4. Сутність дивідендів і дивідендної політики. Види дивідендних виплат.

Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується ак діонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Дивіденд - частка прибутку акціонерного товариства, який щорічно розподіляється серед ак діонерів після сплати податків, відрахувань на розширення виробництва, поповнення резервів.

З позицій акціонерного товариства дивіденд - це витрати товариства, необхідні для обслуговування акціонерного капіталу, що виступають у формі чистого прибутку і виплачуються ак діонерам пропорційно кількості акцій, що знаходяться в обігу.

З позицій акціонера дивіденд виступає як плата за користування товариством його грошима, вк даденими у Статутний капітал товариства.

З позиції фінансового аналітика дивіденд є технічним показником, що дозволяє визначити ін іестиційну привабливість емітента, оцінити пропорції розподілу прибутку товариства, вартість пр остого і привілейованого капіталу і т.п.

Дивіденд у кінцевому рахунку є доходом, в якому відбиваються результати управління підприємством і його політика розподілу. Дивіденди важливі тому, що вони сигналізують ак діонерам та інвесторам про здатність суб'єкта господарювання отримувати прибуток. Д> віденди є основою визначення ціни акцій і важливим компонентом визначення ефективності вк іадень у цінні папери.

Дивіденди досить часто оголошуються у вигляді абсолютних значень, оскільки відсотки ін >ді можуть не показувати імовірних значень розміру доходів акціонерів.

Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або не оозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного то зариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Слід зазначити, що у і ;ипадку прийняття загальними зборами рішення про реінвестування отриманого товариством у зв тному періоді прибутку, дивіденди за простими акціями виплачуватись не будуть. у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку мі нулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок ре їервного капіталу товариства. Дивіденд може виплачуватись щоквартально, раз у півріччя або щ< ірічно.

Процедура виплати дивідендів проходить кілька етапів, що базуються на таких датах:

1. дата оголошення дивідендів - це день, коли Рада директорів чи Загальні збори акціонерів приймають рішення про виплату дивідендів, їх розмір, дати перепису і виплати. Оголошення про дивіденди може публікуватись в ЗМІ або здійснюватись шляхом поштових повідомлень чи на пс передніх зборах акціонерів;

2. ексдивідендна дата: акціонери, які придбали акції до цієї дати, мають право на дивіденди за період, який минув; а акціонери, які придбали акції в цей день чи пізніше, - такого права не молоть. Ексдивідендна дата, як правило, призначається за 2-4 дні до моменту дивідендного пе зепису. Ця дата є вагомою з позиції динаміки цін на акції. На початку дня ціна акції падає приблизно на величину оголошеного до виплати дивіденду. Більш точні прогнозні показники ве іичини зниження ціни акції розраховуються брокерами, які приймають рішення про вигідність к> дівлі акцій напередодні ексдивідендної дати, або купівлі за нижчою ціною на умовах втрати пс точних дивідендів після її настання;

3. дата перепису - це день реєстрації акціонерів, що мають право на отримання ог шошених дивідендів. Ця дата призначається, як правило, за 2-4 тижні до дня виплати дивідендів. Необхідність в такій реєстрації зумовлюється тим, що склад акціонерів постійно зм інюється, тому що постійно відбувається обіг акцій на ринку;

4. дата виплати дивідендів - день, коли безпосередньо здійснюються грошові виплати ди відсидів акціонерам, що мають право на їх отримання.

Джерела виплати дивідендів:

1. чи лий прибуток звітного періоду;

2. не оозподілений прибуток минулих періодів;

спеціально сформовані фонди по виплаті дивідендів (Фонд виплати дивідендів по привілейованих акціях) при недостатності прибутку чи збитковості;

ем ісійний дохід, отриманий від коливання курсу акцій в сторону збільшення їхньої вартості. Основні форми виплати дивідендів:

1. Грошова (розмір дивіденду на одну акцію у вартісному виразі; відсоток від ринкової ціни акції; відсоток від чистого прибутку; дивіденд оголошується без врахування пс датків з власників акцій).

2. Негрошова (акціями самого АТ - раніше випущеними або нового випуску, ін ними цінними паперами АТ або цінними паперами інших емітентів, якими володіє АТ).

3. Змішана (комбінація різних форм виплати винагороди власникам - частково у гр )шових коштах, а частково - іншими не грошовими засобами).

Раді директорів і Загальним зборам забороняється оголошувати і виплачувати дивіденди в' аких випадках:

• якщо в річному балансі АТ є збитки і дивіденди не виплачуватимуться до тих пір, поки зб тгки не будуть покриті або не буде зменшений статутний капітал;

• у випадку неплатоспроможності АТ, або якщо воно може стати таким після виплати ди відендів;

• у випадку розширення діяльності (коли випускаються нові акції акціонерам замість ди відендів).

