Властивості та основні процеси шкіряного виробництва
О
дяг
із натуральної шкіри користується
великим попитом завдяки значним
гігієнічним та естетичним властивостям.
Натуральна шкіра, як матеріал для одягу,
характеризується стійкістю до стирання,
здатністю до багаторазових навантажень
та згинань, має високі показники міцності
і видовження, але має низьку термостійкість,
високу прорубаємість, нерівномірну
товщину і видовження, які приводять до
ускладнення технології, появі дефектів
виробу при виробництві й
експлуатації. Нерівномірність
властивостей натуральної шкіри викликає
зміну форми зрізів деталей при розкрої
та з'єднанні, що виражається в складках
і перекосах, похилих заломах шкіри біля
швів і в місцях клейових з'єднань,
невідповідності довжини, взаємного
розташування, як форми деталей, так і
частин виробу. Тому
якість одягу багато в чому залежить від
технології, яка закладена на етапі його
проектування.Якість шкіри визначаться
при дотику.
Якість
сирого матеріалу, який використовується
для пошиття шкіряного одягу, визначає
якість шкіряного виробу. В кожної шкірки
свої особливості, що закладені від
природи і розвинулися під впливом
довкілля, яке впливають на її якість.
Недорогий шкіряний одяг зазвичай шиють
з волової шкіри, дуже товстої і важкої.
Шкіра молодих тварин відрізняється
більшою гладкістю і м'якістю. Натуральна
шкіра розтягується і набуває форми
тіла, проте при цьому досить тверда, аби
забезпечити хорошу підтримку. Шкіра
- повітропроникний природний матеріал,
який захищає від вітру.Кожна шкіра має
власну типову будову і, залежно від
способів обробки, може бути м’якою,
оксамитовою, блискучою або ворсистою.
Деякі види
шкіри мають пігментні плями та капілярний
малюнок. Звичайно при виготовленні
одягу з шкіри використовується шкіра
різних тварин. Цим пояснюється відмінність
в її структурі (товщині, напрямі
структурних ліній і т.д.). Різні ділянки
обробленої шкіри використовуються для
виготовлення верхнього одягу, рукавичок
або сумок. Існує безліч способів обробки
шкіри. Звідси і безліч її видів. Пориста
м’яка шкіра, типу нубук, замша, велюр,
лакована шкіра для виготовлення сумок
і інших аксесуарів і, звичайно, хутряні
дублянки - все це шкіра. І кожен її вид
вимагає специфічного догляду.
Шкіру назвали “подарунком природи” людині. Одяг, зроблений зі шкіри і замші, дозволяє підтримувати вентиляцію, поглинати і підтримувати вологість. Іншими словами, шкіра “дихає”. Мільйони повітряних крихітних осередків серед волокон забезпечують ізоляцію і вентиляцію шкіри влітку і комфорт взимку.
Властивості натуральної шкіри перевершують аналоги будь-яких штучних або синтетичних матеріалів.
Основні характеристики шкіри:
• Еластичність та міцність. Клаптики шкірки, не дивлячись на те, що відповідають індивідуальному розкрою, все ж таки зберігають форму, щоб забезпечити еластичність і міцність.
• Стійкість. Шкіра чинить опір краплям, проколам, високій температурі, холоду та іншим діям настільки добре, що це використовується в багатьох важливих галузях, де інші матеріали зазнають невдачі.
•Комфорт. Шкіра “дихає”, дозволяє регулювати повітрообмін і вологість. Природний ізолятор, шкіра захищає проти крайнощів в температурі і вологості.
•Естетичність. Шкіра має широкий діапазон приємних структур і поверхонь. Також для неї властива величезна розмаїтість фінішних обробок і кольорів.
Вироблення шкіри складається з багатьох послідовних процесів і операцій. Хімічні і фізико-хімічні процеси обробки партії сировини і напівфабрикатів змінюють склад, структуру і властивості оброблюваних шкур. При цьому змінюється форма, а іноді й фізичні властивості шкур.
Процеси й операції шкіряного виробництва розподіляються на три групи:
підготовчі;
дублення;
опоряджування.
Мета підготовчих операцій і процесів – виділення зі шкури дерми, цілеспрямована зміна її структури і складу. Продуктом цих процесів і операцій є голина. Дублення фіксує структуру голини і надає їй відповідних стійких властивостей. Отримується дублений напівфабрикат. Опоряджуванням завершується формування властивостей та зовнішнього вигляду, внаслідок чого отримується шкіра.
Роботу над будь-яким виробом, навіть найпростішим, можна поділити на кілька етапів:
• По-перше, потрібно обдумати форму, кольорову гаму, методи оздоблення, способи з’єднання деталей та ін.
• По-друге, виготовити викрійку, розкроїти шкіру по лекалам, зробити, якщо це необхідно, декор.
• По-третє, з’єднати деталі та надати виробу остаточного вигляду.
Крій заготовок
Викрійку краще робити з щільного паперу, на кожній деталі викрійки слід написати її назву, необхідну кількість даних деталей, матеріал з якого вони будуть виготовлені (шкіра, тканина, клейонка, поролон), якщо це елемент орнаменту, то треба вказати і його колір. Розмічають шкіру як з лицьової, так і з виворітної сторони. Обводять деталі тупим шилом або голкою, ребром тонкого шматочка мила. Вирізають деталі по контуру або з припуском на шви чи підгинання краю. Тонкі шкіри ріжуть ножицями, а шкіри товщиною 3 – 4 мм ножем.
Шерфування
Шерфування – це прийом стоншення шкіри. Він застосовується достатньо широко: при підгинанні краю, при склеюванні в напуск зайву товщину шкіри знімають ножем лише по краю шкіри.
З'єднання шкіри
Викроєні деталі з’єднують між собою різними способами: за допомогою клею, пришиваючи деталі вручну або на швейній машинці, приплітаючи їх одну до одної тонкою смужкою шкіри (метод обплітання). Вибір того чи іншого з'єднання залежить від призначення деталі; біжутерія, коробочки, різноманітні виключно декоративні речі найчастіше склеюються; паски, косметички, сумки, які при експлуатації витримують постійні навантаження, з’єднують за допомогою обплітання або зшивають.
Підвищені вимоги до розкрою шкір з урахуванням їх в’язкопружних властивостей, топографії і напрямків розкрою, використання в одному виробі декількох видів клейових матеріалів, дублювання деталей і закріплення їхніх зрізів та припусків швів, широке використання ниткових методів обробки дозволяють виключити деякі з названих дефектів, але в той же час можуть призвести до невиправдано високих витрат шкіряного напівфабрикату, істотного підвищення трудомісткості виробів і збільшення жорсткості деталей та з'єднань.