Госпітальні інформаційні системи

Госпітальна інформаційна система є закономірним етапом розвитку інформаційних технологій в будь-якій клініці. Головна відмінна риса ГІС від інших медичних інформаційних систем – це комплексність вирішення інформаційних задач клініки. ГІС, як певний клас систем, пройшли декілька стадій розвитку:

• на першій стадії розв'язувалися переважно облікові завдання (медичні, економічні і т.д.);

• на другій стадії, крім облікових завдань, розвиток одержали управлінські завдання, що припускають вироблення рекомендацій щодо вирішення тих або інших проблем;

• на третій стадії, що одержала розвиток останнім часом, основний акцент робиться на впровадження інтелектуальних технологій.

Існуючі в даний час ГІС знаходяться переважно на 1-й або 2-й стадії розвитку, і лише незначну кількість систем можна віднести до 3-ї стадії.

Мета впровадження ГІС:

• збір, зберігання, обробка і оперативна видача інформації про хід лікувально-діагностичного процесу;

• підвищення ефективності управління за рахунок оперативності ухвалення і підвищення якості управлінських рішень;

• підвищення ефективності діяльності структурних підрозділів медичної установи при використанні ієрархічної системи збору, зберігання, передачі і централізованої обробки інформації, яка міститься в амбулаторній карті і історії хвороби, з оперативним доступом до інформації робочих місць;

• підвищення ефективності праці медичного персоналу, всіх співробітників медичної установи за рахунок автоматизації трудомістких, рутинних операцій (підготовці численних виписок, довідок, звітів, дублювання результатів аналізів і т.д.), підвищення достовірності даних і оперативності інформаційного обслуговування;

• організацію інформаційної взаємодії різних лікарів-фахівців з можливістю повнішого забезпечення спадкоємності в наданні медичної допомоги на всіх етапах медичного обслуговування (диспансерного, стаціонарного, реабілітаційного);

• підвищення якості рішень в процесі діагностики, лікування, реабілітації за рахунок використання експертної підтримки ухвалення рішення лікарями, з впровадженням експертної оцінки роботи лікаря, відділення;

• підвищення наукового рівня ефективності діагностики і лікування за рахунок створення медичної бази даних;

• на основі одержаної бази даних проведення порівняльної оцінки ефективності різних методів, схем лікування і реабілітації;

• аналіз вартості, контроль повноти і якості діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів;

• раціоналізацію використання медичних ресурсів (персоналу, апаратури, оснащення і т.д.);

• надання співробітникам необхідної довідкової інформації з основних видів медичної допомоги з використанням Internet.

Стан і проблеми впровадження медичних іс в Україні

За останнє десятиріччя Україна пройшла певний шлях по впровадженню інформаційних технологій в охорону здоров'я і практичну медицину. І сьогодні активно розробляються медичні інформаційні системи, створюються і впроваджуються телемедичні технології. В Україні створена велика кількість різноманітних за своїм призначенням комп'ютерних систем. Більшість з них відповідають своєму призначенню. Чимало комп'ютерних систем розраховано на вирішення окремих медичних проблем та реалізацію управлінських функцій. Все ширшою стає комп'ютерна мережа лікувально-профілактичних закладів, територіальних, регіональних та загально-державних органів управління охороною здоров'я. Сьогодні за допомогою комп'ютерних інформаційних систем організовують і вдосконалюють педагогічний процес в медичних навчальних закладах. Активно розробляються медичні інформаційні системи в закладах науки НАН України. В інститутах академії медичних наук активно почали створювати стандарти діагностики та лікування хворих. Використання сучасних інформаційних технологій та засобів телекомунікаційного зв'язку дозволяє медичним працівникам України користуватись міжнародною глобальною комп'ютерною мережею для ознайомлення з сучасними досягненнями світової медичної науки.

Реформування системи охорони здоров'я, її адаптація до соціально-економічних умов, що склались в незалежній Україні, вимагає широкого впровадження сучасних медичних, інформаційних технологій, нових засобів комп'ютерізації, зв'язку, інтегрованих баз даних, широкого застосування математичних методів аналізу та прогнозування.

