератури. Криза класичного реалізму. Імпресіонізм в російській літературі (А.Чехов, І.Бунін, К.Бальмонт та ін.). Символізм як перша масштабна модерністська течія: дві його хвилі. Зміни в жанровій системі російської літератури: піднесення ліричної поезії, активізація драматургії і малих жанрів прози.

Антóн ЧÉХОВ (1860 - 1904)

“Чайка” або “Дядя Ваня”

(за вибором учителя)

Чехов як представник нової епохи російської літератури. Еволюція його творчості від “Антоші Чехонте до Антона Чехова”; імпресіонізм зрілої прози й драматургії. Доведення “до віртуозності, до генія звичайного зображення звичайного життя” (В.Розанов). Трагізм “дрібниць життя”, що засмоктують людину (“Дядя Ваня”). Роль підтексту, місткість і виразність деталі.

“Чайка” - перша п’єса російської нової драматургії (невипадковість з’яви чайки як емблеми МХАТу). Життєва мета та сенс мистецтва як головні проблеми твору. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі. Новаторство Чехова-драматурга. Чехов і система Станіславського.

Теорія літератури. Поняття про художню деталь.

Підсумок

(2 год.)

Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу: літературний стиль; реалізм, імпресіонізм, символізм як напрями літератури; естетизм, декаданс; жанрова система літератури, її зміни й трансформація.

Позакласне читання - 4/6 год.

Резерв - 4 год.

Для вивчення напам’ять

Бодлер Ш. Вірш за вибором учня

Верлен П. Вірш за вибором учня

Вітмен В. Вірш за вибором учня

Малларме С. Вірш за вибором учня

Рембо А. Вірш за вибором учня

Толстой Л. Уривок із роману (за вибором учителя)

Фет А. Вірш за вибором учня

Основні вимоги до знань і вмінь учнів 10-го класу

Учні повинні знати:

авторів і перекладачів вивчених творів;

вивчені етапи всесвітнього літературного процесу;

найважливіші відомості про творчі методи та літературні напрямки (символізм, реалізм);

місце і значення вивчених творів у доробку письменника та літературному процесі певного періоду;

характерні особливості індивідуального стилю письменника;

головні ознаки понять асоціація (літературна); верлібр; декаданс; естетизм; індивідуальний стиль письменника; підтекст; ремінісценція; інтелектуальний, психологічний, філософський роман;

проблематику, систему образів та особливості композиції вивчених творів.

Учні повинні вміти:

аналізувати й інтерпретувати художній твір в єдності його змісту і форми;

обґрунтовувати свою думку з приводу прочитаного;

виявляти основні проблеми, поставлені у творі, що вивчається;

визначати жанрові особливості вивчених творів;

розрізняти літературні напрями;

визначати роль системи образів у розкритті ідейного змісту твору;

порівнювати твори, їх проблематику та системи образів;

готувати доповідь на філологічну тему;

користуватися словниково-довідковою літературою.

 

 

11-й клас

(105/140 год.)

(3/4 г/т)