12. За формою надання:

• у безготівковій формі - надаються шляхом сплати платіжних (розрахункових) документів позичальника з кредитного рахунка або перерахування коштів з кредитного рахунка на поточний (чи картковий) рахунок позичальника;

• у готівковій формі - надаються шляхом видачі готівки з каси банку, зокрема, для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції, за кредитами, наданими в межах кредитних ліній ЄБРР, а також фізичним особам.

13. За методами надання:

• у разовому порядку;

• відповідно до відкритої кредитної лінії;

• гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою із стягненням комісії за зобов'язання).

14. За строками погашения:

• водночас - повернення кредиту без визначення проміжних строків, як правило, встановлюється під час надання кредиту на реалізацію проекту, за яким надходження грошових коштів очікується одномоментно після його реалізації, або за відсутності у позичальника достатніх обсягів надходжень від іншої господарської діяльності для забезпечення поетапних розрахунків за кредитом;

• на виплат - встановлюється графік погашення, виходячи з технологічного циклу роботи підприємства, порядку та термінів проведення розрахунків з контрагентами, періодичності надходження коштів на рахунки позичальника;

• достроково - повернення кредиту повинно бути здійснене на вимогу кредитора або якщо таке бажання виявив позичальник;

• з регресією платежів - графік погашення, встановлений кредитним договором, передбачає, що на початку користування кредитом позичальник сплачує більші суми, а потім - менші;

• після закінчення обумовленого періоду - кредитний договір визначає наявність пільгового періоду, після закінчення якого починається погашення кредиту.

15. За ступенем кредитного ризику:

• стандартні кредити - операції, за якими кредитний ризик є незначним;

• кредити з підвищеним ризиком - кредитні операції, за якими кредитний ризик є підвищеним та може збільшуватися за виникнення несприятливої для позичальника ситуації. До цієї групи належать кредити «під контролем», «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні».

16. За обсягами кредитних коштів:

• великі;

• середні;

• дрібні.

В економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості ознак класифікації видів банківського кредиту. У процесі систематизації банківських кредитів використовуються й інші критерії виділення тих чи інших видів кредитів. Це можуть бути кредити за джерелами залучення (внутрішні - у межах країни, зовнішні -міжнародні), за галузевою ознакою (у сільське господарство, торгівлю, машинобудування, транспорт, науку та освіту), за економічним призначенням тощо. Класифікація кредитів може складатися і дотримуватися самими банками.

1.3. Інституційно-правове регулювання банківського кредитування

Важливе значення у процесі здійснення кредитних операцій банківськими установами має інституційне, законодавче та нормативно-правове забезпечення діяльності банків. Головними інституціями, які регламентують порядок здійснення банківської кредитної діяльності в Україні, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк України, банківські установи тощо.

Кредитна діяльність банків регламентується Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України, нормативно-правовими актами НБУ, статутами банків та кредитними договорами (рисунок 1.2).

Рисунок 1.2. Інституційно-правове регулювання банківського кредитування в Україні.

Серед основних законодавчих та нормативно-правових актів України, які регулюють кредитну діяльність банків, слід виділити такі:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» (від 7 грудня 2000 року N 2121-III), від 1 червня 2010 року N 2289-VI (зміни, внесені Законом України від 1 червня 2010 року N 2289-VI, вводяться в дію з 31 липня 2010 року) - подає перелік операцій, зокрема кредитних, які можуть здійснюватися банками, що отримали ліцензію НБУ.

2. Закон України «Про Національний банк України» (вiд 20.05.1999 № 679-XIV) - визначає операції Національного банку, серед яких надання кредитів банківським установам для підтримки ліквідності, та регламентує здійснення Національним банком банківського регулювання і нагляду, зокрема, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків.

3. Закон України «Про заставу» (від 02.10.1992 № 2654-XII) - розкриває основні норми застосування застави, вимоги до предмета застави, змісту і форми договору застави, збереження застави, її припинення та ін.

4. Закон України «Про іпотеку» (від 15 грудня 2005 року N 3201-IV) - регулює взаємозв'язки між банківськими установами та позичальниками у сфері іпотечного кредитування, визначає моменти виникнення, застосування та припинення іпотеки; предмети іпотеки та вимоги, які ними забезпечуються, умови передачі нерухомого майна в іпотеку, описує державну реєстрацію та страхування предмета іпотеки, особливості надання в іпотеку різних видів нерухомого майна, порядок укладання договору іпотеки, висуває вимоги до змісту та форми заставної та можливості її використання для рефінансу­вання тощо.

1. Закон України «Про іпотечні облігації» (від 22.12.2005 № 3273-IV) - регулює діяльність щодо емісії та розміщення іпотечних облігацій банківських установ, визначає види іпотечних облігацій, правові засади їх обігу, вимоги до їх іпотечного покриття, умови виконання зобов'язань за іпотечними облігаціями, а також особливості державного регулювання і нагляду у цій сфері.

5. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (вiд 20.01.2005 № 2378-IV) - регламентує діяльність у системі іпотечного кредитування, порядок формування та обслуговування іпотечних активів, види та процедуру емісії іпотечних сертифікатів, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

6. Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (від 23.06.2005 № 2704-IV, внесення змін від 04.03.2009 № 1062-VI) - регулює діяльність в Україні бюро кредитних історій, визначає механізми врегулювання взаємозв'язків, які виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання позичальниками грошових зобов'язань, функціонування установ (бюро кредитних історій), пов'язаних з обміном інформації і забезпечення прав та інтересів суб'єктів кредитних історій.

7. Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (№ 1255-IV від 18 листопада 2003 року) - визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

8. Закон України «Про страхування» (вiд 07.03.1996 № 85/96-ВР) - регулює процедуру здійснення страхування кредитних ризиків банківських установ, права та обов'язки страховика і страхувальника, порядок укладання договору страхування тощо.

10. Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» (N 368 від 28.08.2001, Національний банк) - регулює кредитну діяльність банківських установ шляхом визначених у ній Національним банком України нормативів кредитного ризику та їх граничних значень, яких повинні дотримуватися вітчизняні банки.

11. Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» (Національний банк України, Лист від 19.12.2008 № 40-511/5545-18184) - подає критерії класифікації кредитних операцій, оцінку фінансового стану позичальника, класифікацію кредитного портфеля, порядок розрахунку резерву під кредитні ризики тощо.

12. Положення «Про порядок здійснення консорціумного кредитування» (Національний банк України; Лист вiд 27.03.1996 № 351) - визначає поняття банківського консорціуму, описує порядок надання консорціумних кредитів, укладення консорціумного договору, форми консорціумного кредитування тощо.

10. Положення «Про єдину інформаційну систему «Реєстр позичальників» (Національний банк України, №245 від 27.06.2001, внесення змін 11.11.2005 №426) - визначає учасників та регулює порядок роботи в єдиній інформаційній системі «Реєстр позичальників», що створена для обліку позичальників, які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банківськими установами.

10. Постанова НБУ „Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” (№168, 10.05.2007) - регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним та вартості всіх супутніх послуг банку.

11. Постанова НБУ „Методичні рекомендації щодо організації та функціонування системи ризик-менеджменту в банках України” (№361, 02.08.2004) - визначають окремі положення управління кредитними ризиками в банках, структуру підрозділів з управління ризиками тощо.

Кредитні взаємозв'язки між банками і позичальниками визначаються на договірних засадах, через укладання кредитних договорів, які мають передбачати права і обов'язки сторін з належним оформленням справ за банківськими кредитами. При проведенні кредитної діяльності банківські установи також керуються кредитною політикою банку та внутрішньобанківськими положеннями щодо здійснення кредитних операцій.