43. Концептуальна інформація тексту

Кожний текст, висвітлюючи якусь тему, містить у собі певний обсяг фактичних даних, включає у себе різні види повідомлень. У залежності від того, що повідомляється, виділяють три види повідомлень, які називають інформаціями: фактуальну, концептуальну і і підтекстову.

Фактуальна інформація тексту – це опис фактів, подій, місця і часу дії, роздуми автора, розвиток сюжету і т.д.

Концептуальна інформація (лат. conceptio – розуміння, система поглядів) – це виклад світогляду автора, основної ідеї твору. Концептуальна інформація не завжди точно виражається словами, вона частіше випливає з різного виду фактуальної інформації. Так різні автори можуть по-різному інтерпретувати перемогу київського “Динамо” чи результати міждержавних переговорів.

Підтекстова інформація також не виражається словами, а домислюється. Вона виникає завдяки здатності слів, словосполучень, речень та фрагментів тексту містити у собі скритий зміст.

44 = 41

45. Основні ознаки тексту в діловому мовленні.

Текст - це головний реквізит службового документа, що відображає його зміст. Він має чітко й переконливо відображати причину й мету його написання, розкривати суть конкретної справи, містити докази, висновки.

Головна вимога до викладу матеріалу в будь-якому документі – це логічна послідовність, чітко продуманий план, щоб мета документа була добре аргументована, випливала з викладу документа.

Текст документа повинен бути достовірним, тобто викладені у ньому факти повинні відображати справжній стан речей.

Точним текст документа є тоді, коли у ньому не допускається подвійне тлумачення слів та висловів.

Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.

Стислим є текст, у якому немає зайвих слів та смислових повторів, надмірно довгих (не по суті справи) міркувань.

Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документі.

Під час складання текстів документів слід дотримуватися таких правил:

• Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів

• Текст викладати від третьої особи: комісія ухвалила…; інститут просить …

• Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази

• Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів

• Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку з, згідно з, з метою

• Використовувати синтаксичні конструкції типу: доводимо до Вашого відома, що…; у порядку обміну досвідом…

• Дієприслівникові та дієприкметникові звороти вживати на початку речення: враховуючи,…, беручи до уваги…

• Уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові, означення – перед означуваним словом, додатки після опорного слова; вставні слова – на початку речення)

• Щоб не виявити гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів варто заміняти на пасивну. Ви не висловили свої пропозиції – Вами ще не висловлені пропозиції.

• Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму: Університет не гарантує…

• Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію…

• У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: наказую…, пропоную

• Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами: р-н, обл., напр., км

• Займенник Ви, Вас, Вам у офіційно-діловому стилі пишеться з великої літери

• Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високоповажний і т.д.