Розмір дивіденду оголошується без врахування податку. Виплата здійснюється або самим ак діонерним товариством через касу, або банківською установою - агентом, що виступає в цей мс мент агентом держави по збору податків і виплачує акціонерам дивіденд за мінусом відповідної суми податку. Крім цього, дивіденд може виплачуватись за допомогою чеку, платіжного доручення або шляхом поштового переказу. Дивіденд може також виплачуватись ак діями і облігаціями, товарами, якщо це передбачено статутом АТ. Виплата дивідендів зд йснюється не пізніше 30-ти днів від дати перепису.

Акціонер має право отримати дивіденд протягом терміну, що не перевищує терміну позовної давності (3 роки). Якщо в день виплати акціонером не отримано дивіденд, то він де донується на розрахунковий рахунок АТ. На невиплачені і неотримані дивіденди відсотки не на заховуються.

На розподіл прибутку підприємств, створених у формі акціонерних товариств, значною мі )ою впливає обрана дивідендна політика, яка представляє собою сукупність використовуваних товариством принципів і методів виплати дивідендів відповідно до його ек шомічних цілей у певний період.

Метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій розподілу чистого прибутку на пс точне споживання у формі дивідендів і виробничий розвиток з метою максимізації ринкової вартості підприємства. Дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом пі, щриємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів чи утримувати їх для реінвестування.

Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними за щаннями певного періоду. Дана політика має суттєвий вплив на ціну акцій товариства. Ос новна модель ціни акцій показує, що якщо товариство дотримується політики виплати більшої ди відендної готівки, то дивіденд зростатиме, а ціна акції буде мати тенденцію до підвищення. З ін іюї сторони, якщо наявні грошові виплати дивідендів підвищуються, то потім будуть ін юстуватись менші кошти, очікуваний майбутній рівень їх зростання знижуватиметься, а це пригнічуватиме ціну акції. Тому дивідендна політика встановлює цей баланс між поточними ди відендами і майбутнім зростанням, що максимізує ціну акцій.

Таким чином, оптимальна дивідендна політика як один з елементів управління фінансами явіяє собою поєднання двох протилежних мотивацій, тобто прагнення акціонерів одержати ме ксимально високі дивіденди на акції, що забезпечить їх високу ціну на фінансовому ринку, та пс легшити доступ підприємства до зовнішніх фінансових джерел і досягти мінімізації витрат при їх залученні. Отже, необхідно досягти оптимального співвідношення між розподіленим і не зозподіленим прибутком. Спрощено систему розподілу прибутку у звітному періоді можна пргдставити наступним чином: частина прибутку виплачується у вигляді дивідендів, інша -ре нвестується в активи підприємства. Тобто дивідендна політика певною мірою визначає розмір зо шішніх джерел фінансування.

Виходячи з усього наведеного, можна виділити такі основні завдання дивідендної пс літики:

1. забезпечення постійних дивідендів для зацікавлення акціонерів та інших суб'єктів, що ф\ нкціонують на фінансовому ринку;

2. мінімізація витрат по залученню зовнішніх джерел фінансування шляхом реінвестування пр ибутку під визначені інвестиційні проекти;

3. підтримка іміджу товариства на ринку шляхом підтримання стабільного чи зростаючого ку зсу акцій та виплати дивідендів;

4) зниження податкового впливу через вірний вибір використання прибутку. До основних факторів, що визначають дивідендну політику, належать:

1) фі гансові обмеження:

• заборгованість за зобов'язаннями з фіксованими виплатами (зобов'язання по кредитах, обнігаціях);

• ліквідність товариства за зобов'язаннями перед акціонерами (достатність грошових фондів для сп тати за їх рахунок дивідендів);

2. договірні обмеження (обмеження по дивідендній політиці, що включені до Статуту товариства);

3. податкова політика: порядок сплати податків з дивідендного доходу, податкові пільги по ре нвестованих прибутках; співвідношення між податком на дивіденди та податком на приріст ка пталу;

4. інвестиційні можливості товариства: можливості для здійснення капітальних вкладень у пр ибуткові проекти;

5. мс жливості та витрати, пов'язані із залученням джерел фінансування: можливості компанії залучити зовнішні джерела фінансування при недостатності внутрішніх джерел і вартість цих д>і ерел;

6. ріі.ень ставки прибутку на сплачений капітал: рівень дивідендів повинен бути достатнім для зб ялгання привабливості акцій компанії у порівнянні з альтернативними об'єктами інвестицій;

7. ф; ктор ризику при оцінці різних форм виплати дивідендів (ризик по грошових виплатах ди відендів нижче ризику по виплатах акціями та нерозподілених прибутках).