Разом з тим, в сфері інформатизації охорони здоров’я в Україні ще існують значні недоліки:

• більшість медичних інформаційних систем (МІС), що зараз функціонують в охороні здоров’я України, створювались різними організаціями без будь-якого галузевого концептуального проекту та належної координації. Вони, як правило, функціонують ізольовано, а тому фрагментарно віддзеркалюють процеси, що відбуваються в охороні здоров’я. Інформація, що накопичується в базах даних цих систем, практично не використовується в процесі прийняття управлінських рішень. Мабуть саме тому охорона здоров’я України сьогодні характеризується недостатньо підготовленими рішеннями, відсутністю оптимізації управлінських підходів, не враховується ризик прийнятих рішень, відсутній прогноз стану здоров’я населення. Служби охорони здоров’я виявляються непідготовленими до появи позаштатних ситуацій і, як наслідок, несуть невиправдані втрати;

• медична статистика, як головна інформаційна система охорони здоров’я, лише частково виконує свої функції. З ряду об’єктивних та суб’єктивних причин вона не дає сьогодні повної картини стану здоров’я населення. Статистичні дані про стан здоров’я населення, діяльність лікувально-профілактичних закладів, обсяги та якість медичної допомоги, фінансовий, матеріально-технічний стан медичних закладів та їх кадрове забезпечення надходить знизу догори (від лікувально-профілактичного закладу до Міністерства охорони здоров’я) без будь-якої аналітичної обробки та аналізу на місцевому рівні. В результаті значно зменшується цінність звітної статистичної інформації. Взагалі, звітні статистичні дані не в повній мірі відповідають умовам своєчасності, повноти, якості, доречності і доступності, а тому і не дивно, що такі статистичні дані використовуються, як правило, для «цифрової» підтримки, а не для прийняття управлінських рішень;

• недостатня підготовка кадрів у галузі медичної інформатики обумовлює досить низький рівень прийняття управлінських рішень в галузі охорони здоров’я України. Сучасний лікар, а тим більше керівник органів і закладів охорони здоров’я, забов’язаний добре знати принципи аналізу і використання медичної інформації, основи теорії прийняття рішень, логіку мінімізації ризику, основи системної оцінки стану здоров’я індивіда і популяції, теорію моніторинга патологічних процесів тощо. Безперечно, медичний працівник зобов’язаний орієнтуватися в питаннях пошуку медичних відомостей у базах даних і базах знань, вміти користуватись засобами телекомунікації. На жаль, цьому приділяють досить мало уваги як у додипломній фазі навчання, так і в післядипломній;

• відсутня мотивація в підготовці кадрів вищої кваліфікації.

• відсутність централізованого керівництва та координації робіт з інформатизації охорони здоров’я призводить до того, що функціональні задачі органів управління системи МОЗ України на усіх її рівнях не мають постійної і адекватної інформаційно-аналітичної підтримки;

• затримана підготовка Державної програми “Медичний електронний паспорт громадянина України” (МЕП), що може сказатися на подальшому розвитку системи охорони здоров’я України, підвищенні його керованості, покращанні медичного обслуговування населення України. В той же час, реалізація програми дала б змогу: забезпечити на державному рівні оперативний і довгостроковий контроль зусиль Уряду щодо поліпшення здоров’я населення України, допоможе переорієнтувати державну політику на нові підходи стосовно забезпечення здоров’я населення; на галузевому рівні – здійснити якісний контроль управлінських рішень за рахунок оперативної і надійної статистики показників здоров’я, створити базис для впровадження на принципово новому рівні страхової та сімейної медицини, нових технологій діагностики та лікування; на рівні кожного пересічного громадянина України – забезпечити послідовність лікарських дій, моніторинг особистого здоров’я і захист пацієнта від можливих непрофесійних дій медичних працівників.

• прийнята МОЗ України Концепція інформатизації недостатньо формалізована, вона не має відповідного теоретичного базису і до того ж не виконується. Закупка комп’ютерів закладами охорони здоров’я здійснюється без єдиного державного плану. Відсутня ремонтна база;

• практично не налагоджена система сертифікації програмних продуктів;

• придбання лікувальної і діагностичної апаратури в державі здійснюється випадково. Нерідко відбувається купівля несертифікованої медичної техніки, що не підтримує міжнародно прийнятих медичних стандартів вихідної інформації для наступної комп’ютерної обробки, що є необхідною.