- •Тема 1.
- •2. Найбільш загальна типологія країн за широким набором критеріїв (згідно з матеріалами оон і міжнародних організацій).
- •3. Типологія країн світу за характером економічної системи. Національні моделі економік.
- •4. Ранжування і класифікація країн за деякими економічними та соціальними показниками:
- •4.1. За економічною могутністю (обсягами ввп/внд).
- •Обсяги ввп і внд перших 20-ти країн світу та України у 2010 р. (за даними Світового банку)1
- •4.2. За рівнем економічного розвитку.
- •4.3. За конкурентоспроможністю економік.
- •(За даними Всесвітнього економічного форуму)
- •4.4. За рівнем соціального розвитку (індексом розвитку людського потенціалу).
- •6. Типологія країн за стадією суспільного розвитку.
- •6. Коротка характеристика основних найбільш загальних типів країн сучасного світу:
- •6.1. Економічно розвинені країни.
- •6.2. Постсоціалістичні країни перехідної економіки.
- •6.3. Країни, що розвиваються.
- •7. Історико-географічна реґіоналізація світу.
Змістовий модуль 1.
Світове господарство як складна політико-економічна сукупність різних груп і типів країн, міждержавних регіонів і організацій, транснаціональних корпорацій. Структура та основні чинники розвитку світового господарства.
Тема 1.
КРАЇНИ І НАЦІОНАЛЬНІ ГОСПОДАРСТВА
ЯК СУБ’ЄКТИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ КРАЇН
План.
Країни на сучасній політичній і економічній карті світу та необхідність їх систематизації для потреб соціально-економічної географії.
Найбільш загальна типологія країн за широким набором критеріїв (згідно з матеріалами ООН і міжнародних організацій).
Типологія країн світу за характером економічної системи. Національні моделі економік.
Ранжування і класифікація країн за деякими економічними і соціальними показниками:
за економічною могутністю (обсягами ВВП/ВНД);
за рівнем економічного розвитку;
за конкурентоспроможністю економік;
за рівнем соціального розвитку (індексом розвитку людського потенціалу).
Типологія країн за стадією суспільного розвитку.
Коротка характеристика основних найбільш загальних типів країн сучасного світу:
економічно розвинені країни;
постсоціалістичні країни перехідної економіки;
країни, що розвиваються.
Історико-географічна реґіоналізація світу.
1. Країни на сучасній політичній і економічній карті світу та необхідність їх систематизації для потреб соціально-економічної географії.
Отже, світове господарство (чи світова економіка) – це глобальний економічний організм, який являє собою сукупність національних господарств, зв’язаних між собою системою міжнародного географічного поділу праці, а також економічними й політичними відносинами, що підпорядковуються об’єктивним законам ринкової економіки (А. Голіков, 2008). Національні господарства формуються насамперед в межах територій держав (незалежних країн), що є повноправними суб’єктами міжнародних політичних та економічних відносин. На початок 2012 р. таких держав у світі було 194. Крім цього, до національних господарств як суб’єктів світового господарства можна віднести господарства Тайваню і Косова – країн, державність яких визнана багатьма державами світу, а також господарства залежних країн і територій (наприклад, Пуерто-Ріко, Гренландії, Сянгану (Гонконгу), Нідерландських Антильських островів чи Французької Гвіани). Таких країн у світі, за різними даними – від трьох до чотирьох десятків, у зовнішньоекономічній діяльності вони зорієнтовані, насамперед, на свої метрополії, однак мають доволі значну автономію в пошуку зовнішньоекономічних партнерів і формуванні міжнародних економічних зв’язків.
Таким чином, у даний час на Земній кулі нараховується понад 225 країн і територій з постійним населенням, що є складовими елементами політичної та економічної карти світу. (Зокрема, у рейтинги Світового банку, складені за основними економічними показниками у 2010 р., включені 215 країн і територій світу). Дані об’єкти найрізноманітніші за кількісними та якісними характеристиками, їх географічну своєрідність найкраще подає соціально-економічна географія конкретних країн. Однак при географічному вивченні глобальних явищ і процесів (політична карта, народонаселення, науково-технічна революція, світове господарство, проблеми людства тощо) країнознавчим підходом скористатися важко. Виникає необхідність зробити певні узагальнення і звести всю різноманітність країн до обмеженої кількості груп за певними ознаками, тобто скористатися географічною систематизацією. Серед її видів Е. Алаєв називає класифікацію, типологію і географічне таксонування. Їх визначення в найбільш загальному вигляді такі:
класифікація – групування досліджуваних об'єктів у сукупності (класи), які відрізняються між собою переважно кількісними ознаками;
типологія – групування досліджуваних об’єктів у сукупності (типи), які стійко відрізняються між собою якісними ознаками;
таксонування – процес членування досліджуваної території на рівнозначні або ієрархічно підпорядковані територіальні одиниці (таксони), що володіють певною специфікою і цілісністю. Якщо об’єктом таксонування є регіони, то вживається термін регіоналізація; регіони при цьому являють собою сукупність географічно суміжних об’єктів (таксонів) нижчого порядку.